Протиотрута проти Кремля

Навіть якщо Велика Британія визнає провину Росії в отруєнні екс-полковника ГРУ Сергія Скрипаля, чи існує спосіб покарати Кремль, який останнім часом насолоджується своєю вседозволеністю?

Семен Новопрудський,
російський журналіст

Прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей офіційно заявила, що 66-річного екс-полковника ГРУ Сергія Скрипаля та його дочку було отруєно нервово-паралітичною речовиною, розробленою в Росії. Глава парламентського комітету Великої Британії з питань внутрішніх справ Іветт Купер надіслала офіційне звернення до міністра внутрішніх справ Сполученого Королівства з проханням заново розслідувати 14 підозрілих смертей, що передували отруєнню Скрипаля. Серед них — загибель (за офіційною версією слідства — самогубство) Бориса Березовського, однієї з основних фігур у приході Володимира Путіна до влади. Що далі?

У листопаді 2006 року в Лондоні полонієм-210 було отруєно екс-офіцера КДБ Олександра Литвиненка. Щойно британське слідство назвало можливих убивць, Росія тут же забезпечила головному підозрюваному — колишньому співробітнику однієї з російських спецслужб Андрію Луговому депутатську недоторканність, і відтоді він уже 11 років беззмінно засідає в Держдумі.

Політична та моральна репутація Росії в світі з моменту вбивства Литвиненка стала такою, що навряд чи можна собі уявити, ніби Скрипаля отруїв хтось інший. Розмови на кшталт "навіщо це Росії" виглядають непереконливо. Для залякування. До того ж одразу в двох сенсах. По-перше, як акція залякування можливих "зрадників" (легко зрозуміти, чому: екс-глава Московської антидопінгової лабораторії та втікач Григорій Родченков поки завдав російській владі більшої політичної та моральної шкоди, ніж усі санкції всіх іноземних держав разом узяті). Щоб не співпрацювали із Заходом і не почували себе в безпеці, навіть мешкаючи далеко за межами РФ. По-друге, як акція залякування іноземних держав: "у нас довгі руки, дістанемо будь-кого на вашій території, і ви нічого не доведете. А якщо доведете, ми все одно нічого не визнаємо".

Час злочину вибрано ідеально: формально болючим покаранням (у моральному, а не політичному сенсі) для Росії могло би стати екстрене позбавлення її чемпіонату світу з футболу-2018. Але коли до нього залишається менше 100 днів, це вкрай малоймовірно. Хоча та сама Велика Британія може бути готова до проведення такого турніру практично моментально.

Путінську Росію доведеться знешкоджувати довго і делікатно

Навіть якщо британська влада визнає провину Росії в отруєнні Скрипаля, чи має Велика Британія якусь протиотруту проти нинішньої російської влади, що насолоджується своєю безкарністю?

Зараз серед можливих кроків у Великій Британії називають: негайне видворення високопосадових дипломатів і розвідників із Росії, анулювання виданих британських віз олігархам, які мають стосунок до Кремля, низка фінансових обмежень (не дуже зрозуміло яких), а також відкликання всіх офіційних представників Великої Британії з майбутнього чемпіонату світу з футболу. Із цього переліку заходів хоч якийсь моральний ефект може мати масовий (а не персонально англійський) бойкот чемпіонату світу з футболу. Якби на мундіаль разом зі збірною Англії відмовилися приїжджати, наприклад, французи та німці, це стало хоча б чимось на зразок політичного ляпаса. Однак поки що мови про такий бойкот не йде. До того ж це виглядало б як покарання футболістів цих самих країн.

Обмежити у правах чи навіть вислати з Великої Британії російських олігархів, які живуть там, — явно не панацея. Хоча б тому, що більшість багатих росіян, які влаштувалися на Туманному Альбіоні — швидше, жертви путінського режиму. Зробити нев'їзними до Великої Британії пов'язаних із Кремлем олігархів, які живуть у Росії, — теж невелика біда. Це ж не позбавлення їх активів.

Протиотрута нинішній кремлівській владі може бути тільки довготривалою і "консолідованою" — не на рівні однієї країни. Крім продовження чинних і розширення персональних санкцій — це повний недопуск найбільших російських компаній до закордонних фінансових ринків, відмова західних інвесторів від купівлі російських облігацій і будь-яких інвестицій в Росії, зміна статуту НАТО таким чином, щоб приймати в нього, зокрема, пострадянські держави з територіальними конфліктами.

Заходу час позбутися ілюзії, ніби Росія — частина західного світу, що збилася зі шляху. За нинішньої російської влади — це, на жаль, повноцінний і відвертий ворог не тільки демократичних цінностей, а й будь-якого конструктивного світопорядку. Путінську Росію доведеться знешкоджувати довго і делікатно, як сапери знешкоджують вибуховий пристрій величезної сили, на який несподівано натрапили у багатолюдному житловому районі.