Ведмідь у капкані

Україна вперше за всю історію змогла дати відсіч Газпрому в багаторічній газовій війні. Але якщо спочивати на лаврах, перемога може вислизнути

Олег Гавриш, Ольга Шульга

2 березня 2018 року представники російського монополіста — Газпрому — взялися за те, що вони люблять і вміють робити: почали закручувати газові вентилі, блокуючи подачу блакитного палива в Україну. В той день головна держкомпанія Кремля розв'язала процедуру "негайного" розірвання контрактів із НАК Нафтогаз України на поставку і транзит своєї сировини.

Сталося це на тлі рясних снігопадів і морозів в Україні. Захвилювалася і Європа: транзитні поставки російського енергоносія західним споживачам опинилися під загрозою.

Однак офіційний Київ не впав у паніку: Міненерго ввело обмеження на споживання газу для бюджетних організацій, а Андрій Коболєв, голава Нафтогазу, закликав українців тимчасово знизити його споживання. І вже 3 березня на своїй сторінці у Фейсбуці він написав: "Українці, ви — неймовірні! Дякую за вашу допомогу і підтримку". І вказав, що всього за день споживання блакитного палива в країні знизилося на 14%.

Крім того, вже через три дні спеціально створений кризовий комітет при Міненерго заявив, що обмеження на споживання газу зняті — країна закупила необхідне паливо в країнах Євросоюзу.

Так провалилася чергова спроба Кремля поставити на коліна заморожену Україну. Однак велика газова війна між Москвою і Києвом на цьому не закінчилася.

Н апад газового "вентильозакручування" у росіян спровокував Стокгольмський арбітраж. Саме там Нафтогаз і Газпром розглядали позов, який стосується транзитного контракту між обома держкомпаніями. І судді стали на бік України: 28 лютого цьогоріч арбітри ухвалили, що за вісім років із моменту укладення контракту на транзит газу українська компанія недоотримала від росіян $4,63 млрд. Тому що з 2009-го Газпром жодного разу не прокачав через українську трубу мінімальні 110 млрд куб. м газу, прописані в контракті.

Російська монополія пояснювала свої дії коливаннями попиту на блакитне паливо. Але ці аргументи арбітрів не влаштували. Недоотриману Нафтогазом плату за транзит у Стокгольмі розрахували, виходячи з максимально можливих значень.

Крім того, представники арбітражу зобов'язали Газпром до закінчення дії контракту, тобто до 2019-го, оплатити Нафтогазу транзит із розрахунку $2,35 млрд за 110 млрд куб. м щорічно.

Це був уже другий удар по газовій монополії з РФ з боку Стокгольмського арбітражного суду. У грудні 2017-го той виніс рішення за зустрічними позовами Газпрому і Нафтогазу за іншим контрактом — про постачання газу самій Україні. Судова тяганина розпочалася у 2014-му. Стосовно кінцевих виплат вердикт був на користь росіян: українську компанію зобов'язали компенсувати північному сусідові $2 млрд. Однак арбітри переглянули умови самого договору, насамперед відкинувши принцип "бери або плати": зобов'язання закуповувати у росіян великі обсяги газу або не купувати, але все одно платити за них. Крім того, арбітраж знизив норму закупівлі більше, ніж у 10 разів.

Ось ці два рішення міжнародного суду росіяни і сприйняли, за словами Олени Зеркаль, заступника голови українського МЗС, як "ляпас із боку України".

Подальші дії Газпрому стали емоційною реакцією на "ляпас". Москву буквально розлютили судові вердикти, вважає Костянтин Симонов, директор російського Фонду національної енергетичної безпеки. Не дарма Олексій Міллер, глава Газпрому, назвав рішення суду асиметричним, політично мотивованим і додав: ми, мовляв, не маємо наміру за свій рахунок відновлювати економіку сусідньої незалежної держави. А тому — розриваємо всі контракти.

Газпром діє у неправовий спосіб
Михайло Гончар,
президент центру глобалістики Стратегія XXI

Додаткову вагу історії додає той факт, що 18 березня в РФ відбудуться чергові президентські вибори. І Кремль не може втрачати бали в очах виборців.

Перейшовши до "військових дій", Газпром повернув Нафтогазу більше $150 млн за передплачений газ, знизив обсяг прокачування територією України, а також повідомив Україну і Стокгольмський арбітраж про бажання розірвати контракт. "Газпром діє у неправовий спосіб. Так як незалежно від того, якими є його наміри і бажання — розірвати контракт, переглянути його, — він повинен виконати рішення арбітражу", — каже Михайло Гончар, президент центру глобалістики Стратегія XXI.

Маневри Газпрому і морози розхвилювали європейських споживачів — саме через Україну йде на Захід основна частка російського газу. В підсумку різко — в п'ять разів — підскочила його вартість, яка становила до кризи приблизно $260-290 за 1 тис. куб. м. "Кілька днів були шалені ціни, які доходили до $1,3 тис. за тисячу кубів", — розповідає Денис Саква, старший аналітик інвесткомпанії Dragon Capital.

В українських підземних газосховищах було достатньо палива для того, щоб пройти опалювальний сезон, — 10,1 млрд куб. м. Але його тиск не дозволяє відбирати на добу більше певного обсягу газу, щоб забезпечити транзит із Росії в ЄС. Саме тому Коболєв і закликав співвітчизників до економії.

Але тепер усе в минулому. "Пікові морози пройшли. До квітня нічого поганого не передбачається, — вважає Геннадій Кобаль, директор консалтингової компанії ExPro України. — Можна говорити про проблему в минулому часі".

Щоправда, за цю "перемогу" країні довелося заплатити: Нафтогаз закупив газ, якого бракує у європейських постачальників — поляків. Їхні ціни на паливо виявилися на третину вищими за газпромівські — $380-390 за тис. куб. м замість $290. Сам контракт короткостроковий — до кінця березня — і розрахований на придбання понад 60 млн куб. м газу.

До того ж на другому тижні березня українська газова компанія підготувала новий позов проти російської монополії — з вимогою заплатити різницю в ціні.

У Росії його сприйняли насторожено. "Якби ви мене запитали про новий позов до останнього рішення Стокгольмського арбітражу, я б сказав, що це абсолютно безперспективно, — каже російський експерт Симонов. — Але тепер видно, що європейські суди жорстко стають на бік України". Тому в НАКу є шанси на новий тріумф, який, мовляв, "обернеться ганьбою для Росії".

А тим часом ціни на російський газ в Європі повернулися на "довоєнний" рівень.

ДЯКУЮ ВСІМ: У своєму FB глава Нафтогазу Андрій Коболєв показав українцям, як вони економили газ, і подякував їм за це

У цьому раунді перемога дісталася українському НАКу, каже Кобаль. Але експерти попереджають: з огляду на те, що Україна дуже залежить від транзиту російського газу і зацікавлена ​​в його збереженні, радіти рано.

Оголосивши про розрив контрактів із Нафтогазом, Газпром пішов шляхом випереджаючої ескалації конфлікту, який не раз успішно застосовував в інших суперечках. Російська монополія прагне мінімізувати наслідки рішень Стокгольмського арбітражу, змусивши українську сторону сісти за стіл переговорів. І крім того, натиснути на Європу, поставивши ЄС перед загрозою зупинки українського транзиту. Довівши тим самим західним партнерам користь від наявності обхідних шляхів доставки російського енергоносія.

Йдеться про діючий газопровід Північний потік потужністю приблизно 55 млрд куб. м на рік, який прокладений днои Балтійського моря з Росії до Німеччини. А також про його ще недобудоване розширення — так званий Північний потік-2, який подвоїть пропускну здатність першого проекту.

Поки противниками другого потоку є Польща, країни Балтії, Скандинавії, США, а також — частково — сам Європейський союз, який прагне обмежити Росію на ринку ЄС. І Кремль усіма способами намагається схилити західних споживачів до схвалення побудови свого трубопроводу.

Для України Північний потік-2 вкрай невигідний. Як тільки він почне працювати, країна втратить як мінімум половину свого транзиту, який сьогодні сягає 90-95 млрд куб. м на рік. За перекачування газу на Захід українськими трубами Росія платить $3 млрд.

Щоравда, вітчизняні аналітики впевнені, що нинішні дії Газпрому лише знижують ймовірність підтримки Євросоюзом альтернативних способів доставки російського газу на захід Старого Світу. "Газпром проігнорував, розтоптав святая святих для європейців — дотримання правових шляхів у вирішенні проблемних питань. Порушується старий принцип римського права — Pacta sunt servanda, договори повинні виконуватися", — впевнений Гончар зі Стратегії XXI.

Проте, на думку опитаних аналітиків, шанси Кремля схилити шальку терезів на свою сторону у справі Північного потоку-2 залишаються великими — приблизно 50/50.

Саме тому для офіційного Києва у всій цій ситуації краще не сподіватися на сприятливі для нього рішення європейців, а підстрахуватися. Для цього Україні варто створити міжнародний консорціум з управління вітчизняною газотранспортною системою (ГТС) за участю компаній, зацікавлених купувати блакитне паливо з РФ.

"Єдиний варіант зберегти транзит — знайти європейського партнера, який домовиться із РФ", — впевнений Юрій Корольчук, співзасновник Фонду енергетичних стратегій. Подібний партнер — велика європейська компанія — укладе контракт із Газпромом на поставку енергоносія, маючи договір з українською ГТС на його транзит. "Фактично вийде якесь РосУкрЕнерго [колишній газовий посередник, створений Газпромом та українським мільярдером Дмитром Фірташем], тільки європейське", — каже експерт.

Єдиний варіант зберегти транзит — знайти європейського партнера
Юрій Корольчук,
співзасновник Фонду енергетичних стратегій

Поки ж Києву варто готуватися до найгіршого. Гончар побоюється: після того як Москва не отримала бажаного шляхом зниження прокачування газу, можна очікувати диверсій, кібератак на ГТС. Так росіяни спробують довести неспроможність українського трубопроводу. "Вони вміють маскувати диверсійну операцію під технічний інцидент", — каже експерт, нагадуючи про підриви труб у Прикарпатті й на Полтавщині, які відбулися у 2014 році.

Керівництво Нафтогазу вже посилило охорону системи вітчизняних трубопроводів.

Ще одним виходом для України у газовій війні з Москвою міг би стати власний видобуток. "Його потрібно розвивати, виходити на формулу нульового імпорту, не закуповувати імпортний газ закордоном", — вважає Роман Опімах, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній. Потенціал для цього, на його думку, є: Україна посідає третє місце в Європі за запасами блакитного палива.

Останні законодавчі зміни — стимулюючий фіскальний режим, дерегуляція дозвільної системи — вже грають свою позитивну роль у цій справі. Якщо минулого року зростання видобутку склало 2,4%, то цьогоріч, навіть за консервативним сценарієм, очікується збільшення на 7%, говорить Опімах. Але ринку не вистачає нових ділянок, а владі варто було б почати активно видавати ліцензії на розробку родовищ на відкритих і прозорих аукціонах.

До того ж за останні півтора року українська влада фактично не надала ринку жодної нового ділянки для видобутку газу. А Румунія, наприклад, виставляє на продаж по 20 ділянок на рік.

На думку Корольчука з Фонду енергетичних стратегій, якщо уряд не забезпечить інвестицій у ГТС за рахунок приходу західного партнера, і не почне проводити прозору політику в сфері видачі ліцензій на нафтогазовидобування, здобута важкою працею перемога в Стокгольмському арбітражі може стати марною.