Порятунок рятівників
Допомагати стало модно. Багато українських компаній щорічно витрачають сотні мільйонів гривень на благодійність. Ось тільки допомога ця, як правило, ефектна, але неефективна. Чому?
Допомагати стало модно. Багато українських компаній щорічно витрачають сотні мільйонів гривень на благодійність. Ось тільки допомога ця, як правило, ефектна, але неефективна. Чому?
Ольга Кудіненко, засновниця
благодійного фонду Таблеточки
2017 рік став рекордним стосовно пожертвувань американських багатіїв. Бізнесмени зі списку Forbes віддали на благодійність понад $14,7 млрд. Але ж у 2016-му йшлося всього про $5,6 млрд. У першій трійці філантропів, за версією видання The Chronicle of Philanthropy, Білл і Мелінда Гейтс, Марк Цукерберг і Прісцілла Чан, а також подружжя Майкла та Сьюзанн Делл.
Знаєте, що їх об'єднує? Ні, не гроші. Благодійні фонди. Вирішивши змінити сферу охорони здоров'я та боротися з бідністю, засновник Microsoft створив окрему організацію, в якій працює понад 1 тис. професіоналів, які прицільно займаються питаннями допомоги. Через фонд найбагатшої людини у світі пожертвували $50 млрд. Тим же шляхом пішов і глава Facebook Цукерберг.
У розвинених країнах, наприклад у Великій Британії та США, для компаній важливо (якщо не принципово) допомагати через благодійні організації чи працювати з керівництвом лікарень безпосередньо. У клініках існують спеціальні відділи з фандрейзингу, призначені для роботи зі спонсорами. У нас така система поки що неможлива, але є до чого прагнути. Наприклад, компанія Mazda проводить щорічну благодійну акцію Drive for Good (Добра поїздка), під час якої жертвує "годину роботи" кожної орендованої чи купленої машини. За чотири роки Mazda віддала на благодійність $15,5 млн у 46 благодійнї організації! Таким чином вони допомагають професійно й одразу в різних сферах.
Чому і що не працює в Україні? Дуже показова в цьому сенсі історія одного вітчизняного мільйонера, сім'я якого зіштовхнулася із реаліями "безкоштовної" медицини (дитині знадобилася невідкладна допомога). Бізнесмена так вразили умови у клініці, що він оновив кілька машин швидкої допомоги і купив нове обладнання. А через кілька років з'ясувалося, що лікарі вимагають із пацієнтів гроші за лікування на цьому обладнанні.
І я знаю десятки прикладів допомоги, яка виявилася неефективною. Нещодавно кільком регіональним відділенням компанії подарували сепаратори крові. Вони потрібні, щоб брати у донора певний компонент крові, необхідний пацієнтові (припустімо, тромбоконцентрат для онкохворого). Однак сепаратори простоюють: до них немає витратних матеріалів і тромбошейкерів. Їх не подарували. А вони теж дорогі.
Не можна вирішити велику соціальну проблему купівлею чогось одного
На цю тему у Рея Бредбері є оповідання Ходімо зі мною: хлопчина на ім'я Керк із синдромом рятувальника вирішує зробити добро і захистити від згубних стосунків першого ліпшого. У підсумку його новий знайомий все одно повертається до партнера-деспота. З одного боку, важко врятувати того, хто не хоче бути врятованим. З іншого — Керк не бажав нести відповідальність за молоду людину, яка не мала грошей жити наодинці. І в цьому немає нічого поганого. Ось тільки результату теж немає.
Не можна вирішити велику соціальну проблему купівлею чогось одного. Допомога потрібна у найрізноманітніших сферах, і те, що не таке примітне, як нова штукатурка в лікарні, має не менш важливе значення.
Процес лікування онкохворої дитини складається із безлічі ланок. Важливо все: і наявність якісних ліків, і реагенти для перевірки донорської крові, і сучасна діагностика, і психологічна підтримка сімей. Щоб глибоко розібратися і зрозуміти, де система не спрацьовує (наприклад, дізнатися, чому мами змушені рахувати кількість крапель, які отримує дитина з хімією), благодійні фонди витрачають роки кропіткої роботи, працюючи із сотнями сімей, проводячи консультації з лікарями та іншими фахівцями. Саме тому в своїх особистих пожертвуваннях я завжди орієнтуюся на професійні організації. Їм видніше, де потрібні мої гроші. Вони витратять їх ефективно.
Бізнес у своїй роботі теж прагне до вигідних вкладень коштів. Для проведення аудиту міжнародні корпорації обирають компанію з "великої четвірки". Для підготовки до IPO залучають найкращий інвестиційний банк. Той самий підхід мусить працювати і в рамках корпоративних програм у сфері благодійності. Ніхто з нас не зробить собі операцію на апендиксі і не довірить стажистові складних переговорів. Тому що для цього потрібні знання і практичний досвід.
Повернімося до американців. Благодійні організації не лише відповідають за кожну витрачену копійку (хай то купівля ліків чи оплата психолога) і надану в результаті допомогу. Вони бачать проблему комплексно і намагаються змінювати систему там, де вона не працює. Ось чому купівля не найефектніших коробок із якими-небудь витратниками іноді врятує більше життів, ніж новий великий апарат. Просто хтось має довіритися професіоналам, а хтось — взяти на себе відповідальність.