Перша справа

Схильність до пліток і остракізму, а також стервозність допомогли людству вижити

Ірина Ілюшина

William von Hippel. The Social Leap: The New Evolutionary Science of Who We Are, Where We Come From, and What Makes Us Happy, 2018

К оли 10 млн років тому наші пращури-шимпанзе зіткнулися зі зміною клімату і були витіснені з тропічного лісу в савани, їхнє життя радикально змінилося. Так сформувався перший ранній людський вид, австралопітек, Australopithecus afarensis, який не тільки освоїв прямоходіння, але і зрозумів, що в гурті ефективніше, ніж поодинці. Наприклад, групове метання каменів стало серйозною зброєю навіть проти шаблезубих тигрів.

Так людина почала перетворюватися на "найсоціальнішу тварину".

Тільки-но перші гомініди навчилися працювати разом, вони навчилися остракізму. Першими соціальному осуду і вигнанню піддавалися ті, хто тікав від потенційної небезпеки замість того, щоб разом з іншими закидати хижака камінням. Це означало, що вони самі могли бути закидані камінням, мали мало шансів на розмноження і зрештою на виживання.

Так сформувалися перші "групи за інтересами" і з'явився буллінг, і це стало величезним еволюційним досягненням, корисним для розвитку мозку.

Тобто наш інтелект і складність мислення пов'язані не тільки зі здобуванням їжі, але і з необхідністю орієнтуватися у взаєминах з іншими людьми.

Першими остракізму піддавалися ті, хто тікав від потенційної небезпеки замість того, щоб разом з іншими закидати хижака камінням

Це, зокрема, пояснює, чому ми досі нескінченно розмірковуємо про інших людей і соціальні ситуації. Ба більше, соціальність людини закріплена на фізіологічному рівні: виключення індивіда з його звичайного кола призводить до проблем зі здоров'ям і депресії.

Складна емоційна еволюція призвела до інтелектуального розвитку та здатності використовувати вогонь. Це відкриття не тільки поліпшило харчування — посиденьки біля багаття заохочували соціалізацію і розповідання історій. Інакше кажучи, плітки.

Так люди почали накопичувати знання про успішне виживання. Крім того, розповідання історій змусило усвідомити почуття гордості, провини і сорому.

Це досі визначає багато рис сучасної цивілізації, оскільки плітки забезпечили наше виживання, розвиваючи складні емоції та допомагаючи мозку зростати, а стервозність і буллінг допомогли homo sapiens вижити.

Owen Matthews. An Impeccable Spy: Richard Sorge, Stalin's Master Agent, 2019

Зорге, Ріхард Зорге

Кілька наукових ступенів, інформатори у вищому світі та безліч коханок — таким був радянський спецагент Ріхард Зорге

49 років життя видатного розвідника Ріхарда Зорге вистачило б на десяток звичайних: фронт Першої світової, поїздки світом, три дружини і незліченна кількість коханок, наукові ступені та інформатори у вищому світі. Він був радником німецького посла в Японії і коханцем його дружини, завсідником розкішних нічних клубів Шанхая і Токіо і переконаним комуністом. А головне — постачальником секретів радянської розвідки.

У 1914 році Зорге добровольцем вступив у німецьку армію, брав участь у Першій світовій. У 1917-му був важко поранений, потрапив у лазарет Кеніґсберґа і там, зблизившись із лівими соціалістами, став марксистом.

Він із відзнакою склав іспит на вчений ступінь доктора держави і права в університеті Гамбурга, там же отримав ступінь з економіки. Потім приїхав до Москви, вступив у ВКП (б) і отримав радянське громадянство. Він працював референтом інформаційного відділу Комінтерну, а також секретарем організаційного відділу Інституту марксизму-ленінізму у ЦК ВКП (б). Тоді ж одружився на радянській жінці на ім'я Катерина. Але йому не вистачало адреналіну, і в кінцевому підсумку партія відправила його в Шанхай, а потім у Токіо.

У другій половині 1930-х років у столиці Японії шпигунство було ризикованим заняттям. Зорге, втім, відчував там себе як риба у воді.

Він занурився у німецьку громаду: спав із німецькими жінками, пив із чоловіками і організував мережу місцевих інформаторів, які постачали інформацію.

Так, Зорге не тільки попередив Москву про плани Німеччини вторгнутися у 1941 році, але і дізнався, що Японія не нападе на Сибір. Це дозволило Сталіну перекинути солдат із Далекого Сходу, щоб підтримати відчайдушну оборону Москви.

Зрештою Зорге схопили японці. У спробі уникнути смертної кари розвідник здав японським спецслужбам інформацію про розвідувальну мережу Комінтерну, що призвело до знищення місцевої компартії. Але марно.

Радянський Союз 20 років не визнавав Зорге своїм агентом. Посмертна слава наздогнала розвідника у 1960-х роках, коли Микита Хрущов побачив франко-німецький фільм про нього і був вражений побаченим. Тоді Зорге посмертно отримав звання Героя Радянського Союзу, а його третя, японська дружина — довічну пенсію від Міноборони СРСР.

Raghuram Rajan. The Third Pillar: How Markets and the State Leave the Community Behind , 2019

Критична маса егоїзму

До чого призводить економічна і соціальна нерівність між жителями мегаполісів і маленьких міст

З азвичай економісти обмежують свою галузь відносинами між ринками і державою, а соціальні проблеми залишають соціологам. Рагурам Раджан, економіст зі світовим ім'ям, професор Чиказького університету, в минулому — головний економіст МВФ і голова Центробанку Індії, стверджує, що це помилка, до того ж небезпечна.

Вся економіка насправді є соціально-економічною, пише він: усі ринки вбудовані у мережу людських відносин, цінностей і норм. І впродовж історії людства технологічні революції виривали ринки з цих старих мереж, що призводило до негативних наслідків.

У міру розширення ринків держава розширюється разом із ними, концентруючи економічну і політичну владу в процвітаючих центрах і залишаючи периферію на узбіччі життя. Тоді величезна кількість мігрантів із сільської місцевості вирушає у міста в пошуках кращої долі.

На перших порах "нові містяни" приголомшені міським укладом, а також зазнають труднощів з інтеграцією в місцеві громади. Розгублені та приголомшені, вони стають ідеальним середовищем для націоналістичної пропаганди і популізму, і ця тенденція — підйом ультраправих у всьому світі — викликає серйозну стурбованість.

Для вирішення проблеми автор пропонує повернутися до розширення можливостей місцевих громад як протиотрути від зростального дисбалансу між мегаполісами і провінцією, що несе за собою бідність, відчай і народні хвилювання. Сильні громади, вважає автор, просувають демократію і стримують клановий капіталізм і корупцію так само, як здорові ринки стримують авторитаризм у державі.

Parag Khanna. The Future Is Asian: Commerce, Conflict, and Culture in the 21st Century, 2019

Азія йде

Світ входить у епоху, де першу скрипку гратиме Азія. До того ж Азія — це не тільки Китай

Е поха західної гегемонії закінчується: Європа і США опиняються осторонь від нової фази глобалізації, і зростальна вага Азії перебудовує світову економіку. Східний регіон повертається на світову арену з бізнес-моделями, які процвітали задовго до європейського колоніалізму й американського панування, пише геополітичний стратег і аналітик Параг Ханна.

Впродовж 500 років колоніалізм і холодна війна розділяли і роздроблювали Азію. Але сьогодні азійська економічна зона — від Аравійського півострова і Туреччини на заході до Японії та Нової Зеландії на сході та від Росії на півночі до Австралії на півдні — становить 50% світового ВВП. Із прогнозованого зростання споживання середнього класу в $30 трильйонів, розрахованого на період із 2015 до 2030 року, очікується, що тільки $1 трильйон надходитиме із західних економік. Решту зробить Азія.

І річ не в економічному підйомі — сучасні азіати знову бачать себе центром світу і його майбутнім. Ця частина світу переживає впевнену нову хвилю зростання, націоналістичні лідери відкладають територіальні суперечки на користь інтеграції, а сьогоднішні інвестиції з Азії стануть платформою для майбутніх інновацій.

До речі, під час останньої глобальної кризи економіки Азії продовжували зростати. Та й західний популізм від брексіта до Трампа не заразив Азію, де прагматичні уряди зосереджені на зростанні та згуртованості.

А найсерйозніша хибна думка західних аналітиків про Азію полягає у надмірній орієнтації на Китай. Багато хто потрапив у пастку позиціонування спрощеної схеми, де США і Китай конкурують за світове лідерство. Але ні світ загалом, ні Азія як регіон не рухаються до китайської системи. І хоча нині Китай має більшу владу, ніж його сусіди, з майже 5 млрд осіб в Азії 3,5 млрд не є китайцями.