Великі плани

П'ять основних кроків для країни

Олексій Гончарук
Прем'єр-міністр України

Цей текст я пишу в кінці листопада — дні, коли шість років тому у країні почалася Революція гідності. Якщо підбивати проміжні підсумки, то 2019 рік став роком тотального оновлення української влади та найкращим часом для початку роботи.

Сьогодні в Україні наймолодший президент за всю історію, наймолодший парламент і наймолодший уряд. Сміливо можна казати, що ми пережили ще одну революцію, і її доречно вважати світоглядною або парадигматичною: українці вирішили позбутися старих політичних еліт і дати можливість новому поколінню перезавантажити систему. Можливо, вперше влада та громадяни говорять однією мовою. Адже ми росли на одних вулицях і в схожих соціальних умовах.

Запустити знову все

У 2020-й Україна вступає з великими планами. Цей рік точно не буде легким, але він стане стартовим майданчиком для економічного прориву. Заплановано скорочення держапарату на 10% і зростання економіки на 4%, дерегуляцію та спрощення процедур. Так, це речі з різних сфер, але вони пов'язані між собою. Українська держава, на жаль, ніколи ще не була по-справжньому ефективним менеджером того, що називають common wealth. Тому перше завдання — запустити саму систему відносин громадян із державою, зробивши їх простішими, прозорішими і здебільшого керованими зі смартфона.

Друге частково випливає з першого. Зараз держава володіє понад 3,6 тис. об'єктами, з яких лише третина подає ознаки життя. Решта фактично банкрути. Це не активи народу, як люблять казати популісти. Це тягар. Необхідність приватизації держпідприємств не те щоб назріла — вона перезріла. Тому в держбюджеті-2020 заплановано отримання близько 12 млрд грн від приватизації. Водночас у власності держави залишаться підприємства, критично важливі для її безпеки.

2020 рік стане стартовим майданчиком для прориву

По-третє, буде вирішено одне з головних питань, яке відкладали через кон'юнктурні причини до кращих часів від самого початку української незалежності. Йдеться про впровадження земельного ринку з жовтня 2020 року. Дві декади Україна залишалася недокапіталізованою через одну просту причину — через величезний актив, який громадяни фактично не могли використовувати. Нас запевняли в неможливості продавати землю через відсутність цивілізованого ринку. А відсутність цивілізованого ринку пояснювали неможливістю продавати землю. Настав час розірвати це порочне коло. Земля належить народу, і це правда. Але насправді вона належатиме йому лише тоді, коли люди зможуть вільно продавати та купувати її.

По-четверте, ефективніше і, я сподіваюся, швидше піде процес інтеграції України до ЄС і НАТО. Уже відкрито онлайн-систему моніторингу реалізації плану дій щодо імплементації Угоди про асоціацію з ЄС. Завдяки системі можливо відстежувати виконання плану в режимі реального часу, і від кого саме зараз залежить прогрес за кожним пунктом. У ній чітко визначено завдання щодо 24-х сфер суспільного життя, які охоплює Угода про асоціацію з ЄС.

І по-п'яте, посилення безпеки. Військової та енергетичної, від яких залежить не тільки майбутнє України, але й баланс на всьому континенті. Тут наша позиція незмінна: Донбас і Крим. Ми збудували і продовжуємо за допомогою західних партнерів зміцнювати армію, здатну захищати країну та східні кордони ЄС від військової агресії, але сучасний конфлікт характеризується гібридними загрозами. Тому послідовно виступатимемо за обмеження економічного та політичного впливу РФ на європейську спільноту, зокрема — збереження енергетичної незалежності ЄС від постачання газу з Росії через диверсифікацію.

І тому триває боротьба проти виведення Північного потоку – 2 із-під дії газових директив ЄС. Натомість Україна демонструє вірність Третьому енергопакету ЄС, схваливши закон про анбандлінг НАК Нафтогазу України, який відокремлює українську ГТС від структур газовидобування. Новий транзитний контракт із РФ підписуватимуть за європейськими правилами. Сподіваюся, задекларовані ЄС принципи стоять вище ситуативних фінансових вигод.

Такими бачу п'ять головних кроків для України в 2020-му. Повторюся, цей рік стане для країни підготовчим. Але саме від нього залежатиме успіх того перезавантаження або великої модернізації, яких чекають від України і громадяни, і західні партнери.