Те, куди рухається Україна, вам подобається?

НВ з'ясував у співвітчизників, як вони оцінюють те, що відбувається у країні

Мене тішить, що, попри прогнози на кшталт "долар по сто", система зберігає стабільність. Але мене розчаровує відсутність обіцяних посадок і реальної боротьби з корупцією. Мене дратує, що президент не інвестує у формування відповідальної нації, починаючи від депутатів партії Слуга народу.

Олександр Смирнов,
креативний директор агентства Tabasco

Мені здається, що Україна зараз не рухається, Україна буксує. І, звичайно, мені це дуже не подобається: наші політики знову крадуть наш час.

Володимир Федорин,
співзасновник аналітичного центру Bendukidze Free Market Center

Куди рухаємося ми й екосистема, яку ми навколо себе [створили], люди, які будують нову Україну, — мені подобаються. А ті, хто закидав співвітчизників у Нових Санжарах, — не подобаються.

Я пригадую фразу Людовика XIV: «Держава — це я». Але насправді держава — це я, це ми. Тому тут питання радше: чи подобається тобі, куди ти рухаєшся? Бо говорити про якусь абстрактну Україну — це інфантильно. Адже так і говоритимеш весь час: то Зеленський тобі не те, або Вася, або Петя не те. Ну, а ти сам — те?

Влад Троїцький,
театральний режисер, засновник фестивалю ГогольFest

Я б із задоволенням відповів на це запитання, якби бачив, що Україна хоч кудись рухається. Вона то підстрибує на місці, то перевертається з боку на бік, але чіткого вектора руху, на відміну від попередніх п'яти років, я не бачу. Є деяка інерція, але вона ні про що не говорить. Рух потрібно підтримувати. Я не бачу зусиль влади — ні з боку президента, ні з боку уряду, ні парламенту — підтримувати рух до Європи і НАТО.

Ну, а по рейтингах влади б'є те, що слова не підкріплюються справами. Бо вся та передвиборча і поствиборча риторика має рано чи пізно перейти у вчинки. І поступово це починає до всіх доходити.

Адже хоч яким би дивним був президент США Дональд Трамп, але він виконував свої обіцянки. Тому його й сьогодні підтримують понад 40% американців. Тобто ти можеш виглядати яким завгодно диваком, але виконуй свої обіцянки — і тебе продовжуватимуть підтримувати.

Йосиф Зісельс,
голова Асоціації єврейських організацій і громад України

У принципі подобається. Незважаючи на окремі недоліки і збої в курсі й русі. Для мене головне, щоб Україна не звертала зі шляху розбудови вільного демократичного суспільства з ліберальною економікою. І ми повільно рухаємося цим шляхом. Я б сказав, що не повільніше, ніж за часів Петра Порошенка. Може, навіть і трохи швидше.

Що стосується взаємин із Кремлем, то, які б реверанси в його бік не робили, Росія від цього не розм'якне, адже в Кремлі не ті люди, які ведуться на сентименти. Думаю, українська влада це вже зрозуміла. Отже, все це більше розраховано на внутрішньоукраїнське споживання і підтримання рейтингу. Мовляв, передвиборчі обіцянки не забуті і влада намагається їх виконати. Хоча вже всі зрозуміли, що виконати їх у тому вигляді, в якому їх давали, неможливо.

Всеволод Кожемяко,
генеральний директор групи компаній Агротрейд

У мене немає розуміння, що взагалі відбувається, і куди ми рухаємося. Начебто ніхто про зміну курсу не казав. Але практично всі дії влади свідчать про протилежне.

Зоя Казанжи,
консультантка з комунікацій агентства E'COMM

Україна йде у правильному напрямку, але настільки повільно, що напрямку вже не відчуваєш. Без сильного поштовху вперед маємо всі шанси зупинитися взагалі або відкотитися у минуле. Для такого поштовху Україні потрібна вільна економіка і приплив капіталу, без грошей ззовні руху не буде.

Гліб Вишлінський,
виконавчий директор Центру економічної стратегії

Це питання, приречене на абстрактні відповіді, оскільки ніхто не може сказати, куди рухається Україна. Було б простіше, якби в уряді була серйозна команда і єдиний курс, тоді можна було б оцінювати напрямок і методи.

У нас, на жаль, немає єдності. І зсередини все працює у форматі не "допоможемо один одному", а "кого б потопити" і "я за особисту вигоду, навіть якщо доведеться публічно обісратися".

Але мушу визнати, що поки без крайнощів і великих зашкварів, а це вже нормальний напрямок.

Анастасія Топольська,
діджейка

Якщо порівнювати з президентством Петра Порошенка, то він чітко розумів стратегічні цілі свого правління. Умовно кажучи, отримання безвізу, томос, мова. Відповідно було зрозуміло, чого очікувати від Порошенка: антиросійської риторики, загострення з Росією і так далі. Звісно, його критикували за постійні загострення на Донбасі, але й проблема Порошенка була в тому, що він постійно на цьому спекулював.

Але у випадку з Володимиром Зеленським ми не знаємо, який порядок денний, яка стратегічна мета і політика щодо Донбасу. Тому для мене нинішня влада непрогнозована. Плюс, усі ж бачать загравання з олігархами, як той же Рінат Ахметов повертається у лідери.

Анатолій Октисюк,
політичний аналітик центру Дім демократії

Я вірю у щирість гаранта і його бажання щось змінити. Але не завжди методи і люди, на яких він покладається, викликають однозначне враження. Адже є класні призначення, а є незрозумілі.

Сказати, що нинішня влада краща за попередню, я не можу, але і сказати, що гірша, теж не можу. Втім зараз у мене менше того оптимізму, який був на ранніх стадіях [президентства Володимира Зеленського]. Адже цукерково-букетний період минає у будь-яких відносинах, зокрема й у відносинах із державою.

З іншого боку, мені подобається, що нинішня влада стала більше чути бізнес, готова зробити крок назад, з'явилося більше діалогу. Знов-таки горезвісні доступні кредити [5–7–9%] — це ж теж крок назустріч бізнесу.

Тетяна Абрамова,
засновниця і CEO бренду RITO

Мені не подобається, куди рухається країна. І найгірше, що, за моїми відчуттями, цей рух ніби прискорюється. Але я не знаю, чи це вина конкретних людей, або ж загальносвітова тенденція.

Конкретно мені не подобається, що, незважаючи на всі події останніх років, спроби пропаганди або, якщо хочете, освіти, в Україні досі сильна залежність від Росії. І передусім ментальна. А ще мені не подобається, що Україна втрачає свою українськість. І все йде до того, що російське в Україні стане нормою і фактично самою Україною.

Тарас Прохасько,
письменник