Слово генерала

Сергій Наєв, командувач Об'єднаними силами на Донбасі, попереджає про підготовку наступу Росії й одразу ж заспокоює: українська армія завдяки підтримці США й освоєнню високих технологій здатна відбити атаку супротивника

Аскольд Крушельницький,
британський військовий журналіст

Г енерал-лейтенант Сергій Наєв, командувач Операцією об'єднаних сил проти російської агресії на Донбасі, певен, що Москва готує нові атаки на Україну. Також він переконаний, що українська армія може їм протистояти.

Генерал запросив мене скласти йому компанію під час поїздки на схід країни, яка відбулася 14 січня. За словами його помічників, це типова поїздка для людини, яка командує збройними силами всією лінією фронту — від портового міста Маріуполя на узбережжі Азовського моря до кордону Луганської області з Росією.

Першим пунктом поїздки стала велика військова база, яку ретельно охороняють, у декількох кілометрах від дороги на Костянтинівку Донецької області. База оточена парканом і колючим дротом. Танки і БМП на її території захищені від авіарозвідки чорно-білим камуфляжним накриттям.

Ми пройшли повз вертолітного майданчика до воріт, за якими відкрився краєвид на кілька невисоких будівель. Тут знаходиться комунікаційний і командний штаб Наєва, що збирає інформацію з величезної військової зони, за яку відповідає генерал.

Наєв сідає в авто з повним приводом. Його водій озброєний автоматом і пістолетом. Так само озброєний і солдат на передньому сидінні. У каску генерала вбудована складна радіосистема, через яку відбувається його комунікація з підлеглими, коли генерал перебуває в роз'їздах.

Г енерала супроводжують ще два автомобілі — один ззаду, інший попереду. Кортеж рухається білим степом, який розкинувся на багато кілометрів. До самого обрію немає жодного будинку, пейзаж створюють лише кілька дерев.

Сидячи в автомобілі, Наєв знімає свій військовий головний убір — тепер видно його акуратну армійську зачіску. Схоже, у нього занадто багато сивини для 48-річного чоловіка, та ще з таким моложавим обличчям.

Наєв, уродженець міста Могилева-Подільського Вінницької області, все своє доросле життя провів у армії. "Завжди хотів бути військовим, навіть дитиною, — каже він. — Мені подобалася романтика пригод. Мій батько був військовим, тож для мене армія стала природним вибором".

Він навчався у Московській військовій академії в останні дні Радянського Союзу. Коли СРСР почав розпадатися, Наєв був направлений до НДР, де брав участь у виведенні звідти радянських військ. А коли Україна оголосила незалежність, вступив до її збройних сил. Потім пройшов курс навчання у Національному університеті оборони.

Наєв поступово рухався вгору кар'єрними сходами. Він познайомився із західними військовими технологіями під час тренінгів у США і Великій Британії. Як і більшість патріотично налаштованих офіцерів, він був розчарований матеріальним забезпеченням армії й з сумом спостерігав за розпродажем військового майна, який нерідко відбувався нелегально.

"Деякі здалися і пішли з армії, — каже генерал. — Але я подумав, що це занадто легкий вихід із ситуації. Для себе я вирішив залишитися".

Отримуючи все вищі звання, командуючи батальйонами, а потім і бригадами, Наєв докладав усіх зусиль для того, щоб його підопічні отримували якісну підготовку на навчаннях, максимально наближених до реальності.

П ісля анексії Криму та окупації значної частини Донбасу в 2014-му році Наєв отримав посаду командувача українськими збройними силами в секторі Б. Цей сектор розмістився неподалік від Донецька, і саме тут відбувалися одні з найважчих боїв усієї кампанії, зокрема битви за Донецький аеропорт. Українські солдати утримували аеропорт протягом декількох місяців, знаходячи сили протистояти чисельнішому противнику.

Війна принесла Наєву нові посади і ролі. У березні минулого року Віктор Муженко, глава Генерального штабу Збройних сил України, призначив Наєва на його нинішню посаду, підвищивши до свого заступника.

Тим часом конвой Наєва під'їжджає до кількох із низки бригадних баз, які він цього дня має намір відвідати у зоні конфлікту на північний захід від Донецька. Бази розташовуються на нижніх поверхах будівель на околиці маленьких міст, переважно покинутих людьми після обстрілів важкою артилерією в 2014-2015 роках. На стінах висять великі відеоекрани з даними і кадрами різних позицій. Деякі з цих даних транслює аеророзвідка. Їх зосереджено моніторять військові — переважно молоді люди.

На кожній базі офіцери оточують Наєва і, вказуючи на великі карти, які або висять на стінах, або розкладені на столах, пояснюють йому, що відбувалося в їхній зоні відповідальності напередодні.

"Я намагаюся стежити за всім, наскільки це можливо, — каже Наєв. — Думаю, дуже важливо підтримувати тісний контакт із людьми — не тільки офіцерами, а й рядовими солдатами на лінії фронту".

"Цікавлюся, чи є якісь потреби, і якщо є, то намагаюся докласти всіх зусиль, щоб солдати отримали необхідне. Очікую, що вони будуть зі мною відверті. Критикувати солдат або молодших офіцерів під час таких поїздок — не мій стиль, — наголошує генерал. — Якщо я помічаю, що є проблема, то обговорюю її вже пізніше з командуванням, яке сприймає це без заперечень".

У країнські збройні сили програють Росії кількісно, але, наголошує Наєв, якісна підготовка допомагає збалансувати цю нерівність. "Як командувач об'єднаними силами я вважаю, що наша головна перевага — готовність до оборони", — каже він.

"Головним на війні є бойова готовність пересічного солдата — людини, яка за необхідності зобов'язана дати відсіч ворогу, почати стріляти і знищити його. Навчання — ключ до того, щоб кожен солдат міг якісно виконувати свої обов'язки. Зрештою все залежить від цих людей, які щодня ризикують своїм життям, захищаючи країну", — наголошує генерал.

Наєв розповідає, що намагається навідуватися на позиції, які обстрілює противник, або ті, де є жертви, зустрічається із військовослужбовцями або відвідує поранених у госпіталі. "Багато часу я проводжу в моїй зоні відповідальності, — каже він. — Коли я не зайнятий зустрічами, участю в конференціях, прийомом делегацій із Києва, то намагаюся відвідати якомога більше військових локацій".

Різдво і Новий рік генерал провів у поїздках до своїх підлеглих, на різних базах і бойових постах. Наєв із гордістю розповідає, що його дружина і троє дітей провели святкові дні з ним у зоні конфлікту.

Вирушаючи в траншеї на Горлівському фронті, всі, зокрема Наєв, надягають бронежилети і каски. В кобурі, прикріпленій до грудей, у генерала напівавтоматичний пістолет.

У дерев'яному бункері, який служить командним штабом для лінії фронту протяжністю 400 км, генерал вислуховує доповіді своїх офіцерів. Ті розповідають, що напередодні ввечері противник посилив стрілянину по їхніх позиціях, але вогонь був неприцільним. Українські військові на стрілянину не відповіли. "Вони могли б відповісти, але не відчували безпосередньої загрози, тому вирішили не витрачати боєприпаси", — схвально коментує Наєв.

Г енерал стверджує: є кілька індикаторів того, що Росія готує масштабний наступ на Україну.

"По-перше, вони збільшили кількість військ у зоні конфлікту. Наприклад, там, де було вісім тактичних батальйонів біля українсько-російського кордону, їх стало дванадцять. І це тільки в моїй зоні відповідальності", — каже він.

"Вони також істотно збільшили кількість авіації, готової до дій із повітряних баз по той бік лінії фронту, біля Донецька", — додає генерал.

Основний доказ підступних планів противника — це те, що, за словами Наєва, в Донецькій і Луганській областях з'явилися російські диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ). Це вдалося встановити завдяки перехопленню їхніх розмов.

Українські військові виявили особливий тип супутникового зв'язку, який використовує старший офіцерський склад російської армії. Присутність російських генералів доводить, що відбувається перегрупування військ, а це, найімовірніше, підготовка до наступу.

"Їхні розвідувальні потужності збільшилися втричі: більше ДРГ, більше груп перехоплення радіопереговорів, більше шпигунів. Так відбувається, як правило, напередодні наступу", — продовжує генерал.

Він вважає, що ймовірність наступу російських військ почала наростати після інциденту в Керченській протоці у листопаді, коли російські військово-морські сили атакували три українські кораблі, які йшли з Чорного моря в Азовське. Росіяни захопили українські судна, поранили трьох українських моряків і забрали всіх 24-х у полон.

На думку генерала, керченський інцидент — частина російського плану із взяття під контроль усього узбережжя Азовського моря і розширення зони присутності Росії в західному напрямку, через Маріуполь і до Криму. Він попереджає, що новини російської пропаганди про нібито підготовку України до використання хімічної зброї в Донецьку — це медійний супровід, який має виправдати необхідність наступу.

Н аєв розповідає, що важкий бойовий досвід 2014-2015 років, коли російська регулярна армія завдала великої шкоди погано підготовленим українським військовим, показав: потрібно збільшити бойову ефективність танкових з'єднань і артилерійських військ.

Тепер це зроблено. Надання Україні Америкою сучасних ракет — Джавелін — разом із постачанням українських ракет Стугна і Корсар допомогло армії істотно наростити свою бойову потужність, каже Наєв.

За словами генерала, вся територія в зоні його відповідальності картографована сучасними супутниковими й електронними технологіями, частково наданими США. І тепер артилерійський і ракетний вогонь можна вести значно прицільніше, щоб знищити позиції ворога у найшвидші терміни.

"Вся електронна інформація зібрана в єдину систему, і тепер ми можемо не тільки визначити позиції ворога, а й мобільно передати ці координати нашій артилерії, — розповідає Наєв. — Якщо в минулому на підготовку артилерійської відповіді йшли десятки хвилин, то зараз — всього декілька хвилин".

За його словами, Україна також наростила протиповітряні потужності в зоні конфлікту. "Якщо Російська Федерація вирішить використовувати проти нас авіацію, то понесе такі втрати, що російські пілоти просто відмовляться виконувати команди", — стверджує генерал.

Українські війська готові вести бойові дії в міських умовах, якщо росіяни увійдуть, наприклад, у Маріуполь. Але завдання перед ними стоїть інше — не допустити цього.

"Наше завдання — не допустити боїв у межах міста, — каже Наєв. — Ви бачили, що наші сили розташовані на відстані від Маріуполя. Але якщо буде атака, ми захищатимемо кожен міліметр нашої землі з максимальним кровопролиттям для ворога".

Н а шляху до Авдіївки, прифронтове місто, яке постійно потрапляє в новини через обстріли і жертв, Наєв розповідає про те, як українським військам вдалося відтіснити російську армію подалі від міста, на кілька кілометрів ближче до Донецька. Багато жителів Авдіївки, які виїхали у 2014-му році, повернулися.

Наєв впевнений, що підвищення почуття безпеки і повернення до нормального життя — важлива частина роботи військових.

"Ми повинні показати, що наша військова місія успішна. На телебаченні і радіо багато російської пропаганди, й армія повинна протистояти залякуванню людей", — переконує він.

Наєв зізнається, що сам любить музику і театр, тому заохочує організацію культурних подій для населення у прифронтовій зоні.

Заїхавши в місто дорогою, яка ще два роки тому була недіючою через близькість до російських військ, ми прямуємо до школи. Наєв і супроводжуючі його військові відкладають у бік зброю, перш ніж увійти до будівлі школи. Тут в актовому залі чотири сотні дітей дивляться гумористичну постановку у виконанні театральної трупи, приїзд якої організували військові.

Після закінчення вистави генерал запрошує дітей до окремої кімнати і роздає їм шоколад. "Іноді доводиться роздавати боєприпаси, іноді — нагороди, а іноді — шоколад", — каже генерал.

Навіть складно сказати, кому цей процес подобається більше — дітям або генералу.

Оригінал статті надрукований у газеті Kyiv Post 18 січня, під назвою General Nayev: Ukraine is prepared for a Russia attack