Спецназ Кремля

Російське ГРУ — Головне розвідувальне управління — перетворилося на монстра з багатомільярдним бюджетом. З його допомогою Кремль прагне залякати Захід та Україну, використовуючи отруйні речовини, кібератаки і спецагентів. Утім, іноді ГРУ ще й смішить світ безглуздою поведінкою своїх "шпигунів"

Іван Верстюк

У 2002 році президент Росії Володимир Путін урочисто й офіційно відвідав величезний будинок на Хорошевському шосе в Москві.

Результатів цього візиту було декілька.

Перший і найочевидніший — на будівлі з'явився напис, виконаний позолоченими літерами: Головне розвідувальне управління. Воно ж — ГРУ.

Але за добу ці три виставлені на загальний огляд слова прибрали — через режим особливої ​​секретності.

Вже за кілька років Путін відкрив нову будівлю ГРУ, розташовану поруч із колишньою. Вся техніка в ній, зокрема комп'ютери, була російського виробництва: розвідники боялися витоків даних.

У цьому новому офісі була техніка й іншого роду, яку аж ніяк не призначено для виконання розвідувальних функцій. Нею оснащувалися такі непрофільні "відділи", як басейн, SPA, тенісні корти, зали для гри в баскетбол і волейбол, зимовий сад.

Елементи розкоші, що пробралися у секретну спецслужбу, не здивували експертів. Адже другим наслідком давнього візиту Путіна в колишню штаб-квартиру ГРУ стало перетворення таємної служби на кремлівське знаряддя відплати. Подібні функції розвідки стали для путінського режиму тим актуальнішими, що Москва сама себе загнала в положення "життя в оточенні ворогів".

А тому грошей на утримання цієї структури Кремль не шкодував і не шкодує: за деякими даними, бюджет ГРУ становить близько $5 млрд.

І відомство старанно відпрацьовує вкладення. Тільки останнім часом його агенти засвітилися у скандальних випадках отруєння британських громадян у самій Великій Британії, їх спіймали на спробах кібердиверсій в центрі ЄС. А спецназ ГРУ брав (і, ймовірно, продовжує це робити) участь у сирійському конфлікті, в подіях у Криму і на Донбасі.

Після реформи російської армії 2010 року ГРУ стало називатися Головним управлінням Генштабу Міністерства оборони. Але світова преса й аналітичні центри продовжують використовувати колишню абревіатуру.

Крім ГРУ, розвідкою в Росії займаються Служба зовнішньої розвідки (СЗР) і Федеральна служба безпеки (ФСБ). Чіткої межі між обов'язками цих служб немає, відзначають аналітики.

"Спецслужб у нас достобіса, — каже Павло Фельгенгауер, російський військовий експерт. — Вони грають дуже важливу роль і в зовнішній, і у внутрішній політиці".

Формально ГРУ концентрується на військовій інформації, СЗР — на політичній, а ФСБ протистоїть терористичним та іншим стратегічним загрозам.

Однак не тільки військові завдання стоять перед ГРУ. Фактично відомство також займається проведенням кібератак, операцій в інформаційному просторі західних країн і намагається дестабілізувати ситуацію в проблемних регіонах планети.

Росія з ГРУ і Росія без ГРУ — це дві різні держави, говорить професор Ентоні Гліс, директор британського Центру безпеки і розвідки Букінгемського університету. "Спецслужби дуже важливі для президента Путіна", — вважає він.

Місяць тому, 19 грудня, у концертній залі столиці Косова Приштині зібралися сотні гостей, яких покликав на святкування 25‑річчя Mabetex засновник і президент компанії Беджет Паколлі. Публіку розважали музиканти і танцюристи, а господар свята виступив перед присутніми з урочистою промовою.

“Я завжди вірив у красу своєї мрії, — заявив зі сцени Паколлі. — Спасибі вам усім! Mabetex і є моя прекрасна мрія".

Інженерно-будівельна компанія Mabetex, яку на початку 90‑х сорокарічний Паколлі зареєстрував у швейцарському Лугано, дійсно стала для нього щасливим квитком до клубу мільярдерів. Однак до цього заповзятливому косовару довелося пройти чимало випробувань, які підготувала для нього доля.

Він ріс у селі за 40 км від Приштини разом із дев'ятьма братами і сестрами. У школі Паколлі виявив себе здатним учнем, за що отримав стипендію на навчання у столичному педагогічному технікумі. Але працювати сільським учителем по закінченні навчання не став. Натомість без жодної копійки в кишені Паколлі вирушив у німецький Гамбург.

Тут йому пощастило влаштуватися на роботу в піцерію. Господар закладу навіть допоміг юнакові вступити до Інституту міжнародної торгівлі. Але грошей не вистачало, і ночами Паколлі підробляв вантажником у порту. Тут він намагався навчитися кожної з мов, якими говорили моряки, щоб першим отримувати у них замовлення.

Коли три роки потому юнак повернувся на батьківщину, то непогано говорив шістьма різними мовами і мав диплом німецького вишу. Виявивши наполегливість, Паколлі домігся аудієнції лідера Ліги косовських комуністів Махмута Бакаллі, і той узяв його на роботу перекладачем. У майбутньому знайомство зі впливовим політиком стало Паколлі в нагоді.

У 1980 році він потрапив у важку автомобільну аварію в Любляні і майже місяць перебував у комі. Доглядальниця Паколлі виявила у свого пацієнта візитку партійного начальника і зателефонувала йому, щоб повідомити про те, що трапилося. Бакаллі подбав, щоб за його колишнього підлеглого взявся найкращий хірург Словенії. Останній, до речі, в тому ж році оперував беззмінного лідера соціалістичної Югославії Йосипа Броз Тіто.

Незабаром Паколлі почав одужувати і продовжив будувати кар'єру. До того часу він вже встиг попрацювати в Австрії, після чого перебрався до Швейцарії, де влаштувався в інженерну компанію Interplastica, яка постачала технологічне обладнання у країни радянського блоку за зовнішньоторговельними контрактами. Тут Паколлі обіймав керівні посади протягом 13 років.

За цей період компанія кілька разів брала мільйонні кредити у європейських банків під торговельні угоди з радянськими партнерами й не повертала їх. В архівах агентства Reuters збереглися короткі повідомлення про такі кредити на 101 млн і 49 млн швейцарських франків, взятих у кількох швейцарських і одного британського банку, наводить приклад Іванідзе.

Вже в 1991 році в Interplastica з'явився новий партнер — новостворена компанія Паколлі Mabetex. Разом вони уклали контракт зі Всесоюзним об'єднанням з імпорту техніко-промислових товарів Технопромімпорт на будівництво невеликого текстильного підприємства у російському місті Старий Оскол. За даними розслідування Іванідзе, за настил підлог і установку кондиціонерів компанія Паколлі тоді отримала ні багато ні мало $1 млн.

Через рік у Mabetex з'явилося кілька контрактів у Якутії, де бізнесмен із Косова познайомився із Павлом Бородіним, тодішнім мером Якутська. У 1993‑му Бородін обійняв посаду керівника справами президента Росії Бориса Єльцина, а Mabetex отримала замовлення на реконструкцію московського Кремля, Білого дому (будинку уряду РФ), будівель обох палат російського парламенту, Рахункової палати і декількох готелів у Москві.

За словами Іванідзе, вже на початку 90‑х Паколлі почав допомагати Бородіну "розтягувати державні гроші". Потім, коли Бородіна призначили керівником справами президента, їхні апетити виросли. "З'явилася хамська впевненість у безкарності", — стверджує журналіст-розслідувач.

Тим часом у 1997 році Mabetex зосередилася на проектах у Казахстані, де взяла участь у зведенні 40% усіх будівель нової столиці країни — Астани. За свою роботу компанія Паколлі щорічно виставляла президентові Казахстану Нурсултану Назарбаєву рахунок на $1 млрд, зазначають журналісти Bloomberg. А сам Назарбаєв навіть зробив косовара почесним громадянином Казахстану.

4 жовтня голландська контррозвідка заявила, що співробітник ГРУ Олексій Моренець намагався організувати кібератаку на офіс Організації з заборони хімічної зброї в Гаазі.

За даними голландців, резидент російської розвідки разом із трьома спільниками орендував у Нідерландах автомобіль, наповнив його хакерським обладнанням і підігнав до будівлі організації. Там група спробувала проникнути в мережу WiFi, щоб отримати доступ до секретних даних, які стосуються використання росіянами хімічної зброї.

Всю цю четвірку голландці вистежили і вислали з країни.

Моренець відвідав улітку 2016-го і Ріо-де-Жанейро, де проходили літні Олімпійські ігри. Там він зламав базу даних Міжнародного антидопінгового агентства.

За даними російського військового експерта Олександра Гольця, Моренець намагався отримати компрометивні дані про дозволи, які видавалися американським спортсменам на використання заборонених препаратів. За їх допомогою росіяни хотіли помститися за допінговий скандал, "жертвами" якого стали багато російських спортсменів.

Росія з ГРУ і Росія без ГРУ — це дві різні держави
Ентоні Гліс,
директор Центру безпеки і розвідки Букінгемського університету

Інтерес Моренця до теми хімічної зброї був невипадковим, адже саме отруйні речовини стали причиною найгучнішого скандалу за участю ГРУ.

4 березня цьогоріч у британському містечку Солсбері двоє співробітників російського розвідувального відомства спробували отруїти свого колишнього колегу Сергія Скрипаля, який перейшов на бік британської розвідки, та його дочку. За даними міжнародних видань Bellingcat і The Insider, спробу вбивства за допомогою нервово-паралітичного газу Новичок здійснили двоє полковників ГРУ, Анатолій Чепіга та Олександр Мішкін.

Чепіга відомий тим, що закритим президентським указом отримав звання героя Росії за участь в анексії Криму.

Головними операціями на півострові, в яких брав участь спецназ ГРУ, стали захоплення будівлі Радміну автономії, захоплення аеродрому Бельбек і роззброєння бригади української морської піхоти у Феодосії.

Крім того, Чепіга та Мішкін відзначилися на Донбасі, де, за даними Bellingcat, брали участь у захопленні держустанов.

Фельгенгауер пояснює, чому отруєнням займалися не якісь рядові співробітники, а люди в чині полковників. Мовляв, Чепіга та Мішкін не професійні шпигуни, а спецназівці. "Це зовсім інша категорія людей, — каже аналітик. — Вони проводять диверсії, створюють хаос у тилу ворога". Тому навіть той факт, що Скрипаль залишився живим, не говорить про невдачу операції. Адже її метою, на думку Фельгенгауера, було бажання показати, що ГРУ може дістати будь-кого. Навіть того, хто сховався у провінційному британському містечку.

У справі Чепіги та Мішкіна спливли цікаві деталі побуту російських гереушників.

Обидва, вже повернувшись у Росію, розповіли в одній із телепрограм, що прибули в Солсбері нібито для того, щоб помилуватися місцевими визначними пам'ятками.

Але за даними британської газети Daily Mail, яка поспілкувалася із сусідом "туристів зі сходу" в готелі, вони вживали марихуану і замовили собі повію. А потім вирушили труїти Скрипаля, після чого відбули на батьківщину, засвітивши свої обличчя на численних відеокамерах у Солсбері.

Поведінку цієї пари отруйників міжнародні експерти називають украй необережною. І, схоже, це родова печатка ГРУ.

Так, джерело НВ у контррозвідці СБУ на власному досвіді переконалося у тому, що співробітники ГРУ часто ігнорують криптошифрування електронних листів, "юзають" звичайну пошту типу mail.ru. І навіть обмінюються секретними повідомленнями в загальнодоступних месенджерах Skype, WhatsApp, Telegram, зламати переписку в яких не є великою проблемою для професійних хакерів.

Колишній полковник ГРУ Віталій Шликов у інтерв'ю російській Новой газете так відповів на питання про те, які особисті якості превалюють у розвідників: "Самолюбство велике, гординя. Я був високої про себе думки. Розвідка завжди вабитиме тих, хто бажає чогось досягти в житті".

Тим паче, що батьківщина щедро фінансує своїх агентів.

Група розслідувачів Conflict Intelligence Team виявила в Москві квартири Чепіги та Мішкіна. Виявилося, що обидва отримали від ГРУ досить дороге житло відразу після того, як взяли участь в операціях російської розвідки в Криму та на Донбасі.

Скільки в РФ таких чепіг-мішкіних, експерти не беруться судити точно. Але за оцінками Марга Галеотті, британського експерта з російських спецслужб, мова може йти про 50–80 тис. співробітників.

Із них до 15 тис. — це спецназ, вважають аналітики сайту militaryarms.ru.

З бюджетом військової розвідки схожа історія — точних даних про його розмір немає. Але ціла низка аналітиків вважає, що фінансування ГРУ може сягати $5 млрд на рік. А значить, московські квартири для основних співробітників відомство цілком може собі дозволити.

Джерело НВ у контррозвідці СБУ припускає, що середня зарплата в ГРУ становить трохи більше $1 тис. на місяць. Але водночас є ще бюджет спецоперацій. "З $1 тис. на операцію гереушник $400 покладе собі в кишеню як винагороду за ризик", — стверджує контррозвідник.

За даними британського ділового тижневика The Economist, після невдач ГРУ під час війни з Грузією в 2008 році відомству сильно урізали бюджет. Тоді розвідка не змогла дізнатися, що у грузинської армії з'явилися новітні протиповітряні ракети. Путін розчарувався у ГРУ, яку вважав елітним підрозділом.

Колишній грошовий дощ знову пролився на спецслужбу 2014-го, коли Кремль залучив розвідників до операції в Криму.

До ГРУ беруть переважно людей, що мають бойовий досвід у Афганістані, Чечні, Грузії чи Україні.

У спецназ можуть взяти і простого призовника. Але для складніших завдань співробітники розвідки підбирають людей, орієнтуючись на професійні якості потенційного претендента. "Спецслужби відбирають потрібних їм людей самі", — пояснює Станіслав Речинський, екс-глава прес-служби СБУ. До того ж відбраковують тих, хто сам проситься на подібну службу.

Скаути придивляються до молодих офіцерів і курсантів військових навчальних закладів. Латвійське видання Медуза, засноване російськими журналістами, цитуючи складений експертами розвідки РФ посібник Підготовка розвідника: система спецназу ГРУ, вказувало: співробітник цієї служби повинен уміти стрибати з парашутом, управляти дельтапланом, гусеничною технікою, застосовувати міни, підійматися на скелі. А із психологічних якостей від розвідників вимагають підвищеної витривалості, схильності до ризику і вміння швидко перебудовувати поведінку за ситуацією.

Розвідка завжди буде вабити тих, хто бажає чогось досягти в житті
Віталій Шликов,
колишній полковник ГРУ

Готують майбутніх розвідників у Військовій академії Міноборони. Тут, наприклад, вчився Чепіга. Колишній міністр оборони Росії Сергій Іванов заявляв, що навчання одного курсанта-розвідника обходиться держбюджету в $30 тис.

Є кафедра розвідки і в Новосибірському вищому військовому командному училищі. Нею керує якийсь виходець з України, чиї батьки досі живуть у Сумах. Тут навчався Євген Єрофєєв — один із двох співробітників ГРУ, яких у травні 2015-го на Донбасі полонили українські військові. Пізніше Єрофєєва і його подільника Олександра Александрова офіційний Київ обміняв на українську льотчицю Надію Савченко.

Військових розвідників навчають і в Череповецькому військовому училищі радіоелектроніки, де акцентують увагу на кіберопераціях.

Ще є Військово-космічна академія імені Можайського, яку закінчив Моренець.

У країна посідає особливе місце на карті оперативних дій ГРУ.

Розслідувальний центр Bellingcat відстежив причетність представника ГРУ генерал-полковника Миколи Ткачова до операції, внаслідок якої російський зенітно-ракетний комплекс Бук у липні 2014-го збив рейс Малайзійських авіаліній. Загинули всі 298 чоловік, які перебували на борту трагічного Боїнга.

Поряд українсько-російського кордону, за даними СБУ, зараз діють декілька крупних розвідувальних центрів ГРУ — в Бєлгороді, Новоросійську та в анексованому Криму. Центри меншого розміру розкидані біля самого кордону.

Агентурна база ГРУ в Україні неймовірно велика, кажуть джерела в СБУ. "До 2013–2014 років Росія відвербувалася на десятки років уперед", — відзначає один зі співрозмовників редакції, причетний до контррозвідувальної роботи вітчизняної спецслужби.

За його даними, ГРУ масово вербувала військових пенсіонерів. Тим платять по $100–200 на місяць за інформацію про деталі українського оборонного замовлення, про позиції українських сил на Донбасі або про діяльність Укроборонпрому. Особливо цінний донощик обходиться росіянам у $500 у місяць.

ГРУ навіть намагалася завербувати колишнього керівника Військово-морських сил України Сергія Гайдука, стверджує контррозвідник із СБУ. Родичі віце-адмірала мають паспорти РФ, і росіяни шантажували цим фактом українського військового: мовляв, у рідних будуть проблеми.

А в жовтні цьогоріч у Рівненській області засудили 22-річного жителя Вараша — колишнього Кузнецовська, міста атомників, — за спробу організації вибуху на Рівненській атомній електростанції. У СБУ стверджують, що за підривником стояла агентура ГРУ.

СОЛСБЕРЕЦЬКІ ПОЛКОВНИКИ: Офіцери ГРУ Анатолій Чепіга (ліворуч) та Олександр Мішкін, повернувшись на батьківщину, розповіли, що в Солсбері милувалися пам'ятками

А ще російська розвідка багаторазово випробовувала в Україні дії підлеглих їй хакерських угруповань. Про це НВ розповіли в Національному центрі кібербезпеки Великої Британії.

У звіті, який надали британці, сказано, що сліди російської військової розвідки присутні в кібератаці, що сталася у жовтні 2017-го, — її цілями стали Київський метрополітен і Одеський аеропорт. За допомогою програми BadRabbit хакери зашифровували дані на жорстких дисках, і інформаційні системи компаній не могли нормально працювати.

Крім того, в британському центрі кібербезпеки вважають ГРУ відповідальною за впровадження в українські мережі вірусу Петя в червні торік. Вірус вплинув на діяльність цілої низки онлайн-представництв основних органів влади країни.

Кіберскладова активності російської розвідки дедалі частіше турбує і західні країни.

Російські хакери з угрупування Fancy Bear, до якої причетна ГРУ, спробували проникнути в базу даних парламенту Німеччини і в електоральний штаб Еммануеля Макрона, нинішнього президента Франції.

Головне угруповання хакерів, яке проводить подібні операції, називається APT28, відзначають у британському центрі. Працюють на ГРУ вже згадана Fancy Bear, а також угруповання CyberCaliphate, Cyber ​​Berkut, Tsar Team, Sandworm.

Одна з найбільших кібератак, здійснена їхніми руками, — злом серверів Демократичної партії США напередодні президентських виборів 2016 року.

Росія тоді провела дуже складну операцію, відзначає в розмові з НВ Пол Піллар, співробітник Інституту Брукінгса з 28-річним стажем роботи в Центральному розвідувальному управлінні. "Метою кібератаки було посіяти недовіру до американської демократії і допомогти обрати Дональда Трампа президентом США, — говорить експерт. — Із російського погляду, інвестиції в цю операцію виправдали себе".

Американський спецпрокурор Роберт Мюллер і його команда відкрили близько сотні кримінальних проваджень у цій справі. Серед інших фігурантів підозрюваними в рамках розслідувань проходять 26 агентів ГРУ.

ВИСЛАНІ "КОЗАЧКИ": Четверо співробітників ГРУ намагалися організувати кібератаку на офіс Організації з заборони хімічної зброї в Гаазі. Внаслідок голландська влада вислала їх із країни (на фото голландської поліції — ці росіяни)

"США залишаються головною мішенню російської розвідки, — резюмує Піллар. — Спецслужби РФ виділяють дуже великі ресурси на це завдання".

Але якщо хакерські операції ефективні, то звичайні справи даються росіянам куди гірше. І випадок у Солсбері — лише один із прикладів.

Головний провал, який трапився у ГРУ останнім часом, каже Ендрю Бовен, експерт зі спецслужб РФ із Бостонського коледжу, — це операція в Сирії. Саме там американці розгромили російську приватну військову компанію Вагнера, таємну армію Кремля, яка у своїй діяльності орієнтувалася на дані військової розвідки.

"Нам на Заході потрібно залучити більше людей до роботи в розвідці, щоб протистояти росіянам", — резюмує бесіду про збільшену активність ГРУ Гліс. Те саме британський експерт радить зробити й Україні.