Ціна питань

Збільшені в рази чиновницькі зарплати мотивують реформаторів, а старорежимним бюрократам дають можливість працювати по-старому, але за великі гроші

Галина Корба

Володимир Омелян, нинішній міністр інфраструктури, прийшов в уряд незабаром після Майдану, разом із хвилею молодих реформаторів. У грудні 2014 року він обійняв пост заступника міністра із зарплатою в 8 тис. грн. Лише через три роки, вже будучи головою Мінінфраструктури, він заробив за рік близько 700 тис. грн, тобто його щомісячний заробіток склав майже 58 тис. грн.

"Не можу сказати, що я суперщасливий і відпочиваю на Маврикії, але це краще, ніж раніше", — посміхається 39-річний чиновник, в чиїй компетенції знаходяться багатотисячні інфраструктурні проекти і контракти.

Зарплата Омеляна, як і більшості українських державних мужів усіх рівнів, зросла в результаті реформ в системі держуправління, початок яким було покладено 2016 року. Причому зміни торкнулися не тільки зарплат і введення прозорої та справедливої ​​системи їх нарахування. Вакансії тепер заповнюють в результаті відкритих конкурсів, всі штатні співробітники в обов'язковому порядку періодично проходять необхідне навчання, а ефективність їх праці оцінюється — все як у прогресивних компаніях приватного сектора.

В результаті вже на першому етапі реформи в 2017 році зарплати в держсекторі зросли в два-три рази порівняно з 2015-м, а порівняно з 2014-м і того більше — в шість-сім разів. Наприклад, середня зарплата головного спеціаліста в центральних органах влади зросла з 4,4 тис. грн в 2015-му до 12,6 тис. грн в 2017-му. А в місцевих держадміністраціях — з 3 тис. грн до 6,9 тис. грн за той самий період.

Тепер голови райдержадміністрацій отримують до 20 тис. грн, трохи більше — начальники департаментів міністерств.

"Оклади підняли серйозно, в регіонах зарплата вже цілком може конкурувати з приватним сектором, особливо з огляду на те, що держслужба — це дуже стабільно, — каже Ірина Піонтковська, старший економіст Центру економічної стратегіі. — І навіть у центральних органах влади аж до рівня начальника відділу нинішні зарплати більш ніж конкурентні".

І це не межа: доходи чиновників вже в січні 2019-го знову істотно зростуть. "Всі розуміють, що бідний чиновник — це корумпований чиновник, — пояснює Костянтин Ващенко, голова Нацагентства з питань держслужби (НАДС). — Але важливо не просто піднімати зарплати, а разом з ними підвищувати вимоги і залучати нових професіоналів. Реформа держуправління — це мати всіх реформ. Адже жодна інша реформа не буде реалізована без професійного апарату".

Передовиком змін серед центральних органів держуправління став Нацбанк (НБУ). За три роки він перетворився з установи з непомірно роздутим штатом на компактну й ефективну організацію.

На першому етапі реформи число співробітників скоротили більш ніж удвічі — з 11,8 тис. осіб до 4,9 тис.— за рахунок оптимізації процесів і відмови від регіональних представництв і невластивих центробанку функцій на зразок власного телебачення чи вищих навчальних закладів. Паралельно з цим на відкритих конкурсах новий HR-департамент залучив приблизно 500–700 фахівців з вільного ринку праці, більш ніж наполовину оновивши склад керівників департаментів. Співробітникам, які залишилися після скорочень, довелося проходити додаткове навчання та підвищувати кваліфікацію.

Директор департаменту персоналу НБУ Ольга Прохоренко досі не може стримати усмішку, згадуючи свій перший досвід роботи з чиновниками Нацбанку. До приходу сюди взимку 2014 року Прохоренко багато років очолювала HR-підрозділи великих приватних компаній країни, і деякі підходи до роботи тут її по-справжньому здивували.

"У людей були новітні комп'ютери, найновіше програмне забезпечення, але вони ними не користувалися, — згадує Прохоренко. — Наприклад, деякі співробітники не рахували в Excel автоматично, а роздруковували таблички і заповнювали їх вручну. Іноді новій команді менеджерів доводилося вчити підлеглих стандартних речей, які більшість знає ще в університеті. Але в підсумку зараз усе працює дуже добре".

З 2015-го в НБУ за прикладом провідних приватних компаній стали впроваджувати систему оцінювання персоналу за компетенціями та KPI [ключові показники ефективності]. Тут було розроблено так зване дерево цілей Нацбанку, відповідно до якого формулюються задачі для кожного співробітника. Результати їх роботи оцінюють регулярно — досягнення керівників раз на рік, а рядових співробітників наприкінці кожного кварталу. За підсумками визначають розмір премій для кожного.

Розмір зарплати співробітників НБУ сьогодні досить конкурентний — близько 30 тис. грн у експерта або заступника начальника відділу та 34 тис. грн у голови відділу.

Зате принципово змінився алгоритм нарахувань, який став набагато прозорішим, підкреслює Прохоренко. "Раніше був маленький оклад, і більшу частину заробітку складали мало зрозумілі виплати, — пояснює вона. — Зараз зарплата на 80% складається з окладу, а змінна частина, зокремапремії, — не більше 20%".

Також НБУ скасував 11 колишніх надбавок, зокрема за вислугу років, і залишив лише одну — за додаткові навантаження.

ВЖЕ КРАЩЕ: Міністр інфраструктури нової хвилі Володимир Омелян зізнається: за три роки реформ у державному секторі його зарплата виросла майже всемеро

В цілому чиновницький апарат в країні змінюється значно повільніше. Хоча прогрес уже є. З 2015 до 2017 року кількість держслужбовців скоротилася майже на 20% — до 242 тис. осіб. Тут також впроваджується процедура відкритих конкурсів на всіх рівнях, оцінка KPI кожного співробітника і система навчання протягом усієї кар'єри.

У перспективі більш прозорим і справедливим має стати порядок нарахування зарплат: 70% складе ставка і не більше 30% — премії. Ця норма нового закону небуде чинності тільки з 2019 року, а поки що частина чиновників використовують лазівку в законодавстві по-старому — нараховують собі і найближчому лояльному оточенню премію будь-якого розміру за рахунок коштів, вивільнених від незайнятих вакансій.

Більше за інших минулого року викликала скандал Наталія Корчак, яка обіймала на той момент посаду голови Нацагентства з протидії корупції. При тому, що її зарплата з різними надбавками і без того становила майже 100 тис. грн на місяць, Корчак виписувала собі і своїм співробітникам нечувані премії. Зокрема, себе вона "нагородила" додатково на 200 тис. грн, а колег періодично преміювала щомісяця на 70–250% від зарплати.

"Зараз в Україні понад 30 тис. вакансій, — каже Ващенко. — Я впевнений, що левова частка все ще тримається штучно, щоб формувати преміальний фонд. Але ця історія закінчиться через рік, щойно закон набуде чинності в повному обсязі і розмір премій обмежать 30%".

Темпом реформи держуправління незадоволений один з найвідоміших українських чиновників — перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов, який запустив інноваційну систему електронних держзакупівель ProZorro.

Його команда через відкриті конкурси залучила до реформ у міністерстві більше сотні висококласних фахівців, зокрема зі сфери IT. І навіть незважаючи на останні підвищення зарплат, більшість із них катастрофічно недоотримують за свою працю, враховуючи рівень доходів у приватному секторі.

"Реформи вимагають набагато більшого професіоналізму, ніж підтримка статусу, — нарікає Нефьодов. — Просто підтримувати роботу того ж ProZorro можуть люди середньої кваліфікації, але створити його з нуля, написати програму — це вже зовсім інший рівень, а зарплата, яку держава може запропонувати сьогодні хорошим айтішникам, відрізняється від ринкової в десятки разів".

Ця ж проблема стосується більшості менеджерів у державному секторі. Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії за 2017 рік, в Києві керівники середньої ланки на держслужбі отримують на 70–250% менше, ніж співробітники на аналогічних посадах у приватному секторі. У топ-менеджерів зарплати і зовсім у три-шість разів нижчі, ніж в цілому на ринку.

Частково проблеми з оплатою праці окремих реформаторів допомагають вирішити західні партнери, каже Ващенко. За останні три роки Євросоюз виділив €600 млн фіндопомоги Україні. Частина цих грошей пішла на підвищення зарплат у держсекторі і створення спеціальних директоратів при секретаріаті Кабміну, десяти ключових міністерствах і двох нацагентствах. "Ми наберемо близько тисячі висококласних фахівців, які привнесуть нову кров, дадуть новий поштовх, аби прискорити темп реформ", — пояснює голова НАДС.

Конкурси із залученням спостерігачів від громадянського суспільства і ЄС ще тривають, а перші 300 вакансій вже зайняті. Ті, хто їх зайняли, отримуватимуть стимулювальні додаткові виплати від ЄС у розмірі 35–45 тис. грн залежно від посади.

Втім, в окремих сферах реформа держуправління обмежилася тільки підняттям зарплат. На ділі замість нової кадрової політики і обіцяних прозорих конкурсів пішли скандальні призначення — на зразок випадку з Олексієм Савченком, нинішнім губернатором Миколаївської області. У 2016 році Савченко прогримів на всю країну, коли дивним чином впорався з обов'язковим для чиновників його рівня тестовим завданням із сорока запитань за шість хвилин. А пізніше припустився десятка помилок у презентації про розвиток Миколаївської області.

За останні два роки скандали супроводжували також конкурси на пост голови Держслужби з питань лікарських засобів і контролю за наркотиками й окремі конкурси на посади держсекретарів міністерств і голів адміністрацій, каже юрист Центру протидії корупції Олена Щербан. "Я назвала б ці конкурси провалом реформи, а не досягненням, — говорить вона. — На посади, як і раніше, проходять ті, хто треба, причому на більш високі зарплати. Тобто ми нічого не реформували, беремо недобросовісних людей, тільки починаємо платити їм набагато більше".

Така ж ситуація склалася в сфері судоустрою, каже Михайло Жернаков, директор фонду DEJURE, громадської організації з питань судової реформи. У 2017 році після довгого конкурсу було сформовано новий склад Верховного суду, причому відбір проводив так само заново сформований колектив Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). І тим і іншим після вступу на посаду дісталися нечувані зарплати — понад 250 тис. грн на місяць, але обидва органи з самого початку підмочили свою репутацію.

Не можна розраховувати, що велика зарплата всіх зробить чесними
Михайло Жернаков,
директор фонду DEJURE

Кожного п'ятого суддю зі 113, приведених до нового Верховного суду членами ВККС, було викрито в несумлінності представниками громадськості. "Не можна розраховувати, що велика зарплата всіх одразу зробить чесними. Звичайно, важливо забезпечити конкурентну зарплату, але також важливі процедури відбору, — каже Жернаков. — А ми не бачимо результатів реформи, тому що і ВККС, і нові судді все так само абсолютно залежні від влади".

Під загрозою опинився і наступний етап реформи, під час якого решта суддів нижчих інстанцій повинні пройти оцінювання, щоб підтвердити свою придатність. ВККС має намір оцінити понад 5 тис. суддів по всій країні всього за кілька місяців. "Це вже перетворюється на фарс, — обурюється Жернаков. — Співбесіди тривають по шість хвилин. Негативні висновки Громадської ради доброчесності щодо суддів ігноруються".

Тим часом після оцінювання старих суддів чекають нові зарплати. Мінімальні ставки залежно від інстанції складуть 54–90 тис. грн.

Такі викривлення в реформах органів державної влади загрожують країні не тільки значними витратами держбюджету, але і куди серйознішими наслідками, впевнена Щербан.

"Коли ми значно підвищуємо зарплати людям на посадах і при цьому не бачимо належного результату, ми створюємо в суспільстві негативне сприйняття реформи, — пояснює вона. — Якщо одного разу хтось знову спробує змінити систему, буде складно пояснити людям, навіщо це потрібно і чому вони повинні за це платити".