Справа принца

Жахливе вбивство журналіста Джамаля Хашукджі, яке приголомшило світ, може змінити геополітичне розташування сил.

Туреччина і Саудівська Аравія вже ведуть жваві торги

Іван Яковина,
оглядач НВ

Убивство колумніста The Washington Post, саудівського підданого Джамаля Хашукджі, стало одним із тих небагатьох сюжетів, які живуть у новинному полі довше трьох днів. Варварський злочин приголомшив увесь світ, а його геополітичні наслідки можуть розтягнутися на роки, але відповідальності за загибель журналіста ніхто не понесе. З уривчастих даних джерел турецької та американської преси приблизна картина зрозуміла. Люди з оточення спадкоємного принца і фактичного правителя Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана (МБС) під його ж чуйним керівництвом вбили і розчленували Хашукджі прямо в кабінеті королівського консула у Стамбулі.

Учасники операції не врахували лише одну важливу деталь. Турецькі спецслужби одразу дізналися про те, що відбувалося у кабінеті консула. Судячи з усього, у них там є підслуховувальні / підглядальні пристрої. Завдяки цьому Анкара отримала у своє розпорядження розкішний компромат на одного з головних своїх суперників у регіоні — саудівського спадкоємного принца.

Публікація жахливого фільму з саудівського консульства може за секунду припинити кар'єру 33-річного МБС як важливого світового лідера. Після перегляду такого кіно навіть Кім Чен Ин не стане з ним вітатися і вести будь-яких справ. Підступність і жорстокість вбивства не залишать шансів — принц стане стовідсотково токсичним.

На Саудівську Аравію буде накладено неписані, неформальні санкції: жодна серйозна компанія зі страху за власну репутацію не стане працювати з цією країною, поки МБС перебуває у владі. А без іноземних технологій і матеріалів у нинішньому світі не можна навіть нафту добувати. Та й покупців на цю нафту буде значно менше, ніж зараз.

Оскільки жодної демократії в Саудівській Аравії немає і близько, владу принц за собою збереже, але ціна буде зависокою. Всього рік тому він представив програму докорінної зміни країни до 2030 року, анонсував масштабні реформи, пообіцяв збудувати на березі Червоного моря щасливе, вільне та зелене місто майбутнього і з'єднати його мостами з Єгиптом, об'єднавши транспортні інфраструктури Африки та Азії.

Без нормальних відносин із Заходом всі ці блискучі плани доведеться повісити на цвяшок у королівській вбиральні. Розумнішого застосування їм знайти не вдасться. Від дій Туреччини зараз залежить майбутнє МБС. Якщо Анкара оприлюднить записи з консульства, його буде прикуто до Ер-Ріяда — всіма ненависного та зневаженого.

Ердоган прекрасно розуміє свою владу над саудівським принцом

Проте ось мовчання турецького керівництва дозволить йому розв'язати проблему: за законами шаріату принц може домовитися із родичами вбитого, виплатити їм компенсацію і досягти примирення. Щоб заспокоїти делікатний Захід, МБС може навіть на час відправити до в'язниці когось зі своїх наближених. Залагодити ситуацію, поки ще не пізно. Але це тільки якщо турки збережуть мовчання.

Реджеп Таїп Ердоган прекрасно розуміє свою владу над саудівським принцом. На людях він гнівно вимагає пояснень, критикує королівство. Турецький лідер, у якого сидить більше журналістів, ніж у будь-якій іншій країні світу, навіть виступає на захист свободи! Виглядає це дуже зворушливо. Але за лаштунками між двома країнами зараз, напевно, йде жвавий торг.

Через досить сумнівну політику Ердогана Туреччина опинилася у досить складній економічній ситуації. Влітку національна валюта різко знецінилася щодо долара, країна занесла ногу над прірвою дефолту. Але на допомогу прийшов союзний Туреччині казково багатий Катар. В обмін на допомогу Анкари в протистоянні з МБС катарці відсипали Ердогану $15 млрд.

Зараз у турецького лідера з'явився блискучий шанс на відповідну люб'язність. Він може зажадати у саудівського принца припинити блокаду Катару, введену саудитами та їхніми союзниками в червні 2017 року. Ну, а щоб убезпечити економіку своєї країни від потрясінь, Ердоган може домовитися із МБС про фінансову підтримку Туреччини, скажімо, на $20–30 млрд із саудівських засіків.

Торги про умови турецького мовчання майже напевно закінчаться успішно. Обидві сторони розуміють, що компроміс — у їхніх інтересах. Без домовленості Туреччина не розживеться грошовою компенсацією і не убезпечить Катар. Зате з великою ймовірністю отримає неймовірно злобного і поки ще багатого ворога.

Саудівська Аравія теж розуміє, що пара-трійка десятків мільярдів — прийнятна ціна за порятунок репутації та багато років безтурботного правління МБС. Та й докучливий Катар вже можна вважати покараним.

Постраждає від такої домовленості лише справедливість у найбуквальнішому розумінні цього слова. Вбивство Хашукджі фактично залишиться безкарним. І це майже неминуче призведе до повторення подібних ситуацій у майбутньому.