Привіт від прабабусі

Аби зрозуміти, яка ви насправді людина, і що вами рухає, варто пошкребти минуле — дізнатися свою історію на два або три покоління тому

Пітер Сантенелло,
американський підприємець

М и — ходяче втілення наших предків. Всі вони прожили своє життя, аби ми стали тими, хто є. Ми — колективна версія їхньої поведінки і фізичних рис.

Скільки разів вам говорили, що ви міркуєте точнісінько, як хтось із батьків, або що хода у вас, як у діда?

Багато моделей нашої поведінки сформувалися під впливом природних умов, у яких жили наші предки. Наприклад, у Колумбії люблять повторювати: "завжди є mañana (завтра)". Це означає, що будь-яке питання можна відкласти на наступний день. Фрукти й овочі ростуть цілий рік, час не підганяє, їжа буде завжди.

В Україні, навпаки, суворі зими змушували запасатися фруктами й овочами. Тут підхід "завжди є mañana" не працює. Як наслідок, це вплинуло і на багато іншого: люди швидше ходять вулицями і частіше поспішають щось встигнути до певної пори року.

Але поведінку формує не тільки навколишнє середовище. Деякі її особливості — це генетична пам'ять, яка передається із покоління в покоління.

Є одне відоме дослідження, що стосується реакції щурів на запах квітучої вишні. У природних умовах щурів приваблює цей запах, але під час експерименту вчені били тварину струмом щоразу, коли вона прямувала до джерела аромату. Після кількох ударів щур розумів, що запах спричиняє біль, і починав його уникати. Показово: потомство піддослідних щурів успадкувало ту ж огиду до квітучої вишні. І два наступні покоління відчували страх, незважаючи на те, що їх самих ніколи не били струмом.

За логікою експерименту, відраза і пристрасті, які ми відчуваємо, також частково дістаються у спадок. Звучить божевільно, але ми можемо боятися чогось лише тому, що цього боялася наша прабабуся.

Чому б і ні? Якщо ми можемо успадкувати колір очей, голос, зріст і усмішку (у мене, наприклад, ковбойська хода матері), цілком імовірно припустити, що нам дістається і певний досвід предків.

Мене з дитинства вчили цілеспрямовано рухатися до задуманого. Справлятися що швидше, то краще, не думаючи про задоволення від процесу. Весь сенс був не в подорожі, а в пункті призначення, і ледь його вдавалося досягти, як одразу ж з'являвся новий пункт, цикл повторювався. Ставши дорослим, я дізнався — теоретично, — що щасливіші ті, хто живе теперішнім моментом. Мені треба було докласти великих зусиль, аби змінити свою поведінку, і ця робота триває досі.

Моделі поведінки наших предків керують нами

Я не претендую на звання вченого, біхевіориста, генеалога або експерта з питань щурів, але що старшим я стаю, то більше вірю, що саме так все і відбувається: моделі поведінки наших предків керують нами.

Кілька тижнів тому я був у Італії. Частина моєї родини жила в околицях Неаполя ще до того, як емігрувала в Америку.

Прізвище Сантаніелло (у Нью-Йорку воно трансформувалося у Сантенелло) можна побачити на слюсарних майстернях, магазинах одягу, пекарнях тощо. Не так давно мої прямі предки ходили тими ж вулицями, що і я, вдихали запах того ж солоного моря і відчували смак тієї ж їжі.

Мої предки емігрували з Неаполя до США понад 100 років тому — з невеликим життєвим досвідом і без знання англійської мови. А в 2019-му я стояв на тому ж місці, де колись стояли вони. Це було неймовірно. Особливо зустрічі з місцевими жителями.

Мені запам'ятався Б'яджо, йому 72 роки, хоча душею він набагато молодший. Він володіє магазином дизайнерського одягу Santaniello's Clothes вже понад шістдесят років. Він носить одяг, який повністю відповідає першокласному стилю його магазину — сірі випрасувані брюки, стильний срібний годинник і синьо-рудо-біло-жовтий шарф з візерунком пейслі, що видніється з-під темно-синього кардигана і надає завершеність усьому образу.

Мене щось пов'язує з цією людиною, щось, чого я не можу пояснити. Якимось чином ми зрозуміли, що ми далекі родичі. Можливо, за нашими лобами однакової висоти, можливо, за подібністю носів або підборідь. Але більшою мірою про це свідчила поведінка.

Коли Б'яджо показував мені свій магазин, я спостерігав за тим, як він жестикулює. Це були руки мого батька, і рухалися вони точно так само. Я можу пояснити цю схожість, лише списавши її на генетику і навіть на генетичну пам'ять. Я не можу об'єктивно довести, що ми однієї крові, але я це відчуваю.

А вам відомо, звідки ви родом? Чи знаєте ви свою історію на два або три покоління тому? З'ясувавши це, ви зможете зрозуміти природу своїх вчинків і тих речей, які вам подобаються чи не подобаються у вас самих. Можливо, вам вдасться позбутися звичок, які ви неусвідомлено успадкували і яких дотримуєтесь автоматично.

І якщо ви цього ще не зробили, варто трохи пошкребти своє минуле, щоб дізнатися більше про те, хто ви є.