Робочий суперклас

За останні кілька років на українському ринку праці сталася робоча революція — через кадровий голод будівельники, малярі й електрики перетворилися на нову високооплачувану еліту, яка диктує свої правила замовникам. І все через трудову міграцію: в Європі працюють мільйони українських синіх комірців

Ірина Крикуненко

К иянка Лариса Чепурна пишається своїм останнім придбанням — новенькою кухнею у стилі хай-тек, виготовленою за її власним ескізом. Єдине, що затьмарює радість від покупки, — вся ця краса кілька місяців припадала пилом без роботи.

"Довго довелося чекати, коли у мого майстра з'явиться час підключити кухню", — скаржиться Чепурна. Й одразу додає, що подібні історії її перестали дивувати ще п'ять років тому — від початку будівництва власного котеджу в одному з центральних районів столиці, а сьогодні продовжують створювати незручності з його обслуговуванням. Увесь цей час киянка перебуває в постійному пошуку хороших майстрів. "Вимощення, доріжки, альтанка — у приватному будинку завжди щось потрібно лагодити", — розводить руками Чепурна.

Будівельні бригади за роботу беруться неохоче, нарікає вона, виставляють захмарні ціни або просто тікають, якщо "наварити" вище за ринкові не вдається. Та й самі ціни на такі послуги нестримно зростають: представники порталу OLX констатують, що за останні два роки зарплати будівельників щоквартально стабільно підвищуються на 20%. Чепурна впевнена: всі пристойні фахівці давно виїхали до країн-сусідів на заробітки, а з тих, хто залишився, особливо вибирати не доводиться.

За свіжою статистикою Управління соціального страхування Польщі, тільки легально в цій країні зараз працюють півмільйона наших співвітчизників. А за неофіційними даними, з урахуванням сезонних робіт їх кількість перевищує 2 млн. Також українські слюсарі, малярі й електрики працюють в Італії, Чехії, Португалії та інших країнах Європи, куди вирушили за істотно вищими, ніж на батьківщині, зарплатами, а також прийнятнішими — "білими" умовами працевлаштування.

Таким чином дефіцит кваліфікованих працівників породив на українському ринку новий клас трудової еліти, кажуть кадровики, коли майстри середнього рівня часто заробляють набагато більше за білих комірців і диктують правила всьому ринку, перебудовуючи його відповідно до своїх поглядів і бажань.

Дедалі ширший будівельний ринок під час кадрового голоду привертає багато випадкових людей, додає HR-експерт Тетяна Пашкіна, а через це виникають проблеми з якістю і ціноутворенням. "Тямущого сантехніка в середньому шукають від двох до шести місяців, і не факт, що той, хто бере $100 за одну точку, буде гідний цієї оплати", — розповідає вона.

Водночас висококваліфікований майстер сьогодні — буквально на вагу золота. "Його телефон дбайливо передають із рук у руки, як номер хорошого масажиста, стоматолога чи гінеколога", — каже Пашкіна. Якщо так піде і далі, впевнена експерт, кадровий голод загрожує кризою в будівельній галузі й абсолютно неконтрольованим зростанням цін на послуги майстрів.

C ьогодні на ринку будівельних послуг попит істотно перевищує пропозицію, запевняють ті українці, які вирішили відремонтувати й облаштувати свою нерухомість, а також самі представники сфери. "Наприклад, у липні кондиціонувальники встигли закрити лише 12% замовлень", — оперує цифрами Ольга Сорока, маркетологиня сервісу замовлення послуг Kabanchik.ua.

Про те, що фахівців у галузі будівництва у країні залишилося мало, і всі вони на вагу золота, свідчить ще один факт: тільки за перше півріччя 2019 року на Kabanchik.ua для таких майстрів тут залишили 90,5 тис. замовлень, що втричі перевищує кількість замовлень за аналогічний період 2017-го. Під час сезону будівельних і ремонтних робіт попит на їхні послуги може перевищувати пропозицію вдвічі - втричі, наголошує Сорока.

Найбільшим попитом серед фахівців вважають сантехніків, електриків і укладачів плитки. Через це, кажуть кадровики, їхня щомісячна виручка часто перевищує зарплати трудівників інтелектуального фронту, а часом підбирається до доходів топ-менеджерів. На підтвердження тенденції аналітики ринку наводять статистику: елітний підрозділ серед робітників — фахівці з фасадних робіт: за навички промислового альпінізму отримують не менше 67 тис. грн на місяць. Інші мають доходи скромніші: у середньому сантехніки й електрики заробляють близько 30 тис. грн на місяць, а доходи укладачів плитки сягають 40 тис. грн.

Клієнт, який починає торгуватися, — це поганий клієнт
Василь Хомич, електрик

Водночас прайс на послуги зростає в геометричній прогресії, скаржаться замовники. "А що я можу вдіяти, доводиться платити скільки скажуть, інших просто немає", — каже НВ 29-річна Наталія Сантай, яка останні кілька місяців займається ремонтом своєї нової квартири у передмісті Києва. Через те, що житловий комплекс, де облаштовується Сантай, ще не обжитий і знаходиться за півгодини їзди від столиці, єдиний шанс знайти будь-якого майстра — попросити допомоги в сусідському чаті. "І тут вже як пощастить", — розводить руками вона.

Сантехнік Володимир Лукаш пояснює феномен ціноутворення по-своєму: для деяких будинків існує спеціальний негласний прайс серед робітників, розповідає він. Наприклад, якщо зазвичай за підключення точки майстер бере 700-800 грн, то, працюючи в елітному котеджному селищі, менше 1.000 грн бригадир виставляти не дозволяє.

Електрик Василь Хомич має зовсім іншу маркетингову стратегію: він навмисно занижує ціни на перший візит. "Я працюю на майбутнє",— запевняє майстер і зізнається, що в наступні рази вже бере дорожче. Водночас у Хомича свої правила щодо вибору клієнтів. "Клієнт, який починає торгуватися, — це поганий клієнт", — певен Хомич. Тому майстер працює тільки із сервісом онлайн-оголошень, де ціну можна спочатку зафіксувати, і дуже піклується про власний рейтинг. "Я завантажений цілодобово без вихідних", — каже електрик.

Також знавці особливостей цього ринку констатують гострий дефіцит укомплектованих будівельних бригад — про зустріч із такою мріє кожен власник квартири у новобудові. Ярослав Готра керує подібною бригадою вже більше 20 років і констатує нечуваний бум замовлень останнім часом. "Роки два-три тому в людей не було впевненості про майбутнє, із грошима були обережними, — пояснює фахівець. — Зараз ринок відновився, і замовлень - хоч греблю гати". Тепер багато з них Готра відкидає без роздумів, а береться тільки за роботу від перевіреної клієнтури і за рекомендацією. "Відмовляю, якщо не подобається замовник, — розкриває бригадир принципи своєї роботи. — Він, може, і заплатить, але мізки винесе".

Зараз у його команді працює п'ять осіб: сантехнік, електрик, два маляри-штукатури і муляр. Оскільки завантаження у бригади повна, а дохід стабільно високий, у розширенні бізнесу Готра не зацікавлений зовсім. "Можемо, звісно, набрати людей і за них відповідати, але тоді одразу падає якість", — пояснює свій підхід майстер.

Г оловним злом вітчизняного будівельного ринку експерти називають трудову міграцію. "Дуже сильним конкурентом-роботодавцем є закордон із зарплатами вдвічі вищими", — констатує директорка із персоналу промислово-будівельної групи Ковальська Олена Кавка.

У пошуках кращого заробітку українські майстри найчастіше обирають країну ближче, щоб зручніше було їздити на вихідні до рідних. За даними порталу OLX Робота, вже не перший рік у пріоритеті в українських роботяг Польща, Росія і Чехія, крім того, досвід роботи у Польщі має 60% українців, які працювали за кордоном, а для шістьох із десяти українських трудових мігрантів основною мотивацією стала вища зарплата.

"Арматурника в Києві шукають на 22 тис. грн, а в ЄС робочий на виробництві металопластикових вікон може заробити до 3 тис. євро", — розводить руками Пашкіна. На її думку, найсильнішим фактором, що перекроїв ринок праці, став безвізовий режим із ЄС, який хай і не дає права на роботу в Євросоюзі, але дозволяє перебувати там упродовж 180 днів.

Цього цілком достатньо для підробітку, наприклад, для майстрів із Західної України. Саме вони відбудували половину столичної нерухомості, кажуть експерти, а тепер працюють на благо польських і чеських домовласників. "Ситуація стандартна: телефонуєш майстру, якщо телефон відключений — значить, у Польщі", — ділиться досвідом Чепурна.

Лукаш теж вважає, що професіонали високого класу давно вирушили за довгим злотим або євро за кордон і чудово там влаштувалися. "А хто може тільки язиком молоти, затримується там до першої зарплати і повертається до Києва", — пояснює майстер. Тим часом місця галичан, які виїхали до Польщі та Чехії у столиці посіли майстри зі східних регіонів. "У них смак кульгає, що стосується загальних ремонтів, то вони вміють робити добре колони, ліпнину і позолоту", — каже про спеціалізацію колег Лукаш.

Втім, виїхати працювати за кордон мріють далеко не всі сині комірці. Наприклад, Готра розповідає, як його звали на роботу в Канаду і навіть до Австралії, але він відмовився. "У мене тут родина, будинок, хороші знайомства, — пояснює майстер. — А там я маю працювати на когось".

До речі, за даними OLX, 9% заробітчан, що повернулися додому, збираються надалі працювати на батьківщині, оскільки майже половина з них мали конфлікти з місцевим роботодавцем.

У будівельних компаній ті ж проблеми, що й у замовників. За словами Кавки, сьогодні всі працюють над завданням "знайти, мотивувати і зберегти співробітників". Незважаючи на зростання зарплат і високу потрібність, популярність робітничих професій серед української молоді точно не збільшується і навіть дещо знижується, стверджує вона. "Якщо говорити про підбір на робочі спеціальності, то вимоги стали, скажімо так, м'якшими, — описує ситуацію Кавка. — Саме за професійними навичками". Компанії готові інвестувати в навчання і розробляють спеціальні програми утримання своїх кадрів, мотивації, наставництва і навчання молодих фахівців одразу на роботі.

Відмовляю, якщо не подобається замовник. Він, може, і заплатить, але мізки винесе
Ярослав Готра,
бригадир будівельників

На невисокий рівень кваліфікованих робітників скаржаться і в малому бізнесі. "Раніше були ПТУ, випускали теоретично підготовлених людей, а тепер всі або старі, або самоучки", — нарікає Готра. Саме цей фактор добиває і без того слабку галузь, впевнена Пашкіна. На підтвердження своїх слів вона демонструє резюме від претендентів. У будівництво проситься працівник пошти, командир танка і навіть HR-менеджер. Для кожного з них, пояснює експерт, рішення було, найімовірніше, вимушеним, але порядок зарплат в голові залишився колишнім.

"Наш ринок висихатиме", — підбиває невеселий підсумок Пашкіна і пропонує як превентивний захід приділяти більше уваги профорієнтації школярів. Що стосується будівельних компаній, то, за словами Кавки, знайти співробітників буде легше тим, хто гарантує соціальний захист, гнучкий графік і програми кар'єрного зростання. "Можна сказати, що це завищені вимоги, а можна поставитися як до умов, що змінилися, і змінитися самим", — каже фахівець.

Поки ж ринок будівельних послуг не вирівнявся і нове покоління кваліфікованих робітників не підросло, замовникам доведеться самим пильнувати. "Я своїм клієнтам раджу бути вимогливими, ставити багато запитань і не давати авансу", — каже Хомич.