Рух на Польщу
Польща стає місцем масової міграції українців
Польща стає місцем масової міграції українців. Процес набуває величезних масштабів
Cтуденти, дорожні робітники, програмісти, фермери, бізнесмени, зварювальники, музиканти, кухарі, продавці — це українці, котрі переїхали до Польщі. Кількість співвітчизників, які вирішили оселитися у сусідній, успішнішій і стабільнішій країні, за підрахунками тамтешньої влади, вже сягнула 2 млн. І це не межа. Серед факторів, які сприяють масовому відтоку співгромадян, — не тільки дірки української економіки, а й ментальна і лінгвістична близькість Польщі, а також безвіз.
Міграція перекроює ринок праці. Польща отримує українські робочі руки замість власних — вже не перший рік поляки їдуть на Захід. Натомість перед Україною зростає нова проблема — дефіцит кваліфікованих кадрів у цілих галузях, а також необхідність піднімати зарплати затребуваним фахівцям до рівня польських.
НВ друкує серію портретів українців, які облаштувалися у сусідній країні і живуть там кілька років. Творці проекту — фотограф Степан Рудик і автор ідеї Ганна Демчур — працювали над ним понад півроку. Багато знімків зроблено в Познані та околицях, оскільки їхні автори вважали цей регіон типовим місцем проживання українців у Польщі.
СТУДЕНТ
В Україні Богдан Павельчак займався тайським боксом, навчався в Інституті фізичної культури і спорту, а потім служив у армії. Далі вирушив до Польщі вчитися юриспруденції та банківській справі. Він поєднує роботу з підробітками і на новому місці знову захопився тайським боксом.
Павельчак стверджує, що відчуває себе в Польщі комфортно, а в перспективі сподівається продовжити навчання у Великій Британії.
На фото — спортивний клуб Когорта, Познань.
ВИКЛАДАЧ
Це Олена. Олена Гуменюк. Вона з Тернополя, професійно вивчає і викладає українську мову. У цій сфері в неї навіть є докторський ступінь.
А ще Гуменюк не менш професійно викладає польську. Вона почала займатися цим ще на батьківщині: працюючи в Тернопільському національному педуніверситеті, підпрацьовувала в мовній школі перекладачем і вчителем.
3,5 роки тому слідом за коханою людиною українка перебралася до Польщі.
Тут у неї багато роботи: вона є співробітником із експорту-імпорту великої компанії та викладає польську для іноземних працівників фабрики з виробництва скла. Рідну мову теж не закинула — викладає її у мовній школі Empik.
У вільний від всіх цих турбот час Гуменюк допомагає бойфренду на фазанячій фермі.
А ще вона в'яже, подорожує і займається волонтерством.
"Я живу в Польщі, бо тут мій коханий, — каже Гуменюк.— Якщо у нас з'явиться ідея для бізнесу в Україні, я з радістю повернуся додому".
На фото — ферма фазанів, Пташево.
ФУТБОЛІСТ
Володимир Костевич народився на Львівщині, в селі Деревня, що під Жовквою. Свого часу закінчив виш за фахом Геодезія та землеустрій. А зараз здобуває другу вищу у Львівському держуніверситеті фізкультури.
Такий вибір альма-матер невипадковий — Костевич професійно грає у футбол і ще трохи більше року тому виступав у майці ФК Карпати зі Львова.
Тепер у нього новий клуб — Лех із польської Познані.
Нова команда і нова країна прийняли українця добре: тут у Костевича з дружиною з'явилося багато друзів. Пара любить гуляти містом і кататися на велосипедах.
Українського футболіста тут все влаштовує, але він все одно не налаштований залишатися у Польщі. "У майбутньому хотів би повернутися в Україну", — каже Костевич.
На фото — на тренуванні біля стадіону, Познань.
ТРЕНЕР
Сергій Смоленко з Харкова викладає особливу науку — як правильно грати в хокей із шайбою.
Смоленко тренував юних хокеїстів і на батьківщині, і в Росії, і навіть у Великій Британії. А два роки тому робота привела його до Польщі. І українець не певен, що ця країна стане останнім пунктом у його тренерській кар'єрі.
Але поки він тут.
На фото — льодовий стадіон у Познані.
ДИРИГЕНТ
Уродженець Харкова Ярослав Шемет диплом про вищу освіту отримав у Музичній академії імені Ігнація Яна Падеревського в Познані. Потім стажувався у Віденському університеті музики, а потім повернувся до Познані, аби продовжити навчання і працювати.
Тепер він часто виступає з концертами, зокрема з молодіжним польським симфонічним оркестром, з яким планує об'їхати весь світ. На питання, де збирається жити в майбутньому — в Україні, Польщі або вирушить далі на захід,— Шемет спочатку відповідає невизначено: "Я диригент, тому моя професія не дозволяє мені залишатися на одному місці довго". А поміркувавши, уточнює: "Я хочу, щоб Польща і моє улюблене місто Познань залишилися "базою" для мене назавжди, і сподіваюся, що саме так і станеться. Кожна людина має мати місце, куди хочеться повернутися, і де хтось чекає на неї".
На фото — репетиція концерту, Познань.
ТАТУЮВАЛЬНИК
Макс Маріянчук народився у Івано-Франківську, а потім став художником. Тепер він набиває людям на шкіру різні малюнки — які замовлять.
До Польщі Маріянчук перебрався дев'ять років тому. Тут він не тільки робить тату, але і вчиться в Університеті фізвиховання за фахом Туризм.
"Мені добре в Познані", — впевнено каже він.
На фото — тату-салон у місті Познань.
ВЛАСНИК МАГАЗИНУ
Це Валерій Сторчевий із Києва. Втім, зараз його краще представляти так: це Валерій з невеликого польського містечка Ходзеж.
Українську столицю він залишив чверть століття тому. Там, на вже колишній батьківщині, Сторчевий був пов'язаний із автомобілями, останнє місце його київської роботи — водій в лікарні.
В Ходзежі він досяг більшого — екс-киянин займається роботою власного магазинчика з продажу декоративних квітів, свічок та іншого.
На фото — в магазині штучних квітів, містечко Ходзеж.
КОНДИТЕР
Катерина Ус закінчила в Харкові технікум сільського господарства й економіки. Працювала на топ-позиції — була директором будівельної компанії.
Рік тому Ус перебралася до Польщі. І не шкодує: тут вона працює кондитером у кафе Parle Patisserie, співвласником якого і є.
На фото — кафе Parle в місті Познань.
БУДІВЕЛЬНИК
Після переїзду до Польщі в житті Василя Борейка мало що змінилося: в Україні він працював на будівництві і зараз заробляє на хліб цією ж працею.
Хоча в Познані йому платять більше, ніж на батьківщині, де залишилися його дружина і двоє дітей.
Сам же Борейко хотів би влаштуватися у Польщі.
На фото він на місці роботи — даху будівлі в Познані.
АСПІРАНТ
Олександр Пшик колись був аспірантом факультету наноелектроніки Сумського державного університету. Нинішній його виш називається інакше — він носить ім'я польського класика Адама Міцкевича. Сюди, до Познані, на позицію аспіранта університетського Нанобіомедичногоцентру, Пшик перебрався чотири роки тому.
У Польщі його час йде не тільки на навчання: колишній сумчанин грає в футбол, читає і подорожує.
Зі своїм майбутнім Пшик ще не до кінця визначився: каже, що більше схиляється до того, щоб залишитися на новому місці. Але і батьківщині він не відмовляє в шансах.
На фото — лабораторія в університеті міста Познані.
ОПЕРАТОР
Олександр Єфременко з Кропивницького в Україні навчався на юриста, але не закінчив виш. Потім працював торговим представником горілчаного бренду Хортиця.
Два роки тому вирушив шукати кращого життя на Заході — перебрався до Польщі.
У новій країні Єфременко змінив чотири місця роботи. Сьогодні він працює оператором машин на фабриці Polipak у Сьрода-Велькопольська. Це невелике містечко, в якому вдесятеро менше жителів, ніж у його рідному Кропивницькому: всього 22,7 тис. осіб.
Єфременка цей факт не засмучує — у Сьрода він відчуває себе "цілком стерпно". Крім того, разом із ним на нове місце перебралися дружина і донька: у вільний час вони всі разом подорожують Польщею.
"Хочу залишитися тут заради майбутнього дочки", — каже українець.
На фото — фабрика Polipak у місті Сьрода-Велькопольська
СОЛІСТ
В Україні Віктор Давидюк закінчив хореографічну школу. А десять років тому разом із сім'єю він перебрався до Польщі. Тепер працює солістом і асистентом педагога у Великому театрі Познані.
Давидюк вже повністю інтегрувався у познанське життя і не має наміру залишати Польщу.
На фото — репетиція у Великому театрі Познані.
ПРАЦІВНИК СВИНОФЕРМИ
Це Вадим Цехоцький. Вдома, в Україні, він доглядав за свинями на фермі. І в Польщі, в маленькому селі Мехнач, займається тим самим. А більше нічого про себе розповідати не хоче.
На фото — на фабриці свиней у Мехначе.
