Огляд преси

США

Дональд Трамп обрав расизм центральною темою своєї нової передвиборчої кампанії. Може здатися, що це імпровізаційне безумство, коли президент США, виступаючи в Конгресі, відправляє американських громадян туди, звідки вони приїхали. Але в найближчому оточенні голови Білого дому кажуть, що вже почалася його кампанія із переобрання і вона продумана до дрібниць.

"Це головне в його стратегії 2020 року", — повідомляють джерела видання.

Трамп знає, що в 2016 році виграв завдяки тому, що за нього голосували білі американці, а тепер сподівається збільшити їх явку. І він знає, що більшість виборців навряд чи кинуть його, хоч якими б образливими були його слова.

Американський президент дивиться консервативний телеканал Fox News і знає, що демократка Александрія Окасіо-Кортес здається шахрайкою літнім білим виборцям, особливо чоловікам. Вона молода, латиноамериканка, жінка, а за переконаннями — демократична соціалістка. Тобто володіє всіма чотирма рисами, які у немолодих білих американців викликають крайній ступінь недовіри.

Під час секретної операції на початку року співробітники казахстанської контррозвідки влаштували облаву в житловому будинку радянської забудови і затримали високопоставленого радника уряду за звинуваченням у шпигунстві на користь Китаю. Через кілька місяців влада зробила щось незвичайне: вона дозволила інформації про арешт чиновника потрапити в місцеві ЗМІ. Це стало рідкісним випадком відкритої реакції на зростання впливу Пекіна в найбільшій і найбагатшій країні Центральної Азії.

Арешт Костянтина Сироєжкіна, колишнього радянського агента КДБ, якого звинувачують у переданні секретних документів китайським агентам, за словами людей, обізнаних із перебігом розслідування, стався на тлі того, як казахські лідери намагаються збалансувати спрагу китайських інвестицій і страх перед натиском із боку свого гігантського східного сусіда.

Оприлюднивши цю історію, казахська влада посилає Китаю повідомлення — не бути надто зухвалим у Казахстані й не заходити надто далеко.

ШВЕЙЦАРІЯ

Цієї осені виповниться 30 років із часу мирних революцій у Центральній і Східній Європі, а також падіння Берлінської стіни. Хоча Захід має мало підстав насолоджуватися перемогою системи. Угорщина і Польща у своїй схильності до авторитаризму готові віддалитися від нього в політичному сенсі. А Росія після антизахідного повороту Путіна в 2005 році неухильно демонструє прагнення реваншу.

Всупереч всім надіям, ймовірність того, що Росія — будучи осколком імперії після розпаду Радянського Союзу — прийде до нового національного усвідомлення і змириться зі своєю поразкою як світової держави, була малою. За образою від невдачі рано чи пізно йдуть протест і нагальна потреба у реванші.

Розширення НАТО на схід і домагання Росії на втрачені сфери впливу стали нерозв'язною дилемою європейської політики безпеки. Особливо трагічним через це здається становище таких країн, як Грузія і Україна, які бачать у вступі до НАТО і ЄС альтернативу залізним обіймам Росії й змушені платити за це високу ціну.

Те, що 5-ту статтю — про колективну відповідь у разі агресії — все частіше ставлять під сумнів, те, що президент США чим раніше, тим краще готовий відвернутися від НАТО, а Туреччина купує російські зенітні ракети, демонструє, наскільки суперечливою була перемога Заходу, і як швидко її можна втратити.

Після розпаду Варшавського договору Заходу не вдалося заново сформувати колективну систему безпеки в Європі. І тепер з'явилася небезпека його розвалу через його ж внутрішні конфлікти.

Аби потрапити у своє житло, Сяо Хун не треба користуватися ліфтом — вона спускається у підземелля. Там сутінковим світлом горять неонові лампи. З кімнат, відділених одна від одної фіранками, лунають голоси. По дорозі зустрічаються люди в капцях і шортах, які йдуть із загальних ванн і туалетів. Хоча спільні кухні заборонені через небезпеку пожежі, всюди видно електричні печі і плити.

Для Сяо, котра мешкає в кімнаті площею 6 кв. м, житлові умови не важливі. "Я сплачую всього 900 юанів на місяць. Більше я не хочу витрачати", — говорить вона.

Скільки китайців живуть у пекінському підземеллі, невідомо. У піковий час їх нібито було приблизно мільйон.

Підземне житло — пережиток часів засновника Китайської народної республіки Мао Цзедуна. Тиран, що страждав на параною, боючись вторгнення ненависного Радянського Союзу, наказав створити в усіх новобудовах систему підвалів і бомбосховищ. Після смерті Мао в 1976 році прагматик Ден Сяопін розпорядився приватизувати підземелля. Частину підземних приміщень придбали приватні житлово-будівельні компанії. А офіс цивільної оборони віддав площі в оренду пекінцям, які, зі свого боку, здали кімнати приїжджим робітникам. Для них темні, застарілі і тісні приміщення — єдиний шанс звести кінці з кінцями у столиці. Мешканців підземель у Китаї називають "щурячим племенем".

НІМЕЧЧИНА

Бегпекери приїжджають у бідні країни і клянчать там гроші на подорожі. У багатолюдних районах або на торгових вулицях вони сидять із табличками, на яких написано Допоможіть нам об'їхати світ або Я подорожую світом. Будь ласка, підтримайте цю поїздку.

Феномен бегпекерів зустрічається сьогодні переважно в Південно-Східній Азії. Йдеться про туристів зі значно забезпеченіших країн, які хочуть за мінімальні гроші подорожувати світом. Переважно це туристи з Австралії, Великої Британії та Росії.

Сучасна людина дуже хоче бути вільною. Тому вона звільняється від напруження, яке викликають, наприклад, стрижка газону, прибирання пилососом, хода пішки або роздуми. Вона купує собі газонокосарку, робот-пилосос, електросамокат або смартфон, у якому можна знайти і зберегти будь-яку інформацію.

У цій справі є лише одна заковика: свобода сучасної людини залежить від акумулятора. Доросла людина рідко виглядає такою безпорадною, як у випадку, коли вона з проводом у руці полює на розетку. І їй доводиться усвідомити: акумулятор не звільняє людину, він вказує їй на її межі.

Багато німецьких лікарів були одностайні з нацистами і брали участь у страшних злочинах. А після війни вони будували кар'єру немов нічого й не було.

Перед ними стояло завдання піклуватися про поранених солдатів і робити їх знову боєздатними. Потрібно було відсіювати і знищувати хворих та інвалідів, які в очах нацистів були недостойні життя, а також "расових ворогів" — євреїв.

Угоду з дияволом уклало багато лікарів. У концтаборах більшість із них проводили страшні досліди на в'язнях. Німецькі медики зробили безплідними понад 350 тис. людей, які нібито страждали на спадкові захворювання, і вбили понад 200 тис. інвалідів та психічно хворих, серед яких як мінімум 5 тис. дітей.

Після війни 20 лікарів із концтаборів постали перед судом у рамках Нюрнберзького процесу, чотирьох із них стратили. Однак більшість залишилися безкарними, а чимало лікарів навіть продовжили будувати свою кар'єру і померли, будучи поважними людьми.

Рейтинг російської урядової партії Єдина Росія впав у опитуваннях до рекордно низької позначки. Є реальна небезпека того, що партія влади втратить більшість у московській Думі. Щоб цьому запобігти, влада вдається до найрізноманітніших методів. Можливо, вони спрацюють на якийсь час, однак з огляду на зростання невдоволення росіян своїм життям країні загрожує подальша радикалізація протестів.

ФРАНЦІЯ

Кілька днів тому Ніколя Саркозі безперестанку вихваляв свою дружину Карлу Бруні. Тепер настала черга співачки знову розповісти про свої стосунки з колишнім президентом Французької Республіки. 51-річна франко-італійка не приховує свого захоплення чоловіком. Чи здатна вона кинути все заради чоловіка? На це запитання Карла Бруні відповідає так: "Заради чоловіка — ні, заради нього [Ніколя Саркозі] — так".