Велика перерва

Школа англійської мови, яка тіснилася в 2001 році у скромній кімнатці гуртожитку, — сімейний бізнес Руслана Ниника і Світлани Грибенюк — тепер перетворилася на навчальну мережу з трьома десятками філій по всій Україні

Світлана Угніва

У фойє столичного студентського гуртожитку молода сімейна пара — 25-річний Руслан Ниник і 22-річна Світлана Грибенюк — наклеюють оголошення про набір на уроки англійської мови. Надворі — початок 2001 року. Середньомісячна номінальна зарплата в країні — 230 грн. Найвищий рівень у промисловості — 305 грн. Мешканці гуртожитків могли про подібні "надприбутки" хіба що мріяти. І ось у такі часи двоє мрійників стартують з освітнім проектом.

Шукаючи своїх перших студентів на рубежі тисячоліть, підприємці не мали практично нічого, крім гострого бажання почати свою справу. Ах, так, у них ще був власний капітал — подаровані на весілля $200, або трохи більше 1 тис. грн. Грибенюк була третьокурсницею Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, а Ниник на той момент уже працював у рекламній сфері.

Подружжя мешкало в тому ж гуртожитку, де і клеїло свої оголошення. Там таки орендували невелике приміщення, де облаштували свій перший навчальний клас. "Це була кімната близько 30 кв. м на десятому поверсі, забита всіляким мотлохом", — згадує Грибенюк.

На свої гроші бізнесмени купили книги, магнітофон і білі шпалери, якими обклеїли кімнату. "Цікавий був час, — розмірковує Грибенюк. — Навіть телефону не було. Не те що мобільного — стаціонарного".

Бізнесмени тепер з усмішкою згадують ту свою наївну зухвалість, що в кінцевому підсумку дозволила їм вибудувати всеукраїнську мережу вивчення англійської мови Green Forest, де тепер щосеместру мовний курс проходять близько 15 тис. учнів. Із маленької сімейної забави справа переросла у стійкий бізнес із річним оборотом 40 млн грн.

За цей час Грибенюк і Ниник відкрили три десятки філій в Києві, Харкові, Одесі, Львові та Дніпрі. Новий стильний офіс у світлих тонах у центрі столиці з просторими кабінетами для мовних уроків — один із них.

Часті уроки англійської мови сьогодні, навіть за високої конкуренції та різних способах викладання, офлайн і онлайн, — прибуткова справа. А 18 років тому такі уроки були розкішшю і дозволити їх собі могли далеко не всі. Курс англійської коштував не менше $100 на місяць.

А Грибенюк і Ниник утричі знизили цінову пропозицію, і діло пішло. За півроку довелося відкривати другу філію в Києві.

Підрахувати, в яку суму вилився такий розвиток, тепер вони не можуть. "Боїмося, — усміхається Ниник. — Перші п'ять-сім років ми взагалі все, що заробляли, вкладали знову, відкривали філії, експериментували з програмами. Це зараз дуже важко підрахувати".

Та й немає сенсу. Нині зовсім інші можливості й запити. Щоб відкрити першу школу, було досить $200. Тепер же у відкриття філії потрібно вкласти $40 тис. Термін окупності від року, і це варіант близький до ідеального, до трьох років — варіант оптимальний.

"А є філії, які вистрілюють і за півроку, — розповідає про свої успіхи Ниник. — Уже можна якісь інвестиції повернути".

Фактично підприємці створили п'ять шкіл англійської мови, які орієнтуються на різних клієнтів. Між собою вони не конкурують, так як працюють у різних сегментах ринку. Green Forest — найбільша зі шкіл за кількістю студентів і філій, це загальна англійська для дорослих. Решта відбрунькувалися від Green Forest і стали самостійними проектами, розвивати які підприємцям допомагають партнери.

Незмінно низький рівень викладання у держсекторі забезпечує нам постійний потік школярів
Руслан Ниник,
засновник мережі лінгвістичних шкіл Green Forest

Наприклад, коли виник попит на бізнес-англійську, з'явилася школа Yappi, яка обіцяє навчити розмовляти на фінансові та юридичні теми, а також вести ділове листування і навіть готує до міжнародних іспитів. Потім виник ринок корпоративних клієнтів, і з'явилася Yappi Corpotate, де готові навчити ділової англійської цілі компанії.

Кількість охочих вивчити мову Шекспіра росло і в економічно успішні часи, і в кризу. До того ж, за словами Ниника, навіть у найгірші роки сегмент англійської для дітей показував позитивну динаміку.

"Це зараз дуже потужний тренд, — стверджує він. — Незмінно низький рівень викладання у держсекторі забезпечує нам постійний потік школярів".

Для таких клієнтів підприємці виділили окремий напрямок — Green Сountry. Ще одна їхня нова школа отримала назву Project 12, і розрахована вона на економних клієнтів, працюючи за гнучким графіком у сегменті лоукост. Саме вона і зростає найдинамічніше за кількістю студентів. Менш ніж за два роки кількість таких учнів зросла з 300 до майже 2 тис.

Освітня сфера продовжує залишатися перспективною, вважає Володимир Співаковський, президент корпорації Гранд, куди входить одна з перших в Україні приватних шкіл. "Інша справа, що мало хто знає, як організувати цей бізнес", — підкреслює він. Йдеться про розумний і реалістичний бізнес-план, в якому враховуються цільова аудиторія, кадри, рівень зарплат, формати навчання та інше.

Головна складність в освітньому сегменті — це тривалий період окупності вкладень, який зазвичай розтягується на 8-12 років. "І це в найкращому разі, — уточнює Співаковський. — Проте дана галузь розвивається, хоч і повільно".

Не завжди це коректний висновок, якщо йдеться про мовні курси. Лише в Києві на цьому динамічному ринку, крім індивідуальних репетиторів, працює 450 мовних шкіл, які обіцяють навчити англійської. І це не враховуючи всіляких віддалених курсів і занять, наприклад через Skype, групових і персональних, із носіями мови чи без них.

"Нас надихають постійні зміни, — говорить Грибенюк. — Мене особисто дивує, що школи, які почали 15 років тому, досі працюють у тих же рамках. Найкраща конкуренція — це коли ти змагаєшся із собою вчорашнім".

Вирішувати кадрові питання підприємці намагаються за допомогою власного навчального центру. "Ми трохи обурені рівнем підготовки фахівців у державних вузах, — зізнається Ниник. — На нашому ринку критично не вистачає висококваліфікованих кадрів".

Тим часом потоки охочих опанувати англійську в Україні зростають на 20% на рік, і підприємці не скаржаться. Ба більше, вони будують на цій статистиці нові бізнес-плани.

Грибенюк і Ниник впевнені, що динаміка зростання збережеться, і розраховують, що за два наступні роки їхня освітня мережа вийде на рівень 20 тис. студентів або більше.

Підприємці також звертають увагу на провінцію і не виключають появи своїх шкіл у Тернополі, Івано-Франківську, Житомирі та інших містах-немільйонниках. Також подружжя мріє не лише про нові міста, а й про нові країни, наприклад, про власну школу англійської в Польщі.

Пара любить свою справу, а якщо про що і жалкує сьогодні, маючи за плечима 17-річний досвід підприємництва, так це про нестачу сміливості. "Можливо, треба було робити все швидше, активніше, інтенсивніше, — зітхає Ниник. — Ми не були впевненими в наших технологіях довгий час. Тепер, коли у нас навчаються тисячі студентів, розуміємо, що все робили правильно".