Сонце зійшло

В Україні — бум приватних сонячних електростанцій: останнім часом кількість людей, які встановили у себе панелі для перетворення енергії світила на електрику, збільшилася майже у 120 разів

Андрій Юхименко

Н аселення невеличкого селища Шевченкове під Києвом — 895 осіб. Але серед них знайшлися одразу чотири ентузіаста зеленої енергетики, які встановили у себе в господарстві сонячні електростанції.

Один із них — Сергій Педоренко, за професією інженер-електрик. Півтора місяці тому він змонтував на даху свого двоповерхового будинку і невеликої альтанки батареї потужністю 10 кВт. І поки задоволений.

Не тільки Педоренко із трьома сусідами зробив ставку на світило. Тепер уже багато українців потягнулися до сонця: країна переживає сплеск цікавості до його дешевої енергії. Уже 4,7 тис. домогосподарств у всій країні, як показують дані Держагентства з енергоефективності та енергозбереження (Держенергоефективності), встановили в себе сонячні батареї. Три з половиною роки тому таких станцій в державі було лише 40, а їхня загальна потужність дорівнювала 0,3 МВт.

Нині ж цей показник для приватних сонячних панелей сягнув 90 МВт.

З одного боку — це лише 1% від загального виробництва енергії, з іншого — всього у 7 разів менше за відповідний показник знаменитого ДніпроГЕСу.

Бум інтересу до сонця спровокувала держава, яка створила теплі умови для інвестицій у виробництво такого виду електроенергії.

Д омогосподарство Педоренка не використовує всю енергію, яку виробляє його сонячна установка. Все складніше: сонячні панелі підключені до звичайної мережі компанії Київобленерго і працюють із нею подібно до сполучених посудин.

Київобленерго викуповує у власників сонячних станцій електроенергію за прив'язаним до євро спецтарифом — 18 євроцентів (приблизно 5,8 грн) за 1 кіловат-годину. Це значно вище, ніж 0,9-1,7 грн — звичайної вартості електрики для українських домогосподарств. Завдяки цій різниці власники сонячних електростанцій можуть заробляти або заощаджувати — залежно від сезону.

Наприклад, у серпні станція на даху будинку й альтанки Педоренка виробила 1,4 тис. кВт·год, а він сам використав 350 кВт-год. "Різницю обленерго купує у мене за зеленим спецтарифом", — пояснює він.

Кількість переданої в мережу й отриманої з неї ж енергії власник сонячних панелей відстежує за спеціальним лічильником. Прибуток автоматично зараховується на спецрахунок у банку (і з нього автоматично сплачуються податки).

Влітку, коли сонця більше, а споживання мінімальне, панелі приносять чистий прибуток у сімейний бюджет. А взимку допоможуть економити.

Вартість "сонячного" дива техніки, з урахуванням панелей, монтажу, інвертора (перетворює постійний струм батареї на змінний, як у мережі) і лічильника становить приблизно $9 тис.

За розрахунками фахівців, уся це справа окупиться за п'ять років. Щоправда, за умови, що держава збереже зелений тариф до 2030 року, як вона обіцяє зараз. В іншому разі вийти в нуль можна буде тільки через років 20-30, тобто до кінця терміну служби обладнання.

Власна електростанція дозволяє не тільки заробляти й економити, але і змінює звички господаря. "Ти починаєш вважати: якщо не витратив на освітлення або нагрівання, то ці гроші пішли в мережу. І якщо я ставлю лампочку, то LED. Це не економія, а дбайливе витрачання ресурсів", — пояснює Педоренко.

Зрозуміти цінність такого підходу йому допомогли відрядження до країн Західної Європи, де зелені технології були популярні серед звичайних домовласників ще 15 років тому.

Схема підключення до мережі, яку використовує Педоренко, а також троє його сусідів, — найпопулярніша серед українських ентузіастів сонячної енергетики.

Є й інші варіанти: автономний, з акумуляторними батареями, а також гібридний. Але висока вартість акумуляторів і їхній короткий життєвий цикл роблять подібні різновиди дорогим задоволенням. Якщо хтось і вибирає такі установки, то лише користувачі, які живуть у регіонах, де регулярно бувають проблеми з електрикою. Або ж де вона і зовсім недоступна.

За словами Юрія Богача, керівника підприємства Green Energy, акумулятори живуть від 2 до 15 років залежно від якості. І тому на автономних станціях максимум через 15 років доведеться за них заплатити — а їхня ціна потягне на половину вартості всієї установки.

А от зі схемою "сполучених посудин" подібних проблем немає. Дмитро Гордейчук, директор компанії RenEnergy, яка займається установкою сонячних панелей, каже: якщо будинок споживає близько 100 кВт-год на місяць, то станція потужністю 5 кВт повністю покриває ці витрати навіть у зимовий період. І виробляє електроенергії на 18 тис. грн на рік.

Якщо потенційний власник хоче заробити, йому варто замовити потужніше обладнання. Але вище позначки у 30 кВт приватне домогосподарство "стрибнути" не зможе — закон це забороняє.

Ціна самих станцій поступово, але неухильно знижується. Якщо рік тому кожен 1Вт потужності коштував приватному покупцеві приблизно $1, то тепер — близько $0,8. Такі цифри наводить Сергій Клименко, співзасновник і директор компанії Sunroof.

Д алеко не всім своїм власникам сонячні батареї приносять відчуття фінансового полегшення.

Заможний пенсіонер Леонід Кальніченко взяв кредит і в лютому 2018-го встановив 30-кіловатну установку на особистій присадибній ділянці в Старих Безрадичах, що під Києвом.

Розрахунки обіцяли швидку окупність — 5 років. І це навіть за умови, що Кальніченко живе у своєму будинку 60% часу на рік, використовує циркулярну пилку й опалює приміщення не тільки газовим, а й електричним котлом.

На практиці на пенсіонера чекало розчарування. Лінія електропередачі та обладнання Київобленерго, через яке його установка підключена до мережі, виявилися технічно не готові: вони не можуть передати всю вироблену на дачі Кальніченка сонячну енергію. Хоча за договором монополія зобов'язана приймати її повністю.

В підсумку установка пенсіонера виробляє вдвічі менше енергії, ніж здатна. Що і відсуває термін її окупності до позначки 10 років. Тому Кальніченко має намір судитися з Київобленерго.

Такі випадки непоодинокі, говорить Клименко із Sunroof. "Ми увімкнули станцію — все нормально. Минає два дні, клієнт телефонує — не працює. Починаємо розбиратися, а це в обленерго технічні проблеми", — розповідає він.

З а сонячну енергію через зелений тариф платять усі споживачі. Сьогодні великої проблеми в цьому, за словами експертів, немає: частка альтернативників мала — близько 1%. Але в 2020 році, якщо вірити схваленому урядом Національному плану заходів з енергозбереження, на відновлювану енергію припаде вже 11% загального виробництва. Тоді навантаження на звичайних споживачів зросте, і саме на них зароблятимуть власники сонячних станцій.

Саме тому вже зараз у парламенті з'явилися законопроекти, які пропонують замінити зелений тариф для промислових виробників сонячної енергії на аукціони з її продажу. Подібна ініціатива, у разі її реалізації, потягне вниз вартість енергії, отриманої за допомогою небесного світила.

Схожий шлях пройшли деякі європейські країни. В результаті ціни на "продукт переробки" сонячного світла там знизилися до 7-8 євроцентів (2,24-2,56 грн) за 1 кВт, а в деяких — до 4 (1,28 грн).

Втім, поки українцям, які бажають встановити сонячні панелі у себе на даху або в саду, особливо перейматися не варто. Річ у тому, що домашні сонячні установки розподілені по всій країні. Виходить ефект енергетичної децентралізації, який знижує витрати на магістральні мережі і втрати в них. А для країни це плюс.

"Їх [власників сонячних міні-станцій] потрібно і будуть підтримувати, — каже Сергій Савчук, глава Держенергоефективності.— Держава сьогодні зацікавлене в розвитку таких панелей".