Порятунок Європи

Нассім Талеб, автор світового бестселера Чорний лебідь, у новій книзі стверджує, що європейська толерантність — шлях до самогубства демократії

Ірина Ілюшина

Nassim Nicholas Taleb. Skin in the Game: Hidden Asymmetries in Daily Life, 2018

Б рексіт, перемога Дональда Трампа, правий популізм у Європі — все це стало результатом зростання популярності політиків-демагогів, які обіцяють те, що хоче почути їхній електорат.

На думку інвестора та автора аналітичних бестселерів Нассіма Ніколаса Талеба, популізм стає повноцінним "чорним лебедем" як у глобальній економіці, так і в політиці. А все тому, що головні гравці світової політики та економіки під час прийняття рішень нічим не ризикують — ні статками, ні політичним капіталом.

"Пусті балачки, які ні до чого не зобов'язують, — пише Талеб. — Або безвідповідальна гра чужими життями та долями. І те, й інше аморально".

А для вирішення більшості геополітичних проблем, які загрожують світовій економіці, потрібні вільні і сміливі люди, які не залежать від думки оточення, продовжує автор.

Ідея про те, що невелика кількість активних і переконаних людей можуть скерувати більшість своїм шляхом — доведене правило. Талеб називає його правилом меншості. Та застерігає: так само, як, наприклад, група прогресивно мислячих активістів може домогтися прийняття корисних для країни законів, купка упертих фанатиків у стані відкотити прогрес назад.

Нетерпима меншість може контролювати і знищувати демократію та навіть зруйнувати західний світ

Основним фактором тут є їхнє небажання йти на компроміс і допущення компромісу з боку більшості. Наприклад, якщо в сім'ї з чотирьох осіб один безкомпромісний упертюх їсть тільки органічні продукти, то можливо незабаром всі інші їстимуть те саме.

Якщо "органічна" родина часто ходить на барбекю, в якому беруть участь ще три родини, то незабаром вся їжа на вечірці буде органічною. Потім на здорову їжу переключиться місцевий крамар, а слідом за ним оптовий продавець. Утім, далеко не завжди в таких історіях йдеться про поширення корисного і позитивного.

Тут виникає питання: чи може демократія, яка, за визначенням, влада більшості, вистояти під натиском агресивної меншості? І чи може суспільство, яке обрало своїм основним принципом терпимість, бути нетерпимим до нетерпимості?

Нетерпима меншість може контролювати і знищувати демократію та навіть зруйнувати західний світ, певен Талеб. Через це сьогодні Захід перебуває на порозі самогубства.

Tom Bower. Rebel Prince: The Power, Passion and Defiance of Prince Charles, 2018

Королівська проблема

Спадкоємець англійського престолу — аж ніяк не принц на білому коні, а людина дріб'язкова, заздрісна та обожнює розкіш

У книзі Бунтівний принц: Сила, пристрасть та непокора принца Чарльза, написаній британським журналістом Томом Бауером, 69-річний спадкоємець Британської корони постає заздрісною та дріб'язковою людиною з маніакальними звичками та залежністю від розкоші. І це незважаючи на те, що автор віддає належне його бунтарським якостям і сміливості одружитися з жінкою, яку він любив. Йдеться про його другий шлюб, з Каміллою Паркер-Боулз.

Що стосується його стосунків зі старшим сином, герцогом Кембриджським, то вони забарвлені заздрістю з боку Чарльза, особливо після одруження Вільяма з Кейт Міддлтон. Адже публіка ігнорує його та Каміллу через нову пару — люди тільки й говорять про Кейт як про майбутню першу "королеву-простолюдинку". Коли Камілла чує це, завжди уточнює: "Взагалі-то це я".

Проте лише третина британців хотіли б бачити Чарльза своїм наступним королем.

Ревнощі, яку Чарльз відчуває щодо старшого сина, негативно впливають і на його відносини з сім'єю Міддлтон. Вірні Чарльзу придворні навіть почали майже відкрито ображати матір Кейт. Тоді Вільям розлютився і попросив заступництва у бабці Єлизавети II.

Джерела, опитані Бауером, також розповідають про любов принца Чарльза до розкоші, зокрема про його манію щодо приватних літаків та поїздів. Навіть у гості до друзів на одну ніч він їде в супроводі вантажівки. "У вантажівці увесь вміст кімнат Чарльза та його дружини, зокрема ортопедичне ліжко, постільна білизна, унітаз, рулони туалетного паперу Kleenex Premium Comfort, віскі Laphroaig та вода у пляшках, а також дві картини із зображенням Шотландських гір", — пише автор.

Щоразу, коли Чарльз подорожує, його супроводжує дворецький, два камердинера, шеф-кухар, особистий секретар, друкарки та свита охоронців. Він також возить із собою власну органічну їжу та коктейлі. Крім того, королева Єлизавета як під час офіційних, так і дружніх візитів їсть те, що пропонують господарі будинку.

David Reich. Who We Are and How We Got Here: Ancient DNA and the New Science of the Human Past , 2018

Потрібно їхати

Сучасні люди сформувалися завдяки глобальній міграції народів

С учасні технології, які дозволили вченим розшифровувати давню ДНК, дали поштовх для приголомшливих відкриттів про минуле людства.

Згідно з традиційною теорією, колискою людства була Африка, де понад 2 млн років тому стався еволюційний перехід від мавп до гомінін, і водночас близько 300 тис. років тому в підсумку еволюції з'явилися сучасні люди. Виявилося, що це не так.

Перша міграція гомінін (Homo erectus) з Африки до Євразії 1,8 млн років тому призвела до еволюції архаїчних людей. Деякі з них потім повернулися до Північної Африки, де стали прабатьками населення, яке згодом перетворилися на сучасних людей.

Перша хвиля міграції людей близько 130 тис. років тому привела їх на Близький Схід і, можливо, в Азію. Потім 60-50 тис. років тому люди рухалися на захід до Європи і на схід через Азію до Австралії. Близько 35 тис. років тому Homo sapiens став єдиним людським видом на Землі.

Найбільшою міграцією людей у європейській праісторії стала "хвиля зі Сходу". Скотарі зі степів Західної Азії та Причорномор'я пройшли через європейський континент і дісталися до Великої Британії, де майже повністю замінили колишнє населення. Тобто, Стоунхендж будували не предки сучасних британців.

До того ж гени, завдяки яким тибетці пристосовані до великих висот, вони отримали від Денисівців. А гени неандертальців у сучасних людей відповідають за імунітет, правильний розвиток волосся і шкіри, а також за пігментацію.

Сучасні європейці походять від представників сільськогосподарських культур Південної Європи, які залишили Близький Схід майже 10 тис. років тому. Крім того, в Північній Європі їх майже повністю замінили євразійські скотарі, чий генотип схожий з генотипами корінних американців та прадавніх народів Ірану.

Іншими словами, переважна більшість населення світу — "метиси", які з'явилися протягом останніх 10 тис. років.