Смерть диктатора

На цій фотографії зображений момент розстрілу президентського подружжя Чаушеску — першої леді, 70-річної Єлени, і беззмінного генерального секретаря румунської компартії, 71-річного Ніколае. Так 25 грудня 1989 року безславно згинули останні диктатори східноєвропейського комунізму.

Адже ще в червні того ж року румунський політичний тижневик Lumea повідомляв: "Усі громадяни соціалістичної Румунії цілком схвалили рішення пленуму запропонувати XIV з'їзду переобрати товариша Ніколае Чаушеску — героя серед героїв, видатного керівника нації, геніального зодчого соціалістичної Румунії, видатну особистість сучасності — на найвищу посаду Генерального секретаря РКП".

Водночас маховик історії вже крутився зовсім в іншому напрямку. Влітку в "червоних" Польщі та Угорщини до влади прийшла опозиція. Восени східні німці зруйнували Берлінську стіну, що розділяла світ на Захід і Схід. 10 листопада подав у відставку глава болгарської компартії Тодор Живков, а через два тижні пішло все керівництво компартії Чехословаччини.

І саме тоді Чаушеску вирішив дати майстер-клас із утримання влади за всяку ціну. 21 грудня він зібрав у Бухаресті 100-тисячний мітинг зігнаних за рознарядкою прихильників. Мітинг транслювався на ТБ. Чаушеску обіцяв підвищити пенсії та зарплати. Запевняв, що в безладах і економічній кризі винні зовнішні вороги і внутрішні посіпаки.

Тоді у натовпі прокотилася звукова хвиля. Частина румун стали скандували назву містечка Тімішоара, де п'ять днів тому відбулися заворушення, викликані примусовим виселенням дисидента пастора Ласло Текеша. Заворушення були придушені армією. Десятки людей загинули.

Стоячи на балконі перед закипаючою площею, Чаушеску раптом зрозумів: це кінець. І разом із дружиною злетів на вертольоті в небо. Румуни кинулися в погоню, захоплюючи на шляху адмінбудівлі та телецентр. За наказом Чаушеску армія відкрила вогонь на ураження. Більше тисячі румунів загинуло.

Наступного дня президентське подружжя схопили, а ще через три дні — розстріляли. Це сталося 25 грудня, на католицьке Різдво. Радісні румуни казали тоді, що цього святого для них дня вони остаточно вигнали з країни Сатану.