Прокляття великих ханів

Нарешті вчені з'ясували, що вісім століть тому завадило безстрашному і всемогутньому монгольському війську знищити західну цивілізацію

Олексій Бондарєв

Найвеличніший з великих завойовників в історії людства, хан Монгольської імперії Чингісхан у 1221 році вирішив, що треба покінчити з непокірними половцями і взяти стольний град Київ, розширивши межі імперії на захід.

Утім, Чингісхану не судилося втілити цю мрію. Підкоривши Північний Китай і Середню Азію, він захопив територію від Азовського до Японського моря. І помер у розпал чергової війни, за найбільш популярною версією, - в результаті падіння з коня. Хоча є і більш пікантна історія, згідно з якою знаменитий ловелас силою відібрав молоду дружину у законного чоловіка, і одного разу вночі ображена жінка зарізала його уві сні.

До реалізації грандіозних планів Чингісхана на заході монголи повернулися лише в середині 1230-х років. Син Чингісхана, новий великий хан Угедей відрядив на захід Батия.

Батий, який назавжди залишиться у тіні Чингісхана, є "автором" одного з наймасштабніших військових походів в історії людства. Під час операції, розпочатої в 1236 році, він успішно воював проти половців, Волзької Булгарії, руських князівств (саме Батий спалив дощенту Київ), а також Польщі та Угорщини.

Похід Батия поставив під загрозу існування європейської цивілізації. Є свідчення про те, що імператор Фрідріх II пропонував себе - знавця соколиних ловів - за сокольничого Батия, аби той не займав Священну Римську імперію.

Торжество монгольської зброї над європейською було настільки очевидним, що більшість істориків сходяться на думці - якби Батий не перервав свій похід у 1242 році, хід світової історії був би зовсім іншим, і Європа не стала б колискою західної цивілізації.

Але похід припинився з невідомих причин. А сьогодні вчені нарешті готові пояснити, що за диво врятувало західну цивілізацію від розорення.

З ахідний похід монголів, очолюваний Батиєм, почався 1236 року. Його 100-тисячне військо здобуло низку важливих перемог. У 1240 році був узятий і фактично знищений Київ, у 1241-му монголи розгромили значні армії Польщі й Угорщини. На початку 1242 року орда перейшла замерзлий Дунай, і перед нею відкрився прямий шлях на Західну Європу. Але вже за кілька місяців Батий розвернув коней.

Те, що могутня монгольська орда припинила свою переможну ходу в 1242 році на території сучасної Угорщини, розцінюється багатьма істориками як диво, яке врятувало західну цивілізацію.

Довго вважалося, що єдина правдоподібна версія, яка пояснює раптовий відступ Батия, має політичний характер. Мовляв, дізнавшись про смерть свого дядька Угедея, великого хана, Батий поквапився назад, щоб взяти участь у виборах нового хана і взагалі не залишатися осторонь від "великої політики".

Але ця версія завжди піддавалася критиці з низки причин. Найголовніша з них - той факт, що Батий так ніколи і не повернувся до Монголії, хоча ніщо не заважало йому це зробити.

Замість цього він відвів війська до Волги, де заснував подобу держави, яка в майбутньому отримає назву Золота Орда. Він більше не вирушав у великі походи і взявся за організацію управління завойованих територій.

Тобто навряд чи причиною зриву походу в Європу було бажання Батия відправитися у Монголію. Чому ж Батий, який міг стати володарем світу незгірша свого діда Чингісхана, вирішив перервати свій знаменитий похід?

Сьогодні вчені готові запропонувати новий погляд на події 1242 року.

Професор Інституту перспективних досліджень у Прінстоні (Нью-Джерсі) Нікола ді Космо вважає, що Батия зупинила... погода. Це, на перший погляд, дивне твердження (адже монголи славилися своєю витривалістю і здатністю пристосовуватися до погодних умов дуже різних регіонів світу, де вели війни) вчений доводить фактами.

Нікола ді Космо разом із колегами вивчив річні кільця дерев та інші природні свідчення, які дозволили скласти уявлення про погодні умови в регіоні на початку 1240-х, коли Батий просувався на захід.

Аналіз кілець дерев дозволив із високою вірогідністю встановити, що в 1238-1241 роках літо в регіоні було досить спекотним. Можливо, такі спостереження за погодою і підказали Батию, що похід у цьому напрямку може бути успішним. Проте наступні кілька років ситуація змінилася, і літо було пізнім і холодним.

Але найголовніше, що "прочитали" вчені за кільцями дерев, - той факт, що в 1242 році в регіоні, де сьогодні розташовані західна Угорщина, східна Австрія і південна Польща, випала аномальна кількість опадів. Так дослідник ді Космо дійшов висновку: в 1242 році спочатку несподівано рано настала сувора, сніжна зима, а потім різко змінилася весняною відлигою і рясними паводками.

Спочатку такі погодні жарти зіграли монголам на користь. Зазвичай вони перечікували зиму і вирушали у похід навесні. Але пізньої осені 1241 року, коли Дунай несподівано рано замерз, монголи вирішили діяти. Вони стрімко перейшли річку і почали облогу кількох фортець угорського короля. Але почалася рання відлига, і ситуація різко змінилася.

Паводки поставили кінноту - основну ударну силу монгольської армії - у вкрай невигідне становище, стверджує ді Космо.

Рівнинна Угорщина, в якій тоді знаходилися основні сили монголів, перетворилася на суцільне болото. У це нескладно повірити, адже після великих паводків щось подібне відбувається в Угорщині і сьогодні. А загалом Угорщина перестала бути "країною боліт" лише після того, як у XIX столітті правителі династії Габсбургів реалізували масштабні дренажні проекти.

Отже, заболочена місцевість стала на заваді швидкості і маневреності монгольських вершників. До того ж проблемою стало різке скорочення пасовищ.

"Весняні паводки істотно скоротили пасовищні землі, а коні вже були ослаблені після зими", - констатує ді Космо, відзначаючи, що весна була дощовою, трава з'явилася пізно, і монголам просто нічим було годувати коней.

В таких умовах облога добре укріплених європейських міст також стала проблематичною. Під час облоги коні були потрібні не так для бою, як для транспортування важких облогових знарядь.

В обставинах, що склалися монголи вважали за краще відступити, стверджує вчений. І це можна назвати вражаючим збігом обставин, який вплинув на хід світової історії.

Те, що сталося в Угорщині в 1242 році, - неймовірно холодна весна з колосальною кількістю опадів-було, по суті, короткостроковою кліматичною аномалією. Але цього виявилося достатньо, щоб Батий вирішив: краще зберегти коней і людей, повернувши назад.

Можливо, Батий вважав, що пізніше зможе повернутися сюди ще раз. А можливо, він вирішив, що Європа неприступна, оскільки не володів достатньою інформацією про погоду в регіоні і не знав, що йому з нею просто не пощастило.

Так чи так, монголи більше ніколи не поверталися в Європу. Колиска західної цивілізації була врятована.

Перлина сходу, одна з найдавніших і найбагатших культур світу, Японія також зобов'язана своєму порятунку від монголів кліматичному чуду.

Через три десятиліття відтоді, як сама природа захистила Європу від завоювань Батия, щось подібне сталося ще з одним онуком Чингісхана на сході.

Йдеться про Хубілая, засновника монгольської держави Юань, до складу якого входили сучасні Китай, Корея, Бірма і Камбоджа.

Хубілай увійшов в історію як один із наймудріших монгольських правителів. Він запровадив у своїй державі прогресивну на той момент форму правління, поділивши її на 12 провінцій. Виявляв терпимість до релігій, був покровителем буддизму й ісламу, дозволяв служити при своєму дворі християнам. Саме Хубілай люб'язно прийняв у себе італійського мандрівника Марко Поло і з його допомогою встановив зв'язки з Європою.

Єдиним серйозним завданням, яке Хубілай не зміг виконати, стало завоювання Японії.

Він націлювався на цю країну двічі, й обидва рази природа ставила хрест на його планах.

У 1274 році Хубілай побудував гігантський флот і відправив на завоювання японських островів 37-тисячну армію.

Спочатку фортуна сприяла монголам, вони захопили невеликі острови Цусіма та Іки, розбили місцеві збройні загони японців і рушили в бік великого острова Кисю. Але на морі раптово почалась буря, яка розкидала величезний монгольсько-китайський флот. Багато вояків загинуло.

Невдача нападників стала поштовхом для розвитку військової справи в Японії. Її жителі, розуміючи, що Хубілай не залишить їх у спокої, почали будувати укріплення і створювати військові частини для оборони островів.

Тим часом монгольському правителю не йшла з голови думка про завоювання Японії: він побудував ще більший флот і в 1281 році посадив на нього вже 100-тисячну армію.

Флот, розділений на дві ескадри, рушив до Японських островів. Японці, значно удосконалили свої військові навички і змогли відбити атаку першої ескадри, але перевірити свої справжні можливості в бою з другою ескадрою їм не вдалося.

Історія повторилася до деталів: раптово налетів тайфун, потопив величезний монгольський флот, перекресливши надії Хубілая на повне панування в регіоні.

Японці назвали рятівні тайфуни словом камікадзе (в перекладі з японської - божественний вітер), яке пізніше використовувалося вже в дещо іншому значенні за часів Другої світової.

Хубілай пробув при владі ще 13 років після другої поразки в Японії. Але, подібно до Батия, який так ніколи і не повернувся до Європи після зіткнення з місцевими стихіями, він більше не робив спроб захопити Японію.

Клімат у черговий раз виступив в ролі єдиної сили, проти якої виявилися безсилі великі монголи.

Хоча іронія полягає в тому, що саме клімату монголи були зобов'язані своїм сходженням на вершину світу, вважає американський біолог Ніл Педерсон із Колумбійського університету.

У 2014 році Педерсон із колегами опублікував дослідження, результати якого свідчать про те, що в період розквіту імперії Чінгісхана в Азії встановилася несподівано тепла погода. Зими були короткими і м'якими, весна починалася рано, в зв'язку з чим величезні рівнини швидко вкривалися травою, на якій швидко з'являлися величезні табуни коней.

Такого клімату в Азії не було ніколи до Чингісхана і ніколи після нього, зазначає Педерсон.

Саме кліматичні еківоки допомогли маленькому степовому народові знайти силу, яка була потрібна для великих завоювань, підкреслює дослідник. І саме клімат зрештою завадив монголам повністю поневолити планету.