П'ять запитань Олені Зеркаль

Заступниця голови українського МЗС пояснює, як Київ готується визволити з російського полону моряків, захоплених поблизу Керченської протоки, коментує результати виборів до Європарламенту і повідомляє хорошу для України і погану для РФ новину про Північний потік — 2

Дмитро Тузов

З аступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль з'являється у студії Радіо НВ ввечері робочого вівторка. Вона виглядає трохи втомленою, а на запитання відповідає максимально стримано й обережно.

Воно й не дивно — останній тиждень прізвище Зеркаль було на вустах. Їй пророкували місце заступниці голови АП із питань європейської інтеграції — відповідний указ нетривалий час був опублікований на сайті Адміністрації президента, втім, незабаром його скасували. А сама Зеркаль продовжує працювати на старій посаді в МЗС, де роботи зовсім не зменшилося.

Саме відомство Зеркаль сьогодні веде основні позови, пов'язані з незаконним арештом українських кораблів та українських військових моряків Російською Федерацією поблизу Керченської протоки. Не останньою чергою завдяки зусиллям її команди Міжнародний трибунал із морського права виніс однозначне рішення з вимогою до Росії негайно звільнити українських моряків і кораблі. Про тонкощі дипломатичного протистояння із РФ, свої кар'єрні плани та європейської політики щодо України Зеркаль докладно розповідає НВ.

1 Минулого тижня багато хто вважав, що ви очолите міжнародний напрямок в Адміністрації президента, але потім ви, мабуть, різко змінили рішення і залишилися у МЗС. Не погодилися працювати з головою АП Андрієм Богданом?

— Так, я залишилася працювати в системі Міністерства закордонних справ, де сьогодні бачу максимально корисне застосування для своїх сил. Я не можу одночасно працювати заступником міністра закордонних справ і обіймати іншу посаду. На цій посаді я співпрацюватиму з президентом України, який і формує зовнішню політику. І наше основне завдання — допомагати йому. Стосовно голови АП Андрія Богдана, у мене немає жодного досвіду відносин і взаємодії з ним.

2 Міжнародний трибунал із морського права 25 травня оголосив вимогу до РФ звільнити захоплених у листопаді 2018 року в Чорному морі 24 українських моряків і кораблі ВМС України. Ми бачимо реакцію РФ, поки вона, очевидно, не збирається виконувати рішення Міжнародного трибуналу. Що робитиме Київ?

— Пан Пєсков [прес-секретар президента РФ] використовував цікаве формулювання у своїй заяві. Він не сказав прямо, що вони не збираються виконувати рішення. Те, що журналісти потім написали, не відповідає дійсності. Він сказав, що вони діють відповідно до своїх планів і зі своїм баченням. Яке це бачення, він не зазначив.

Що стосується того, як збираємося діяти, то ми підготували дипломатичну ноту до РФ, вона вже надіслана до МЗС Росії. У ній ми запитуємо, як можна забрати наші кораблі, а також коли, де і як наші консули можуть забрати наших хлопців із Лефортово. Крім того, ми готуємо листи до всіх міністрів закордонних справ, аби вони всі звернулися до РФ, пану Путіну, пану Лаврову з тим, що вони зобов'язані відповідно до Міжнародної морської конвенції виконати рішення трибуналу, відпустити моряків і наші судна. Також ми будемо звертатися до генерального секретаря ООН із проханням забезпечити виконання цього рішення за процедурою. Це перша група інструментів.

Ми також підніматимемо питання нових санкцій проти Росії, якщо рішення трибуналу не буде виконано.

3 А ви самі вірите, що наших моряків у найближчій перспективі можна повернути на батьківщину?

— Так, я в це вірю.

4 Яка, на ваш погляд, подальша доля мінського процесу, чи братиме в ньому участь така одіозна фігура, як Віктор Медведчук? Чи залишиться працювати в мінському форматі Євген Марчук?

— Доля мінського процесу — це питання, яке обговорюється у Берліні на рівні дипломатичних радників президентів, і вони визначаються щодо того, як він розвиватиметься далі. Тому говорити про те, що вже є певні плани, напрацювання, поки зарано. Є новий президент, у нього своє бачення. Відбулася розмова з канцлером ФРН Меркель, зараз зустрічаються дипломатичні радники.

Це питання у розробці, воно болюче, і сказати, що воно легке, я взагалі не можу. Думаю, що всі, хто колись займався мінським процесом, розуміють, наскільки ускладнюють цей процес деякі гравці. І роль у ньому пана Медведчука для мене завжди була загадкою.

Звісно, я дуже сподіваюся, що Євген Марчук із його великим дипломатичним досвідом хоча б деякий час ще пробуде в цьому процесі, принаймні доти, поки учасники групи не передадуть справи можливим новим учасникам.

Я взагалі не знаю, як Ірина Геращенко та інші витримують це шалене навантаження, емоційне і фізичне. Адже їхня робота була фактично на свій страх і ризик, вона підтримувалася тільки частково, у них не було жодної інституційної підтримки, окрім підтримки МЗС, що, на мій погляд, було неправильним підходом.

5 У країнах ЄС відбулися вибори до Європейського парламенту, вони безпосередньо пов'язані з тим, якою буде подальша політика ЄС щодо України, наприклад, з економічної підтримки і питань санкцій проти Росії. Як зміниться Європарламент, і чого нам від нього очікувати?

— Ми всі очікували, що результати виборів будуть навіть гіршими, ніж вони є. Найгірші результати, звісно, як для Європейського союзу загалом, так і для нас показала Італія, партія віце-прем'єра і голови МВС Маттео Сальвіні [права популістська Ліга Півночі] набрала найбільше голосів. Але водночас вибори пройшли значно краще, ніж євроскептики собі уявляли, особливо це стосується Німеччини, в якій [праворадикальна, популістська] партія Альтернатива для Німеччини не набрала тієї кількості голосів, якої вони очікували. Вони несподівано значно зменшили своє представництво у Європарламенті. Це означає, що європейський виборець нарешті усвідомив важливість європейського проекту.

Окремо за європейською політикою хочу зауважити, що ми чомусь фаталістично сприймаємо все, що стосується наших відносин з Європою, і навіть якісь позитивні новини бачимо через призму негативу. А вони є.

По-перше, данці вирішили, що вони не хочуть, аби російський газопровід Північний потік — 2 проходив через їхні територіальні води, і запропонували третій варіант росіянам, який ті повинні оцінити і надати всі екологічні експертизи, а це значно затягує весь процес будівництва. По-друге, Європейський союз після двох років обговорення нарешті ухвалив зміни в газовій директиві, у якій визначив, що Північний потік — 2 потрапляє під дію європейського законодавства, а це означає, що росіяни не зможуть без узгодження будувати, працювати, а головне — визначати, як вони постачатимуть газ до Європи.

Хіба це не хороші новини? У РФ вже збираються судитися з Європейською комісією щодо цього. Тому я б не була песимістом в оцінці європейської політики, що впливає на Україну. Я була б стриманим оптимістом.