Вечірній коктейль із Максимом Нефьодовим

Головний митник країни п'є коктейль у гіпстерському закладі в центрі Києва й розповідає, як збирається зупинити контрабанду, зізнається, що через це прокидається о четвертій ранку, а також називає себе палким прихильником американського футболу

Іван Верстюк

М аксим Нефьодов, керівник Митної служби, вибирає для зустрічі з НВ гіпстерський столичний заклад Right Coffee Bar. До речі, цей бар періодично вигулькує у рейтингах одразу декількох інтернет-видань про культуру міського життя.

Тут проводять час київські модники, і типовий завсідник Right Coffee Bar виглядає так: масштабне татуювання на зап'ястку, вкорочені брюки, шкарпетки з принтом мавпочки, що закриває очі — популярного в Інстаграмі символа.

Нефьодов у добре пошитому костюмі виглядає інакше, але тут його знають бармени й впізнають відвідувачі. Щоранку очільник митниці, а в минулому — перший заступник міністра економіки й ідеолог реформи держзакупівель, а ще раніше — трудівник інвестиційного бізнесу, заходить сюди за чашкою кави.

— Без якісної кави я своє життя не уявляю, — зізнається топ-чиновник після привітального рукостискання.

Нефьодов відомий впровадженням електронної системи держзакупівель ProZorro. Прозорі продажі вже принесли до держбюджету 21 млрд грн. Зараз Нефьодов, у статусі очильника митниці, обіцяє перетворити її на ще один великий приклад цифрових трансформацій.

Ми вподобали диван під плакатом із зображенням легендарного поцілунку радянського та східнонімецького лідерів — Леоніда Брежнєва й Еріха Гонеккера. "Серед цієї смертної любові" — свідчить напис на плакаті.

Окинувши поглядом поцілунок політиків минулого, Нефьодов показує брелок на своєму рюкзаку. Це жовтий брелок ліберального політичного руху Люди Важливі, який так і не наважився балотуватися до Верховної Ради, але делегував до влади багатьох, зокрема нинішнього прем'єра Олексія Гончарука.

— У статті НВ про Люди важливі я одного разу писав, що рейтингу проект не має, зате кадровий потенціал величезний, - ділюся своїми роздумами з тим, кого поважають і навіть намагаються копіювати українські ліберали, а також всі, хто стежить за процесом українських структурних реформ.

Нефьодов задоволено киває головою.

— Я міг би бути й у десятці, й у п'ятірці декількох партійних списків на виборах, — не втримується він від можливості похвалитися. — У мене було купа пропозицій.

Одразу мій співрозмовник пояснює, чому відкинув їх: у фіскальному секторі непочатий край роботи, і краще займатися перебудовою митниці, ніж сидіти у Фейсбуці.

Нефьодов переміг у конкурсі на посаду голови митниці в червні, очоливши відомство, яке багато років звинувачували в масштабній корупції й грабежі бізнесу. Воно — серед лідерів за скаргами від учасників українського ринку, спрямованих до Офісу бізнес-омбудсмена.

— А ось багато хороших людей, які, як я очікував, повинні були б приєднатися до реформи митниці, чомусь вирішили залишитися у Фейсбуці, — одразу зауважує Нефьодов.

Я пояснюю правила нашої зустрічі. Ми замовляємо все, що тільки забажаємо, а платить за все НВ.

— Ого, а мене не звинуватять, що я як держчиновник отримав хабар? — жартує головний митник, супроводжуючи мене до барної стійки.

На мою пропозицію почати з якоїсь особливої кави Нефьодов реагує без ентузіазму: вечір п'ятниці — не час для кави. Він запитує у бармена, що в закладі пропонується з алкогольних напоїв. Оцінивши арсенал алкоголю на чотирьох барних полицях, Нефьодов коротко: Old Fashioned. Я підтримую.

O ld Fashioned — п'ятнична класика київських барів. До рецепту входить бурбон, трав'яний лікер, апельсин, тростинний цукор, червона коктейльна вишня і лід. Втім, бармен захоплений розмовою з відвідувачами, і ми розуміємо, що приготування двох коктейлів забере у нього більше часу, ніж того вимагає технологія. Тому для початку замовляємо мінеральну воду й цитрусову колу.

— До речі, я готую відмінний джин-тонік, — зізнається Нефьодов. — Можу майстер-класи влаштовувати.

— І в чому ж секрет? — цікавлюся. — Джин — це ж прямий родич горілки, яка давно вийшла з моди.

— Я працюю здебільшого з дуже непоганим джином Beefeater, у якому 47 оборотів, — із задоволенням підхоплює тему реформатор фіскального сектора. — Але в цій справі головне — якісний тонік, він надає коктейлю необхідну свіжість і запал.

— Добре, а який інгредієнт головний у реформі митниці? — цікавлюся, переходячи до тем серйозніших.

— Українська система оподаткування неправильно побудована, — береться пояснювати мій співрозмовник, освіжаючи горло мінералкою. — Через те, що наша митниця відповідає за імпортний ПДВ (податок на додану вартість), вона забрала на себе половину прибуткової частини фіскального блоку. Ця ситуація має в майбутньому змінитися. Митниця має рухатися у бік функцій безпеки і стимулювання торгівлі, як у розвинених країнах.

Одразу ж ставлю незручне запитання. Коли Нефьодов проміняв крісло першого заступника міністра економіки на посаду очільника Митної служби, багатьох цікавило запитання: чи не крок це вниз кар'єрними сходами? Нефьодов так не вважає.

— Вам не образливо, що реформа митниці в принципі не може бути популярною? — ставлю ще одне давно назріле запитання. — Бо це не тарифи, не субсидії, не регулювання мінімальної зарплати. На темі митниці складно пропіаритися.

— Моя позиція технократа унікально підходить для непопулярних реформ, — міркує Нефьодов. — Я не бачу себе довгостроково в політиці або публічному секторі. Я можу прийти, провести реформу й піти з посади весь у критиці й лайні.

Б армен виносить нам коктейлі. Приміщення бару невелике, тому присутня публіка прислухається до нашої розмови й жартує про це. Грає якийсь сучасний біт. Бармен неохоче реагує на моє прохання зробити музику тихіше.

— Вам же під музику, напевно, приємніше спілкуватися, видасться розслабленішою розмова, — всміхається він.

Сприйнявши його слова, як сигнал до зміни теми, я пропоную своєму візаві поговорити про особистий комфорт в умовах політичного пресингу. Я ставив це запитання багатьом ветеранам українських реформ — від Валерії Гонтаревої до Айвараса Абромавичуса. Версія Нефьодова, чия реформа держзакупівель позбавила корупціонерів багатомільярдної маржі, не менш цікава.

— Усім відомо, що політика і держслужба — це купа дискомфорту, жодного приватного життя, а в деяких випадках — підпал твоєї машини і будинку. Як вам вдається так довго залишатися у цій системі?

— Це досить складно, — відповідає Нефьодов і робить ковток Old Fashioned. — На держслужбі я зустрів деяких найгірших людей у моєму житті, але і деяких найкращих. Буває, о четвертій ранку прокидаєшся і розумієш, як все погано. Буквально фізично відчуваєш, як у ці хвилини хтось протягує через митний пункт в Одесі контейнери з контрабандою.

Одразу, вже з очевидною образою він продовжує:

— Є такий телеграм-канал — Shadow Anonymous, де регулярно пишуть, що я п'ю Вдову Кліко і Dom Perignon прямо з пляшки. Це теж психологічно тисне. Часу мало — треба ж встигнути і полаятися у Фейсбуці (сміється). Але у мене поки немає дітей, і тому я можу працювати в таких умовах.

— Дружина не скаржиться, що ви допізна засиджується на роботі? — запитую, знаючи, що Нефьодов декілька місяців тому одружився, повідомивши про це країні публікацією у Фейсбуці світлиною з обручкою на його безіменному пальці.

— Так вона сама на роботі весь час, — усміхається митник. — Хоча, звісно, є проблема: у мене в голові — одні лише думки про боротьбу з контрабандою, а не про якісь життєві речі.

Це не дивно. За даними Європейської бізнес-асоціації, торік обсяг фальсифікату й іншого нелегального імпорту в одному тільки сегменті кави склав 40%, в алкоголі — 60%, а в окремих категоріях електроніки — цілих 70%. Це все не тільки позбавляє державний бюджет податкових зборів, а й руйнує прибутковість тих компаній, які завозять імпорт легально.

Рецепт Нефьодова для боротьби з цією проблемою однозначний: інновації та цифровізация. Інформація про рух товарів на митниці має бути доступною у внутрішній айті-системі. Варто лише клікнути на лінк — і видно всі деталі торгової операції.

Поки це неможливо. Щосили працює паперовий документообіг, а митні накладні підписує рядовий співробітник, який одержує зарплату в 6-7 тис. грн.

— Крім впровадження внутрішньої аналітики, треба просто-напросто підвищити співробітникам зарплату, щоб вона в середньому сягала 20 тис. грн, — каже Нефьодов. — Хороших людей завжди не вистачає, а тут ще й корупційні спокуси великі. Але, як не крути, а навіть у керівників митниці ніколи не буде такої зарплати, як у топ-менеджерів Метінвесту, Київстару або Райффайзен Банку Аваль. І це нормально.

— Є щось, що в нинішніх порядках митниці здивувало навіть вас? — цікавлюся, відпиваючи свій напій.

— Наприклад, профспілка, — пожвавлюється Нефьодов.

Він розповідає, що, як виявилося, митна профспілка займається аж ніяк не захистом прав працівників, а корупцією.

— Вони отримали землю в Кончі-Заспі під будівництво профілакторію, але замість цього збудували там елітні будинки, які здали в оренду колишнім керівникам митниці за 3-4 тис. грн на місяць. Ця історія тягнеться ще з часів Ігоря Калетника й Олександра Клименка — митників епохи Януковича, — не приховує обурення Нефьодов.

О чільник митниці допиває Old Fashioned і дивиться на свій Apple Watch. На годиннику світяться повідомлення з месенджера. Нефьодов пояснює: дружина пропонує провести другу частину вечора в ресторані та чекає від чоловіка пропозицій стосовно місця. Нефьодов відволікається на кілька хвилин на листування із дружиною. Я ж переводжу розмову на іншу тему.

— А в програму уряду Олексія Гончарука, який обіцяє збільшити ВВП за п'ять років на 40%, ви вірите?

— Ось всі пишуть, що Україна за рівнем ВВП на душу населення — чи не найбідніша країна в Європі. А ви були в Молдові? — запитує у відповідь співрозмовник.

— У Молдові ні, але багато разів до війни бував у Росії, там люди досить бідно живуть, хоча резерви російського центробанку — офіційно на рівні $500 млрд, — відповідаю.

— От і я про те саме. У нас проблема не в тому, що ВВП маленький, а в тому, що він у тіні. Наприклад, я ношу капи (для вирівнювання зубів) — це рецепт від мого стоматолога. Але з митних документів я бачу, що імпорту кап в Україні немає. А в Україні їх не виробляють. Так звідки вони беруться? Виходить, у нашій митній статистиці немає цілих галузей — таких як стоматологічні товари, наприклад. Що ми зрештою маємо робити? Виводити бізнес із тіні. Додаткова маржинальність контрабанди — всього 10%. Це, очевидно, не варте тих юридичних ризиків, з якими вона пов'язана. Загалом я радий, що уряд ставить перед собою амбітні плани. Це велика боротьба, а я люблю боротися.

— Боротися — це святе. А як ви відволікаєтеся від роботи? — цікавлюся.

— Є у мене один секрет. Я — страшенний шанувальник американського футболу. Кожен день перевіряю сайт nfl.com, а вболіваю за New England Patriots. За них складно не вболівати, вони прекрасні на полі. Але Сан-Франциско в цьому сезоні теж прикольно грає.

Я розплачуюсь за напої й проводжаю Нефьодова вулицею Січових стрільців до будівлі Митної служби. Ми згадуємо: за Олександра Клименка, очільника Міністерства доходів і зборів часів Віктора Януковича, в цій будівлі обладнали спецкімнату для таємних переговорів, звукоізольовану металевими стінами метрової товщини.

— Що зараз із кімнатою? — запитую.

— От не можу її навіть знайти. Кого не запитую — ніхто не в курсі. Треба буде написати комусь із попередників: де знаходиться цей артефакт корупційної влади?

Ми прощаємося, стоячи навпроти митного офісу. Енергійною ходою один з основних реформаторів країни зникає у нічній темряві. Можливо, для вічної боротьби з українською корупцією, але я все ж сподіваюся, що й для п'ятничної вечері з дружиною.