Розпродаж імені Гройсмана

Прем'єр оголосив велику приватизацію держактивів на 2018 рік. Час для торгів глава Кабміну обрав не найкращий, але міжнародні інвестори впевнені: іншого не буде

Андрій Юхименко

О дразу після свят, 10 травня, прем'єр Володимир Гройсман рішуче повідомив відпочилому електорату: все, починаємо великий розпродаж держактивів.

"Покінчимо цим рішенням із тіньовою приватизацією в Україні", — грізно заявив глава Кабміну і виставив на продаж 26 великих підприємств із загальної кількості тих 3,5 тис., які сьогодні контролює держава.

Цей крок став уже n-ною спробою влади запустити процедуру тотального розпродажу привабливих активів. Усі попередні закінчувалися однотипно — провалом.

Тепер на Одеському припортовому заводі (ОПЗ), одному із фігурантів списку Гройсмана, панує зневіра. Кілька разів протягом останніх років підприємство хотіли продати. І завжди — невдало. Саме тому тепер у керівництва заводу опускаються руки.

"У 2015 році, коли я прийшов на завод, відчувалося, що уряд дійсно хоче все продати. Був тренд на продаж. Все робилося швидко й ефективно", — говорить Микола Щурик, перший заступник директора ОПЗ. Але тоді — не вийшло.

Сьогодні підприємство перебуває в задушливих "обіймах" бізнесмена Дмитра Фірташа, якому воно заборгувало за поставлений газ $251 млн — ця сума підтверджена рішенням Стокгольмського арбітражу. Ба більше, що сам кредитор має проблеми з американським законодавством. Фірташ може й отримати завод, якщо той не реструктуризує свої борги перед бізнесменом.

Із таким вантажем про успішний продаж на аукціоні не може бути й мови.

Але головне, що засмучує Щурікова: приватизація постійно затягується різними держструктурами.

Подібні проблеми знайомі далеко не одному Щурікову. На словах уряд і президент декларують необхідність продати великі об'єкти держвласності. Бажано — профільним іноземним інвесторам. Але коли доходить до справи, то торги або зриваються, або актив переходить комусь із місцевих олігархів.

За останні чотири роки не було жодного прикладу, коли завдяки продажу держвласності в країні з'явився новий гравець зі світовим ім'ям.

Але цьогоріч з'явився промінчик надії: Верховна рада прийняла новий закон про приватизацію, який повинен змінити ситуацію.

А уряд затвердив список із 26 об'єктів великої приватизації. До нього, зокрема, увійшли Центренерго, багатостраждальний ОПЗ, Запорізький титаномагнієвий комбінат і Сумихімпром.

Ц ьогоріч за рахунок продажу держмайна Кабмін планує отримати 21,3 млрд грн.

Щоправда, схожі плани були і раніше. Торік уряд розраховував на 17,1 млрд грн від приватизації. Але за фактом наторгували лише на 3,4 млрд грн. 17,1 млрд грн планували і роком раніше, а отримали всього 190 млн грн.

Такі результати змінили ставлення інвесторів до заяв уряду. За словами Олега Устенка, виконавчого директора Фонду Блейзера, спочатку всі сприймали бажання продати держмайно, як прагнення отримати додаткові кошти для покриття дефіциту бюджету.

Експертів задовольняла націленість уряду на позбавлення від збиткових підприємств, адже більшість із 3,5 тис. держкомпаній приносять скарбниці тільки витрати.

Але зараз на приватизацію аналітики та інвестори дивляться як на індикатор: чи готова правляча еліта щось змінювати в країні?

Прем'єр якраз і демонструє подібне бажання. Він заявив: приватизація-2018 допоможе держпідприємствам знайти сильних і ефективних власників. "І ви побачите нову ефективність", — сказав Гройсман.

7 березня новий приватизаційний закон вступив у дію. Його підготували з урахуванням світового досвіду, що надихає експертів і міжнародні інститути.

Одне з нововведень — підхід до вирішення майнових суперечок. Тепер якщо покупець забажає, щоб договір купівлі-продажу регулювався не українським законодавством, а, наприклад, англійським або уельським, йому нададуть таку можливість.

Окрім того, нові правила виключають складання умов приватизації, навмисне заточених чиновниками під певного претендента.

З'явилися у документі єдиний алгоритм продажу великих держоб'єктів і процедура торгів для малих.

До перших законодавці віднесли підприємства, вартість яких за попередній рік перевищила 250 млн грн. Для їх продажу залучать радників із низки найбільших інвестиційних банків.

За словами Андрія Бойцуна, члена групи радників при Кабміні, подібний експерт повинен буде оцінити ситуацію на підприємстві. І запропонувати план реструктуризації заборгованості або інший механізм, який зробив би завод — якщо йдеться про ОПЗ — привабливим для покупця.

Для об'єктів малої приватизації закон визначив два способи продажу: відкритий інтернет-аукціон у системі ProZorro із можливістю застосувати класичний або голландський (з торгами в бік зниження ціни) аукціон. Або торги із залученням інвестиційного радника.

Новий закон встановлює рік для продажу об'єкта великої приватизації та 5 місяців — для малої.

Але саме терміни, а також те, наскільки вдало Гройсман вибрав час для старту "великого розпродажу", викликає суперечки серед учасників процесу й експертів.

З акон ледь з'явився, а перші великі об'єкти Кабмін хоче продати вже у травні-червні. Водночас поки йде підготовка до торгів лише щодо Центренерго — компанії з виробництва теплової електроенергії.

Напередодні оприлюднення прем'єром приватизаційного списку Віталій Трубаров, виконуючий обов'язки глави Фонду держмайна (ФДМ), заявив: хоча його відомство і запустить усі процедури максимально швидко, але навряд чи встигне виконати амбітний план уряду. "Якщо ми складемо таймінг усіх процедур в одну нитку, то (фактично) отримаємо приватизацію на кінець осені, — сказав він.— Умовно кажучи, з середини жовтня до грудня".

Трубаров попередив: продати все до кінця 2018-го не встигнуть. І частину конкурсів доведеться перенести на наступний рік.

Прем'єр різко відреагував на слова глави ФДМ. "У вас є два варіанти: увійти в історію як керівник із хорошою репутацією або вляпатися в історію черговим корупціонером, який на певний період часу очолив Фонд... Чітке дотримання термінів ви повинні забезпечити", — пригрозив прем'єр Трубарову.

Експерти вважають, що виконати заклики прем'єра буде практично неможливо.

Олександр Паращій, глава аналітичного відділу інвесткомпанії Concorde Capital, зазначає: підготовка до продажу за новим законом дійсно не може бути проведена раніше осені.

За його словами, Центренерго, ОПЗ і Сумихімпром ФДМ міг би продати на підставі перехідних положень, — фактично за старими правилами. Але з огляду на проблеми на підприємствах, шанси на успіх має хіба що конкурс щодо Центренерго. За пакет його акцій, за оцінками Паращія, держава може виручити 5-7 млрд грн.

Але Кабмін поспішає, і це не подобається експертам. Устенко впевнений: напередодні президентських виборів — вони пройдуть весною 2019-го — зарубіжні інвестори не стануть вкладатися в українські ризикові активи. А тому на приватизаційних конкурсах буде активний хіба що місцевий великий бізнес, — і навряд чи саме про таких інвесторів мріє Гройсман.

К абмін і президент опинилися у патовій ситуації. Наприклад, із тим самим ОПЗ.

У 2009-му підприємство вже продавали: тоді компанія Нортіма, афільована з групою Приват, придбала його за $625 млн. Але завод повернули в держвласність. Зараз, з урахуванням боргів, які накопичилися на заводі, за нього просять всього $54 млн.

"Якщо продати за реальну ціну, виборці запитають:" Чому так мало? "А якщо не продати, скажуть:" Чому уряд затягує з приватизацією?" — каже Паращій. — І припустять, що у всьому винні — "потрібні люди", які на цьому заробляють".

За словами Андрія Геруса, голови Асоціації споживачів електроенергії, патова ситуація і на Центренерго. "Там є люди, які заробляють на фінпотоках, близькі до політиків", — каже він. Але якщо компанію продавати зараз, то її куплять хіба що ті місцеві бізнесмени, які мають доступ до дешевого вугілля, без якого Центренерго не вижити.

І все ж займатися великою приватизацією варто, вважає Олена Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації. Тому що для інвесторів потрібен якийсь позитивний приклад, як це було в 2004 році, коли Криворіжсталь викупив Арселор-Міттал. "Є таке почуття стадності — інвестори думають, що раз більші компанії прийшли сюди і не бояться, значить, й іншим час вкладатися у країну", — каже вона.

Від приватизації залежить і співпраця України з міжнародними фінансовими інститутами.

У Європейському банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) пояснили: приватизація — це індикатор реформ. "Можливо, з погляду інвесторів зараз не час для приватизації. Але чекати — означає втрачати час. Потрібно продовжувати готувати об'єкти до продажу", — каже Антон Усов, старший радник ЄБРР.

За його словами, для ЄБРР та інших подібних організацій важливо, щоб ФДМ "як слід" продав хоча б один-два об'єкти. Тобто за прозорою процедурою, зі встановленої під чам торгів ціною. І без дискримінаційних умов: мовляв, покупець повинен надавати послуги на території України 25 років.

Герус же називає приватизацію фактичною деолігархізацією. Вона, мовляв, дозволяє увійти на ринок новим гравцям, із новими технологіями, які працюватимуть за цивілізованими правилами, без використання політичних зв'язків.

"А якщо так не станеться, інвестор піде в інші країни. Тому що в України немає ексклюзиву на залучення інвестицій, — вона конкурує з багатьма країнами", — каже Усов.

Десять найпривабливіших активів, які Кабмін хоче приватизувати у 2018 році

Одеський припортовий завод (ОПЗ) спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, перевантаженні хімічної продукції, що надходить із країн СНД на експорт. Україна в 2016 році двічі виставляла ОПЗ на продаж: у липні (за стартовою ціною 13,2 млрд грн), а потім у грудні (за 5,2 млрд грн). Обидва рази — безрезультатно. Нова стартова ціна заводу еквівалентна $54 млн (близько 1,4 млрд грн), що в 10 разів нижче ціни трирічної давності.

Турбоатом — єдиний нацвиробник турбінного устаткування для гідро-, теплових і атомних електростанцій. Поставки здійснюються у 45 країн Європи, Азії, Америки та Африки. Найбільші міноритарії — ФДМ (75,2%) і підконтрольна Костянтину Григоришину Сварог Ессет Менеджмент (15,3%). За даними фінзвіту підприємства, в 2017 році його чистий дохід зріс на 9,7% до 2016 року, до 2,2 млрд грн, чистий прибуток скоротився на третину — до 710,42 млн грн. На продаж виставлено держпакет акцій провідного підприємства — 75,22%.

Запорізький титаномагнієвий комбінат (ЗТМК) — єдиний в Україні та Європі виробник металевого губчастого титану. Проектна потужність — 20 тис. т на рік. Однак через зношування виробничих фондів підприємство нині може випускати 10 тис. т. Держава володіє контрольним пакетом ЗТМК. Структури Group DF, що належать Дмитру Фірташу, — 49% -ю часткою.

Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК) — основні ринки збуту — ЄС, Китай, Туреччина, а також США і країни Африки. Статутний капітал — 1,95 млрд грн. 100% акцій віднесли до списку приватизації на 2017 рік. Потім ФДМ переніс приватизацію на 2018-й.

Сумихімпром — одне з найбільших в Україні підприємств хімгалузі, спеціалізується на випуску двоокису титану, сірчаної кислоти, складних мінеральних добрив і коагулянту для очищення води. Вартість 99,9% пакету акцій підприємства для продажу оцінена майже у 250 млн грн.

Центренерго — найбільша енергогенеруюча держкомпанія. 78,3% акцій належить ФДМ. Експлуатує Вуглегірську, Зміївську та Трипільську ТЕС сумарною потужністю 7660 МВт (близько 14% від загальноукраїнського показника). Приватизація Центренерго є однією з основних умов переговорів із МВФ, але процес затягується з 2015-го. За підсумками минулого року компанія в 5 разів збільшила чистий прибуток — до 1,9 млрд грн. Активи на кінець 2017-го перевищили 10 млрд грн.

Електроважмаш — входить до 50-ки найбільших держпідприємств, спеціалізується на виробництві потужних гідрогенераторів, гідрогенераторів-двигунів, турбогенераторів для теплових і атомних електростанцій і так далі. Постачає продукцію в Росію, Індію, Казахстан, Панаму, Мексику. У 2017 році завод збільшив чистий прибуток на 35% до 2016 року — до 8,5 млн грн, обсяг реалізації склав 1,5 млрд грн (частка експортних поставок — 90%).

Маріупольське підприємство Азовмаш — одне з найбільших підприємств машинобудування, спеціалізується на виготовленні вантажних вагонів і цистерн, гірничо-металургійного устаткування.

Оріана — відкрите акціонерне товариство (ВАТ), побудовано на базі місцевих покладів калійних руд. З 2002 року перебуває в процедурі банкрутства. Кабмін планував приватизацію підприємства ще в 2016-му.

Аграрний фонд — статутний фонд становить 5 млрд грн. За оцінками самого Аграрного фонду, його частка на внутрішньому ринку зерна становить 20%, внутрішньому ринку борошна — 13%.