Путін у гамівній сорочці

Росія переконала Захід, що вона — реальний ворог. Чим це загрожує світу?

Семен Новопрудський,
російський журналіст

Після нових санкцій США — перших проти фігурантів "кремлівського списку" — Росія раптово повернулася у грудень 2014-го року. Зараз, як і тоді, рубль за декілька днів втратив відносно долара та євро понад 10%. Причому нинішнє падіння відбулося на тлі рекордно високих за останні три роки світових цін на нафту. Росія загнала себе у стратегічний глухий кут, з якого у неї два виходи: велика війна (в більш м'якому варіанті: постійний шантаж Заходу великою війною) або повзуча капітуляція. Тому путінський режим стає небезпечним для світу як ніколи, а нові економічні санкції проти ключових фігур російської влади та бізнесу — найкращою гамівною сорочкою для збожеволілого (в буквальному, не метафоричному сенсі слова) диктатора.

Чому нові американські санкції викликали обвал спочатку фондового, а потім валютного ринку в Росії? Адже США і раніше запроваджували санкції проти деяких російських бізнесменів та політиків, а також проти найбільших російських компаній. Змінилося от що: це перші санкції проти фігурантів "кремлівського списку", до якого увійшла практично вся російська політична та бізнес-еліта. Причому в ньому є і закрита частина: тобто ті, хто не увійшов до відкритої, не можуть бути впевнені, що "их там нет". Крім того, ці конкретні санкції введено не тільки проти компаній двох олігархів, бізнес яких суттєво зав'язаний на американському ринку, — Олега Дерипаски та Віктора Вексельберга. Не менш важливо, що під санкції потрапили високопосадові російські силовики, зокрема міністр внутрішніх справ РФ Володимир Колокольцев і, що особливо показово, глава Росгвардіі Віктор Золотов. Це реально один з трьох-чотирьох найвпливовіших людей в Росії, близьких особисто Путіну.

До того ж для будь-яких іноземних інвесторів, які бажають мати справу з американським ринком, який залишається поряд з китайським найбільшим в світі, тепер токсичними стають не тільки прокремлівські олігархи (а інших у Росії, природно, давно немає), але і сама російська влада. І якщо дано хід першим санкціям проти фігурантів кремлівського списку, це автоматично перетворює всіх інших на потенційну мішень для подібних заходів.

Москва починає діяти, як терористичні організації

Важко повірити, що всього рік з невеликим тому, відразу після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США, влада РФ на повному серйозі сподівалася на розкол євроатлантичної єдності й пом'якшення, якщо навіть не скасування санкцій. Тепер очевидно, що санкції і поступове економічне удушення путінського режиму, який не займається своєю країною на догоду геополітичним імперським амбіціям, стають головним елементом стратегічного стримування Росії. Незважаючи на агресивну російську риторику в дусі "нас не залякаєш", "з Росією не можна розмовляти мовою ультиматумів", сама Росія зробила єдино можливою саме таку мову.

При цьому на руку Москві гратиме загострення відносин між Китаєм і США. Відносини цих країн взагалі стають головним сюжетом світової політики, яким після Другої світової війни були відносини СРСР та США. Але Росія, яка перебуває у стані економічного згасання, в геополітичних битвах США та Китаю в кращому разі може розраховувати на роль сателіта Китаю — жодної самостійної ролі в цьому конфлікті Москва грати не зможе. А от втручатися в чужі вибори чи влаштовувати провокації зі світовим резонансом — зможе і, найімовірніше, продовжить. Парадоксальним чином — що показують історії на кшталт отруєння Скрипалів — Росія починає діяти, як міжнародні терористичні організації. Тобто намагається впливати на світ точковими резонансними злочинами.

До слова, РФ намагатимуться поступово вичавлювати з усіх конфліктів, де вона хоче грати роль світової держави. І майбутня зустріч в Аахені лідерів ФРН, Франції та України без Росії показова саме як прецедент. Москва хотіла, щоб її боялися по-справжньому, — вона це отримала.

Однак проблема в тому, що в Росії історично є вкрай низькою ціна людського життя. Зате політичні амбіції навпаки є надзвичайно високими. Путін в цьому сенсі у ескалації повномасштабної війни не пов'язаний нічим, окрім, можливо, власних страхів. Кількість людських втрат серед росіян його явно не злякає. У такій ситуації завдання санкцій — не стільки зміна російської влади шляхом змови еліти, яку путінська політика неухильно розорятиме, скільки обмеження можливостей Росії в організації гібридних воєн і провокацій по всьому світу.

Гамівна сорочка сама по собі не в змозі позбавити від психічної недуги. Однак без неї хворий може завдати багато шкоди не тільки собі, а й навколишнім.