Вас повернення Росії до ПАРЄ не дратує?

НВ розпитав співвітчизників про те, що вони думають про повернення російської делегації до Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ)

Я думаю, це капітуляція західного світу перед новим Гітлером.

Те, що путінська Росія — загроза для світу, я зрозумів на початку нульових, ще до військового вторгнення у Грузію. Це бомба, закладена під світову цивілізацію. А світова цивілізація не має важелів протидії цій загрозі. І поки не перейшли до відкритої фази, подивимося: або падишах здохне, або осел, або Ходжа Насреддін.

Олександр Ройтбурд,
художник, директор Одеського художнього музею

Не фахівець у міжнародному праві. Але огидно. Вони [європейці] й [отруєння Скрипалів у] Солсбері, й [збитий у небі над окупованим Донбасом] Boeing проковтнули. Час слабаків.

Олександр Сидоренко (Фоззі),
музикант, соліст гурту ТНМК

Фактично у 2014-му Росію не виключали з ПАРЄ. Її просто позбавили голосу, а потім вона сама пішла, грюкнувши дверима. Це було логічно. А от її повернення — виходить, що РФ із тріумфом повернулася і фактично нічого не виправила з того, в чому її звинувачували. І цим Європа ще раз довела, що цінності — ніщо проти інтересів. А інтереси суто прагматичні. І я не думаю, що тут йдеться тільки про внески. Очевидно, що це перший крок до відновлення відносин із Росією, особливо економічних.

Бо раніше багато трималося не так на зв'язках, скільки на обіцянках, які європейські лідери давали попередньому президенту Петру Порошенку. І, можливо, раніше їм було якось незручно це робити [повертати РФ до ПАРЄ], адже вели ж переговори, щось обіцяли. А тепер — "ні обіцянок, ні пробачень".

Ірина Бекешкіна,
соціологиня, директорка фонду Демократичні ініціативи

Дратує. Як це може не дратувати?

Це сигнал, що Європа не вважає нас країною, яку варто підтримувати. І це не проблема того, що ми обрали президентом Володимира Зеленського (я в жодному разі не хочу бути його адвокатом, до цього хлопця у мене купа питань). Але це підсумок нашого п'ятирічного життя і політики Петра Порошенка.

Тому що недостатньо вимовляти гарною англійською мовою патріотичні промови на європейських заходах. Європа насамперед дивиться на рівень корупції в країні, на саму поведінку і готовність відстоювати свої інтереси перед агресором. А що вона бачить? У країні корупційна влада, ні реформ, а є їх імітація. У країні немає санкційної політики стосовно агресора і перерваних зв'язків, не закрито кордон. Тоді чому європейські країни мають втрачати свою вигоду в спілкуванні з Росією, якщо цього не робить сама Україна?

Тому, бачачи цю нездатність країни бути послідовною у своїй міжнародній політиці, ми отримали закономірний результат.

Сергій Гайдай,
політтехнолог, директор зі стратегічного планування агентства Гайдай.Ком

Це ще дуже м'яке слово. Цей факт викликав у мене просто світоглядне приголомшення. Бо в мені працює давнє дисидентське уявлення про те, що Західноєвропейська цивілізація — це земля цінностей. Були, звичайно, випадки, коли Захід обирав безпеку, а не цінність. Але все-таки я не бачу підстав, щоб сьогодні, у цій достатньо благополучній Європі раптом відмовитися від цінностей. І тому, коли я бачу, як [все робиться] заради грошей, — а це просто публічно було заявлено, що Рада Європи в поганому фінансовому стані, — це викликає у мене шок. Тому що до такого низького стану Європа за моєї пам’яті не доходила. Я допускаю, що за часів [прем’єр-міністра Великобританії напередодні й на початку Другої світової] Невілла Чемберлена були подібна логіка й аргументи, але так цинічно, як сьогодні було заявлено в ПАРЄ, я цього не пригадую.

Мирослав Маринович,
правозахисник, проректор Українського католицького університету

Про позитивне повернення Росії йшлося ще пів року тому. Просто відтермінували голосування. Будь-хто, хто читає західну пресу це знав. Так, Росія повернула назад для себе відмінний медіамайданчик для роботи з Європою. Але їй і так вистачає.

Ми своїми інформаційними луками і стрілами все ж спричинили для Росії неабиякі незручності, але це майстерність окремих стрільців, а не державної політики. Це зовсім не означає програш України. У політиці немає союзників, є тільки інтереси. Якщо ви здатні заплатити за любов до себе 60 млн євро, але можете [як Росія] і не заплатити, — до вас ставитимуться зовсім по-іншому. А ні — то ні.

Олег Покальчук,
соціальний психолог

Дуже дратує. Мене в принципі дратує будь-яка подвійна мораль. А тут Європа заявляє про демократичні принципи і сама ж їх порушує. Коли статус, вплив і гроші важать набагато більше, ніж честь і гідність. Тому мені здається, що подібна подвійна мораль і лицемірство взяли верх і у [сесійній залі] ПАРЄ.

Наталія Нетовкіна,
засновниця бренду ZARINA

Звісно, мене дратує те, що без участі України і без найменшого "руху назустріч" із боку Росії, як мінімум у поверненні українських моряків, ця країна повертається до ПАРЄ.

З іншого боку, я б не розводив паніку, а використовував це як додатковий майданчик для тиску на РФ. Нам потрібні сильні представники України в ПАРЄ, які будуть перемагати за допомогою аргументів і цінностей.

Вважаю, що РФ у повній ізоляції для нас значно небезпечніша і непередбачуваніша на даному етапі, особливо коли в цю стратегію, очевидно, не грають сильніші гравці, як США та Європа (особливо Франція і Німеччина). А от економічні санкції, які насправді важливіші, є головною точкою фокусу для української дипломатії. І якраз тут потрібно організовувати міжнародний фронт підтримки України.

Ігор Ліскі,
голова ради директорів компанії
Ефективні інвестиції, співзасновник Українського інституту майбутнього

ПАРЄ — парламентська асамблея [Ради Європи]. У ній мають бути представники парламентів, законодавців, людей, які сперечаються, шукають правильні рішення і, якщо потрібно, тримають за руки владу виконавчу. У цьому сенсі парламент РФ ніякий не парламент, а машина для голосування, машина для схвалення рішень розбещеної виконавчої влади. Присутність цього робота серед живих парламентів демократичних країн дивна і, на жаль, ганебна. Тим паче, що РФ демонстративно відкидає постанову європейських судів, не видає підозрюваних у страшному злочині, тримає в катівнях українських правозахисників і моряків. Повернення представників псевдопарламенту до ПАРЄ — невірний крок, про який Європа ще пошкодує.

Борис Херсонський,
поет, психіатр