Білий ходок

Subaru Forester влітку справив на нас враження «тихого танка». А взимку позашляхові повадки автомобіля перетворюють його на звіра дещо іншого гатунку

Олексій Бондарєв

На ринку кросоверів зараз така штовханина, що свідомий вибір автомобіля може перетворитися на гестапівські тортури.

Особливо прикро за тих покупців, які не люблять вдаватися в деталі, і не розуміють, що більшість так званих «паркетників» насправді є легковими авто, оснащеними в кращому випадку повним приводом, що підключається, а то й без нього зовсім.

Forester не такий. Це «пройдисвіт» з досить значними здібностями.

Взимку це особливо важливо. Причому, що найцікавіше, що в умовах української зими на українських дорогах, відчути переваги, які дає таке авто, можна не тільки в лісі чи на бездоріжжі.

В умовах звичайних київських вулиць Forester взимку забезпечує просто нечуваний комфорт пересування, який можна порівняти з деякими автомобілями, щоі коштують значно дорожче.

Подивимося, чи є у цього зимового дива якісь недоліки.

Ось 5 найяскравіших вражень від Subaru Forester в умовах київської зими.

У нас побувала машина з 2,5-літровим атмосферним двигуном і варіатором, у максимальній комплектації.

І не дарма.

На спуску з Європейської площі на Поділ мій Forester був єдиним авто, яке зберігало прийнятну траєкторію руху у сніговій каші, яка покривала обледенілу бруківку.

Я з жахом дивився на інші машини, які носило туди-сюди, як ніби за кермом того ранку були тільки п'яні водії.

Forester не схильний до заносів (ми зараз не обговорюємо ситуацію з умисним відключенням системи курсової стабілізації та покатушок на треках). А якщо все-таки занос починається, рецепт для Forester один і він дуже простий.

Треба лише злегка додати газу. Повний привід сам розбереться як використовувати надбавку крутного моменту. Forester швидко вирівнюється і продовжує рух заданою траєкторією.

Мінусова температура. Легкий сніжок. Не особливо чищена траса вздовж Київського моря.

Друга половина дня в п'ятницю. Хочеться розслабитися, тому в машині говоримо не про роботу, а про кіно і симпатичних дівчат з роботи (оператор, на відміну від мене, не одружений і сповнений романтизму).

В якийсь момент я кидаю погляд на панель приладів і розумію, що ми їдемо зі швидкістю 130 км/год. І тут таки розумію, що ми так їдемо вже давно.

Я давно усвідомив для себе просту річ – підсвідомо за кермом завжди вибираєш максимально комфортну для себе швидкість. Ту, на якій тобі здається, що ти все контролюєш, і небезпеки немає.

Здебільшого, ця комфортна швидкість залежить від поведінки машини, чи не «гуляє» вона по трасі, як тримає пряму, чи немає вібрацій, погойдувань, шумів тощо.

На зимовій трасі для Forester це було 130 км/ч.

Не так багато машин здатні на таке.

Такі експерименти я теж спробував здійснити.

До речі, було з чим порівнювати – деякий час паралельно з Forester на тесті НВ був і Mitsubishi Pajero Sport.

Forester, звичайно, не є повноцінним позашляховиком, але його здатності з проникнення на території, недоступні для більшості автомобілістів, вражають.

Скажімо, на засніженому грунті, Forester ні в чому не поступається тому ж Pajero Sport. Цілком впевнено почувається у коліях (правда, не дуже глибоких). Повний привід вельми адекватно реагує на різний тип поверхні під різними колесами.

Ну тобто, наприклад, якщо два лівих колеса їдуть по ґрунту, а два правих по снігу. Машина йде рівно – електроніка сама розподіляє крутний момент належним чином.

У глибокому снігу Forester теж не безпорадний. Двигун хоч і не дизельний, але його тяги в поєднанні з повним приводом цілком вистачає, щоб вибиратися із заметів. Головне – не посадити машину на черево.

Дуже-дуже брутальне бездоріжжя, звичайно, краще освоювати на таких машинах як Pajero Sport.

Ну ось, наприклад, їдеш дорогою через поле, раптом на шляху трапляються калюжі глибиною по 50 см, вкриті кіркою льоду, під яким місиво бруду. Причому калюжі з різною глибиною під лівим і правим колесом, тож проїзд через них стає ще й тестом на діагональне вивішування.

Але найсмішніше, що Forester, хоч і не рамний позашляховик, на таких відрізках теж не пасує. Інше питання, що машину шкода. Можливо, це ірраціональний страх, але на Forester у зовсім вже дику дичину сунутися не хочеться.

Але якщо це все ж потрібно зробити, по трактор, найімовірніше, бігти не доведеться.

Деякі досить дорогі машини взимку розчаровують саме такими деталями. Наприклад, сідаєш вранці в машину, вже і до роботи доїхав, а сидіння під тобою все ще схоже на трон Снігової королеви. Причому, не за дизайном, а за температурою.

Якщо є маленькі діти, дуже важливо, наскільки швидко прогрівається повітря в салоні. Є машини, де клімат-контроль явно робили люди, що ніколи не залишали теплих широт і просто не розуміють, що тепле повітря повинне подути в салон трохи раніше, ніж через 15 хвилин після запуску двигуна.

Forester велика частина сказаного вище не стосується.

У мінус 15 клімат-контроль починає реально гріти салон вже через кілька хвилин. Режим максимального обдування вітрового скла і підігрів бічних дзеркал дуже ефективні, а підігрів сидінь, хоч і не найпотужніший в історії, але цілком гідний.

Якщо завести машину, увімкнути все це, а потім вийти на кілька хвилин скинути сніг зі скла, то повернувшись в машину, ви знайдете там хоч і не тропіки, але цілком теплу та дружню обстановку.

Ось чого в Forester дійсно не вистачає, то це дефлекторів обдування на другому ряду сидінь. Дітей краще одягати тепло, щоб вони не мерзли.

Середня витрата бензину в зимовий період у мене склала 13 л на 100 км.

Цифра, як на теперішній час досить значна.

Це, звичайно, зима винна. Влітку за тиждень покатушок на Forester мені вдалося вкластися в середню цифру 10 л.

А взимку і їзда інша і прогріви додаються. Уже хоча б тому, що перед тим як посадити дітей в машину, хочеться хоч трохи нагріти салон. Та й час, щоб збити лід зі скла, теж потрібен.

Але все одно 13 л – це значна цифра.

Якщо ви часто їздите по трасі на далекі відстані, то навіть взимку цифра витрати буде не настільки страшною. Моя зимова поїздка на відстань 700 км в обидва боки засніженими трасами дозволила досягти витрати 8,5 л.

Власне, складно дорікати 2,5-літровий мотор Forester в зайвій ненажерливості. Зустрічаються бензинові двигуни меншого об'єму і потужності з великою витратою.

Питання в тому, що Forester не вистачає дизеля.

Уявіть собі автомобіль з такими чудовими споживчими характеристиками, прохідністю і керованістю, але з дизелем, що витрачає, наприклад, 7-8 л на 100 км. Хіба це був би не автомобіль мрії?

З іншого боку, занурившись у проблему, я став поважати Subaru ще більше.

Не секрет, що у Subaru немає хорошого дизеля власної розробки, а поставивши примхливий мотор, бренд ризикував би впасти в очах фанатів. Тому, цього зроблено не було.