Оцінка Порошенка: задовільно

Редакція НВ за допомогою економістів, соціологів, політологів і журналістів оцінила роботу Петра Порошенка на посаді президента

Іван Верстюк,
Максим Бутченко

П 'ять років провела Україна під керівництвом п'ятого президента Петра Порошенка. Але на цьому магія однакових цифр закінчується: до ще однієї п'ятірки, тобто до вищого балу за управління країною, нинішній голова держави не дотягнув. У кращому разі за президентський термін Порошенку можна поставити оцінку "задовільно", або за нинішньою шкільною системою дати йому 7 балів із 12 можливих.

Саме таку оцінку виставили президенту, який іде, майже три десятки опитаних НВ експертів. Редакція попросила їх оцінити загальний підсумок роботи Порошенка, а ще — окремо — три сфери, в яких глава держави згідно з Конституцією має прямі повноваження: зовнішню політику, нацбезпеку і забезпечення верховенства права. Крім того, окремо аналітики оцінили сферу життєдіяльності держави, в якій президент має хоч і не конституційні, але цілком реальні важелі впливу — економіку.

За мірками сучасної школи підсумкові 7 балів Порошенка — достатній рівень опанування предмету. Але таку оцінку ставлять учням, які почуваються невпевнено у важливих розділах конкретних навчальних дисциплін і тому їм варто серйозно задуматися про успішність.

Нинішній голова держави, на думку експертів, впорався із базовими функціями президента в зовнішній політиці — здобув режим санкцій проти Росії та безвізові подорожі для українців до країн Євросоюзу. Але погано себе показав у політиці внутрішній — сфері реформи правоохоронних і судових органів, а також у боротьбі з корупцією.

На кожне позитивне рішення або дію Порошенка — отримання томосу про автокефалію для Православної церкви, декомунізацію або зміцнення прав української мови — припадав невдалий крок або навіть скандал. До низки останніх виявилися залученими його найближчі соратники: Олег Гладковський, екс-заступник секретаря Радбезу, Ігор Кононенко, один із керівників фракції Блоку Петра Порошенка (БПП) у парламенті та група інших діячів.

"Це було дуже неоднозначне президентство: Порошенко був сильний у зовнішній політиці, але не розумів інтересів і очікувань простих українців", — вважає політолог Володимир Фесенко. Мовляв, особисті політичні інтереси Порошенка домінували над суспільними.

“П орошенко міг би досягнути більшого, проте він діяв в унікальних для України умовах російської гібридної агресії", — вважає політолог Євген Магда.

П'ятий президент зумів показати успіхи на зовнішньому фронті та на фронті реальному, східному.

І нехай він не завершив антитерористичну операцію за два тижні, як обіцяв під час виборчої кампанії, однак все ж збільшив площу підконтрольних Україні областей Донбасу: відвоював Слов'янськ, просунув лінію фронту на схід.

Водночас якщо на донбаському напрямку зроблено практично все, що можна було зробити, то питанням Криму Порошенко почав системно займатися останні два роки, запевняє Фесенко.

Опитані НВ дипломати також визнають: проблема Криму тривалий час лякала голову держави своєю складністю, і він почав приділяти їй увагу лише тоді, коли його президентський термін перетнув екватор.

Зате Порошенку вдалося досягнути неймовірного консенсусу Заходу в питанні антиросійських санкцій, стверджує Сергій Сидоренко, головний редактор інтернет-видання Європейська правда.

Однак і в зовнішній політиці не все йшло гладко. Так, за час президентства Порошенка істотно погіршилися відносини України із західними сусідами — насамперед з Угорщиною і Польщею. До того ж п'ятий президент сприймав настрої брюссельської верхівки Євросоюзу як настрої всього ЄС, що було, на думку Сидоренка, помилкою.

Останнього разу з мене вимагали хабар у держорганах у 2014 році
Олександр Красовицький,
директор книжкового видавництва Фоліо

З такою оцінкою згоден політолог Фесенко. "Був надмірно сильний перекіс на відносини з ЄС і США на шкоду іншим напрямам зовнішньої політики", — говорить він.

Якби Порошенко був настільки ж ефективний у внутрішній політиці, наскільки він був хороший у зовнішній, українці жили б в іншій країні, впевнені експерти. На думку Інни Волосевич, заступниці директора соціологічної компанії Info Sapiens, реформа поліції виявилася не дуже успішною, інші правоохоронні органи практично не реформовані, а антикорупційні органи, що з'явилися за часів п'ятого президента, не працюють у нормальному режимі, постійно фігуруючи в скандалах.

Чому так сталося? У Михайла Жернакова, голови правління організації Dejure, є відповідь: Порошенка підвела погана кадрова політика. Президент віддавав високі посади ситуативним друзям і союзникам, які зі своїми обов'язками справлялися відверто погано. Йдеться, наприклад, про генпрокурора Юрія Луценка, що потопає у великих і дрібних скандалах, або про заступника глави президентської адміністрації Олексія Філатова, що відповідав за судову реформу.

І якщо за часів Бориса Ложкіна, який був главою Адміністрації президента до серпня 2016-го, кадрове питання в оточенні Порошенка вирішували задовільно, то потім все пішло під укіс.

Крім того, багато президентських реформ робили через "не хочу" самого Порошенка. Однією з таких є запуск Антикорупційного суду.

Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, вважає: п'ятий президент втратив історичний шанс докорінно змінити країну. Але ж Порошенко мав у своєму розпорядженні повноцінну владну вертикаль, що мала в собі парламентську більшість і лояльний Кабмін. Та ще й мав бонус — бажання Заходу допомагати українським реформам фінансово. "Все це Порошенко свідомо спрямував на збереження старих правил гри", — підкреслює експерт.

Перемігши з істотною перевагою в першому турі президентських виборів 2014 року, Порошенко так і не зміг виконати навіть власні головні передвиборчі обіцянки.

По-перше, він не продав свій головний бізнес — кондитерську компанію Roshen, хоча нею цікавився швейцарський кондитерський гігант Nestle. По-друге, зазнав невдачі в політиці деолігархізації. По-третє, Порошенко обіцяв "життя по-новому", але після такого життя українські виборці проголосували на президентських виборах за Володимира Зеленського.

З гідно з Конституцією, президент країни не відповідає за вирішення економічних проблем. Але в реальному житті фракція Порошенка у Верховній Раді активно голосувала або не голосувала за економічні законопроекти, а лояльні до глави держави міністри в уряді ухвалювали або не ухвалювали потрібні країні економічні рішення.

Експертна оцінка підсумків економічної політики Порошенка збігається із його загальним результатом: задовільно, або 7 балів із 12.

Економіка країни пережила гігантський провал і повернулася до зростання: так, торік ВВП збільшився на 3,3%. Однак, як зазначають експерти, президент навряд чи може повністю записати цей результат собі в актив. Та й зростання могло би бути кращим.

Порошенко відіграв значну роль у справі відновлення фінансової стабільності після кризи 2014–2015 років. Однак зробив вочевидь недостатньо для швидкого зростання економіки в наступні періоди, підкреслює Гліб Вишлінський, директор Центру економічної стратегії. "Домовленості з кредиторами в питаннях боротьби з корупцією виконували із затримками, що призвело до подорожчання кредитних ресурсів для потреб уряду", — додає експерт.

Порошенко був сильний у зовнішній політиці, але не розумів інтересів і очікувань простих українців
Володимир Фесенко,
політолог

У 2018–2019 роках Мінфін виходив на зовнішній ринок запозичень і залучав валюту майже під 10%. Так само дорого борговий капітал обходився країні лише за часів Віктора Януковича. Причиною високих відсотків стали регулярні затримки з отриманням траншів МВФ, на які орієнтуються інвестори для оцінювання прогресу країни та її економіки.

Щороку із п'яти, які країну очолював Порошенко, Верховна рада продовжувала мораторій на продаж сільськогосподарської землі. Хоча відкриття вільного ринку ріллі вимагають міжнародні кредитори і багато українських аграрних асоціацій.

Деолігархізація хоч і не міститься у переліку вимог МВФ, але її обіцяв сам Порошенко в 2014 році. Помітних результатів українське суспільство так і не дочекалося: якщо частина українських супербагатіїв вийшла з гри, то інші в ній залишилися.

Але ж Порошенко мав визначальний вплив на Комісію з регулювання ринку енергетики й Антимонопольний комітет — органи, від яких багато в чому залежить успішність політики деолігархізації.

Втім, бізнесмени все ж помітили покращення у тому, як функціонує українська економіка. "Останнього разу з мене вимагали хабар у держорганах у 2014 році", — з оптимізмом каже Олександр Красовицький, директор книжкового видавництва Фоліо. А ще він перестав боятися, що його бізнес заберуть або змусять ділитися прибутком.

На позитиві акцентує і Максим Яковер, керівний партнер Unit City, столичного кластера для розроблення інновацій. За його словами, головне, що лякало всі п'ять років українських айтішників, це призов до армії. На новинах про чергову хвилю мобілізації багато з них просто купували квиток до Польщі й не поверталися. "Добре, що ці хвилі загальної мобілізації припинилися", — зазначає топ-менеджер.

Однак силовики час від часу намагалися влаштовувати IT-компаніям маски-шоу, що змусило частину з них перебратися за межі країни.

Економічна політика Порошенка не була провальною, але бізнес і країна загалом очікували від президента вочевидь більшого, підсумовує Володимир Дубровський, старший економіст експертного центру Case Ukraine. "Я втомився на фокус-групах вислуховувати підприємців, які скаржилися на життя", — резюмує аналітик.