Швидше, вище, сильніше

Керсті Кальюлайд розповідає кілька вражаючих історій з життя своєї країни, зокрема про те, як вдалося не тільки зупинити відтік мізків і робочих рук, а й масово залучати бізнес з інших країн, а потім зізнається, що бігає напівмарафон

Ольга Духніч

В одягненій у прості джинси жінці з короткою зачіскою, що енергійно сортує сміття у пластикові пакети, складно впізнати президента країни. Проте це глава Естонії Керсті Кальюлайд. На час її офіційної поїздки до України припав Всесвітній день прибирання, вигаданий кілька років тому саме в Естонії, і Кальюлайд вирішила, що відрядження — не причина зраджувати своїм правилам, і вийшла прибирати сміття разом із активістами українського Дніпра.

"Прибирання — це брудна, гидка і смердюча робота, але ми маємо її робити, якщо хочемо жити в гарному майбутньому", — резонно заявляє журналісту НВ президент країни, що амбітно заявила про себе як про першу по-справжньому цифрову державу. В Естонії повністю оцифрували всі операції — від виборів до охорони здоров'я та системи шкільної освіти.

Напередодні прибирання у Дніпрі Кальюлайд стала одним із найяскравіших спікерів на 15-му форумі YES к Києві, який відбувався за підтримки Фонду Віктора Пінчука. Її виступ на заході, де на сцену виходило багато політичних зірок, вразив багатьох.

48-річна президент підкорила українську аудиторію прямими і жорсткими відповідями на питання, а також принциповістю в оцінках дій Росії та прихильністю цінностям відкритого суспільства.

У минулому аудитор Європейської рахункової палати, а ще раніше — вчений-генетик, Кальюлайд стала першою в історії своєї країни жінкою-президентом два роки тому і не втрачала часу дарма. Як головне обличчя нової цифрової Естонії, вона досягає непоганої впізнаваності для країни у світі, залучаючи інвестиції та таланти. Тільки за два останні роки кількість електронних резидентів Естонії збільшилася на десятки тисяч осіб.

Схвально окинувши поглядом об'ємні пакети з дніпровським сміттям, Кальюлайд знімає гумові рукавички і починає відповідати на питання НВ у звичній для себе категоричній манері.

— Естонія — невелика країна з досить високим рівнем ВВП на душу населення. У 2008 році ви відчутно постраждали від глобальної економічної кризи і швидко відновилися. Як вам вдаються такі стрімкі економічні трансформації?

— По-перше, ми, естонці, не вважаємо, що наша країна маленька. Ми говоримо про те, що динамічні та не маємо шансів для повільного розвитку і маленьких цілей. Можливо, тому Естонія сьогодні перебуває на 33-му місці за рівнем зарплат у світі, тобто всього у 32 країн вона вища, ніж в Естонії. І наш успіх також характеризується постійним пошуком шляхів того, як розвивати країну інакше, ніж це робили люди і держави до нас. Важливо рухатися в бік високих швидкостей, інакше ти просто копіюєш вже зроблене, і з часом додаткова цінність результатів, які ти отримуєш, стане набагато нижчою.

По-друге, важливо пам'ятати: Естонія — член ЄС. У нас велика підтримка в інфраструктурних проектах, у будівництві і реконструкції лікарень, шкіл. І достатньо програм європейського співробітництва та кредитування, які створюють додаткові можливості для нашої країни.

У нас тепер багато людей повертаються — хоча б тому, що заробітна плата зростає на 7% на рік

— В Україні сучасна Естонія асоціюється з електронним управлінням, у нас же поки працюють тільки окремі елементи такої системи. Розкажіть, як змінюється країна, де повний комплекс державних послуг існує в електронному режимі?

— Я думаю, 2% ВВП ми просто економимо на цифрових операціях. Інформаційно-комунікативний сектор приносить нам 6% ВВП, ну, і найбільша перевага — це п'ять нормальних робочих днів, які будь-який громадянин Естонії не витрачає на нескінченні ходіння держустановами. Все можна зробити онлайн. Електронна подача податкових декларацій також важлива. Тобі не потрібно постійно ходити до податкової, будь-які документи, пов'язані з електронним громадянством, посвідкою на проживання для приїжджих в Естонію також можна оформити заочно. І найголовніше — модель електронного управління максимально відкрита для розвитку бізнесу.

— Що б ви назвали головним перетворенням, яке запустило весь цей процес?

— Головний принцип — держава створює таке законодавство, яке дозволяє інноваціям та технологіям розвиватися максимально швидко. Наприклад, наша грошова реформа: МВФ говорив, що вона неможлива, але ми зробили її. Провели податкову реформу і запровадили податок на виведений капітал. Ця реформа також викликала багато сумнівів, але ми її провели, отримали позитивний результат, і сьогодні Україна та інші країни йдуть за нами в своєму бажанні її імплементувати.

Правильне законодавче поле — головна умова, щоб нові технології йшли в країну і розвивалися без втручання держави і витрати держкоштів. Як і будь-яка держава, яка не краде і не помічена в корупції, у вільних ресурсах ми обмежені. Ми економимо державні кошти. На відміну від більшості країн, в Естонії немає великого бюджетного дефіциту — наш закон про бюджет не дозволяє нам його мати. Тому головний принцип: не створюйте технологій, створюйте законодавство, на основі якого приватний бізнес розвиватиме інноваційні технології. Так робимо ми.

— У 2007 році Естонія однією з перших зіткнулася з масштабними кібератаками. Сьогодні їм досить часто піддається Україна. Який урок ви засвоїли? Що порадили б іншим країнам, які зіткнулися з такими ризиками?

— Естонці зрозуміли: чим ширше розповсюджуються технології, тим більша ймовірність того, що їхню державу буде атаковано з різних сторін, просто через масове підключення. Це була новина для всього іншого світу, але оскільки ми вже були цифровими, для нас це питання мало практичне значення. Тоді це була проста атака на сервери, сьогодні їх безліч, і їм легко протистояти. Але тоді ми змогли захистити естонський цифровий офіс всередині країни, розуміючи, що не зможемо убезпечити простір підключень за межами Естонії, ізолювати країну від нього.

Ми довели, що здатні боротися. Ми переконали світ у тому, що цифровий тероризм — це проблема, і реагувати на неї потрібно швидко. Тому за нашою ініціативою був створений Об'єднаний центр передових технологій з кібероборони НАТО, який сьогодні об'єднує багато країн. І це важливий формат колективної захисту.

— Деякі українці вже скористалися перевагами і можливостями для ведення бізнесу, які надає Естонія, і переїжджають до цієї країни. Чи помітні ці українці сьогодні в Естонії?

— Українці в цьому не унікальні. Наше електронне громадянство дозволяє людям глобально підходити до бізнесу в Естонії. Деякі з них створюють у нас підприємства, так і не відвідавши країну, — це не є обов'язковим. У нас стільки нових електронних громадян, що я не можу виділити українців. Багато резидентів приїжджають з Японії, Китаю, Південної Кореї. Електронне громадянство Естонії стає метою для багатьох британців, чия країна сьогодні перебуває в процесі виходу з ЄС. Ми — держава, максимально орієнтована на відкритий глобальний ринок.

— На початку року ви оголошували, що переносите свою резиденцію до Нарви. У чому причина такого рішення?

— Нам важливо довести всім тим, хто каже про Нарву, як про новий Крим, що люди в Нарві такі ж естонці, як і в інших регіонах країни. Вони просто частіше розмовляють російською, але мова не визначає мислення. Багато українців розмовляють російською, але це не означає, що вони діють, як Володимир Путін, або схвалюють його дії. Крім того, я думаю, що жителям Нарви цікаво побачити, як працює державний апарат, і ми продовжуватимемо з цією програмою рухатися далі, в інші регіони. До того ж, коли ми приїжджаємо до Нарви, Тарти або ще кудись, місцева преса тримає цей регіон у фокусі уваги. Думаю, це допомагає вирішувати місцеві проблеми.

Я не перша, хто так робить: так само, на регулярній основі чинить і президент Хорватії Колінда Грабар-Кітарович. У сучасному світі політики мають йти до людей і за людьми, бути поруч з ними в критичні моменти, підтримувати і переконувати. Це зберігає довіру як вкрай важливу цінність сьогодні.

— Контингент НАТО в Естонії цьогоріч збільшився, чи відчуваєте ви себе досить захищеними?

— У НАТО 70-річна історія контролю над ситуацією, й Альянс виходить із дуже ретельного аналізу сучасних контекстів і загроз. Як тільки потенційні ризики зростають — а вони зростають з таким непередбачуваним сусідом на рубежах НАТО, як у нас, — очікувано вживаються заходи безпеки.

До речі, важливо не забувати, що естонські війська — це також війська НАТО, які здатні захистити свою територію.

Ми, естонці, не вважаємо, що наша країна маленька

— Ви днями повернулися з Грузії, де жорстко і відверто назвали те, що трапилося з Абхазією та Південною Осетією окупацією, говорили, що Росія не зупиняється на захопленні територій сусідніх держав. Як вам вдається, здійснюючи подібні заяви, зберігати дипломатичні і торгові зв'язки з Росією?

— Це давно не новина для Росії, що всі на Заході вважають захоплення Абхазії та Південної Осетії окупацією грузинських територій, а захоплення Криму — анексією. Щоб називати лопату лопатою, не потрібно жодних дипломатичних хитрувань. Але ми не можемо і не маємо лукавити відносно людей, які стали жертвами цих окупацій. І якщо ми не можемо негайно допомогти їм, то як мінімум повинні називати речі своїми іменами.

— Після запровадження безвізового режиму з ЄС все більше українців залишають свою країну. Естонія також стикалася з цією проблемою. Як сьогодні ви її вирішуєте? Як утримуєте професіоналів всередині країни?

— У нас тепер багато хто повертається — хоча б тому, що заробітна плата зростає на 7% на рік. Зараз зарплати вирівнюються між традиційно вищими зарплатами в IT-індустрії, електронних комунікаціях та, наприклад, у будівельному секторі. Навіщо тоді працювати в інших країнах, якщо ту ж саму зарплату ти можеш отримувати в Естонії?

Крім того, статистика показує: жителі Європейського союзу також приїжджають до Естонії. У нас працює вільний європейський ринок зайнятості, і кожен може жити і працювати, де йому хочеться. Ми не ділимо людей за національністю або реєстрацією. Те, де ти живеш і де ти працюєш, — речі відносні.

— В Україні напередодні виборів традиційно загостряться дискусії про форму державного правління. Ви президент у парламентській республіці, як вам така система?

— Якщо подивитися на долі країн, що утворилися після розпаду СРСР, то можна помітити, що більшого успіху досягли саме парламентські республіки. Я думаю, це достатнє пояснення.

— Як змінилося ваше власне життя з того моменту, як ви стали президентом?

— Я б не сказала, що моє життя змінилося. Я завжди працювала там, де потрібні відповідальність, спілкування з людьми, вміння переконувати. Я і раніше багато їздила країнами Європи і світу в межах дослідницьких і бізнес-проектів. Не можу сказати, що щось серйозно змінилося.

— Ви займаєтеся бігом на марафонські дистанції, як вам вдається знаходити для цього час?

— Я бігаю напівмарафон, і мені важливо підтримувати свою фізичну форму на належному рівні. Це важлива частина життя будь-якої людини — розуміти, що її організм функціонує правильно, і допомагати йому в цьому. До того ж робота президента схожа з роботою олімпійського атлета — тільки на відміну від нього, ти постійно маєш бути у формі і бути впевненим, що і твій мозок функціонує не гірше, ніж твоє тіло.