Обід із Борисом Філатовим

Мер Дніпра їсть авокадо, скаржиться на погані дороги у своєму місті, обурюється тотальним злодійством, переповідає перипетії конфлікту з олігархом Ігорем Коломойським і захоплено згадує нещодавню поїздку до Перу

Ольга Духнич

Пообідати з НВ мер Дніпра Борис Філатов вирішує в рідному місті, в ресторані Big mama неподалік від центрального міського парку.

Першим біля замовленого столика з'являється не він сам, а кремезний хлопчина в тісній футболці з написом Іду на ви. Уважно оглянувши місце зустрічі, він приєднується до свого колеги біля входу, чий літній піджак не приховує кобури, що випирає під пахвою. Обидва спльовують на надщерблену тротуарну плитку. Мізансцену з 90-х доповнює броньований мерський Mercedes, що під'їжджає до паркінгу. За кілька секунд худий, підтягнутий і засмаглий Філатов з'являється у закладі і тисне мені руку.

— Боїтеся кого? — киваю я йому на хлопців, які делікатно присіли за столик віддалік.

— Я нікого не боюся, але ще з бізнес-часів звик до охорони. Іноді до смішного доходить — хлопці, коли в ліфт заходимо, зазвичай натискають кнопку. А тут я опинився за кордоном. Заходжу в ліфт, чекаю, а він не їде. Не одразу і зрозумів, що робити потрібно, — весело розповідає міський голова, приймаючи з рук офіціанта меню.

Мером Дніпра Філатов став чотири роки тому, у другому турі виборів обійшовши ексдепутата від Опоблоку Олександра Вілкула.

Втім, його політична кар'єра почалася набагато раніше. Доларовий мільйонер, бізнесмен і адвокат займався зокрема справами групи Приват, співвласником якої є олігарх Ігор Коломойський. Однак популярність у місті та за його межами Філатов здобув як журналіст-розслідувач. А навесні 2014-го він став заступником із питань внутрішньої політики Коломойського, тоді губернатора Дніпропетровської області. Останнього запросили на держслужбу, щоб утримати область перед обличчям російської агресії.

Дніпро встояв, а внутрішня політика, яку проводила команда Коломойського, виявилася ефективною. Й у випадку з Філатовим ще й ефектною. Яскраві статуси, нетривіальні заяви, публікація прайса доларових винагород за повернену зброю і полонених російських найманців швидко перетворили його на лідера думок національного рівня. На дострокових виборах до парламенту восени 2014-го Філатов став народним депутатом від одного з дніпровських мажоритарних округів, а через рік залишив пост заради керівництва рідним містом.

І як міський голова Філатов не зникає із загальноукраїнських радарів: сварки з колишнім патроном Коломойським, зближення із його опонентом Петром Порошенком і підтримка останнього на президентських виборах — усе це стало надбанням публіки. Крім того, Філатов вплутується у тривалу і дорогу реконструкцію мосту через Дніпро. А під час нещодавнього візиту президента Володимира Зеленського в місто б'ється із ним об заклад: або відкриє відремонтований міст до середини вересня цьогоріч, або піде у відставку.

Прискіпливо переглядаючи меню, мій співрозмовник розпитує офіціанта про нежирні страви з мінімальною тепловою обробкою. За пів року втративши 20 кг на дієтах і тренуваннях, мер вочевидь не думає розслаблятися. Зрештою ми замовляємо салат із креветками й авокадо для нього і тальятелле з лососем для мене, кава обом і одразу переходимо до бесіди.

Для початку я пропоную меру Дніпра назвати кілька своїх досягнень, якими по закінченні чотирьох років у мерському кріслі він дійсно пишається.

— Я не люблю запитань у стилі "назвіть п'ять місць або три досягнення", — морщиться Філатов.

— Мені не кількість, а рівень менеджменту завдань цікавий — не поступаюся.

— Моє головне досягнення — і воно ж поразка — у тому, що я змінив ставлення людей до рідного міста, — раптово оголошує Філатов, тим самим звалюючи стратегії менеджменту в безодню.

— А якщо повернутися на рівень дій результатів й інструментів, як це виглядає? — Не вгамовуюся.

— Люди залучені до обговорення міських питань, я бачу завдяки їхній активності в соцмережах, вони мені і безпосередньо в месенджер часто пишуть, — із деякою гордістю зауважує мер міста-мільйонника.

— І все-таки системні зміни вам у місті вдалося запустити? Назвете їх? — не втрачаю надії.

— А ось системні зміни потрібно підкріплювати юридично і законодавчо, — раптово нуднішає мер.

І дещо плутано переповідає, як міськрада проголосувала за ліквідацію районних адміністрацій, але не, аби скоротити повноваження місцевого самоврядування, а щоб збільшити і спустити гроші вниз, на рівень об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Також раптово перескакує на можливі дострокові вибори і закінчує скаргами на вбогий міський бюджет.

— Так він у вас зараз 15 млрд грн, а нещодавно був ледь 1 млрд — це погано? — дивуюся.

— Ну, є ж захищені статті, а на розвиток у нас всього 2,7 млрд грн, — пожвавлюється мер і одразу звертається до питання зношеної міської інфраструктури.

— А візія розвитку міста у вас є? До чого ви його плануєте вивести за свою каденцію? — поспішаю висмикнути дніпровського мера зі світу аварійних теплотрас.

— Візія у мене є, — твердо запевняє Філатов, — але вона має вписуватися у візію країни. А в неї внесла корективи війна. Подивіться на Дніпро, він перетворився на ізольований анклав — доріг нормальних немає, аеропорт працює частково, дістатися до нас комфортно можна хіба що на Інтерсіті. Ми намагаємося зараз робити максимум, щоб закрити найбільші проблеми міста.

— Тобто гасите пожежі на місцях? — уточнюю.

— Я не гашу пожежі, я, наприклад, мостом закриваю найбільшу інфраструктурну проблему міста, яку десятиліттями ніхто не вирішував, — злегка ображається мер.

— Поговорімо про міст, — пожвавлююся. — Чому його бюджет виріс зі 177 млн грн до майже 600 млн грн, а терміни розтягнулися на три роки замість півтора?

— Звідки у вас цифра 600 млн? Міст коштуватиме нам 399 млн грн, максимум, — обурюється мер.

— У 600 млн його вартість, аналізуючи тендери і кошториси ремонту, оцінили громадські активісти, — нагадую.

— Коли ми домучимо всю цю історію з мостом, а ми її домучимо, я виграю парі та запрошу вас і всіх журналістів-розслідувальників на підсумкову пресконференцію і передам усі документи щодо мосту. Аналізуйте на здоров'я! — не приховує емоцій Філатов.

— Встигаєте завершити до 14 вересня, як обіцяли президенту? — уточнюю.

— Ми закінчимо навіть раніше, але коли — не скажу, це секрет, — тримає інтригу мер.

— Перший підрядник ремонту моста сьогодні перебуває під домашнім арештом, кошториси на ремонт виглядають підозріло, чи можна говорити про те, що він крав гроші, виділені на міст, безпосередньо під носом у міської влади? — цікавлюся.

— Ну я ж за руку підрядника не ловив, нехай правоохоронні органи цим займаються, — реагує Філатов. — І взагалі, мене, як шерифа, проблеми індіанців [підрядника] не хвилюють. У мене там на мості сидять зараз СБУ, ГПУ, порушено приблизно сім кримінальних справ, нехай займаються, — вирішує завершити тему Філатов.

Офіціант приносить страви, і я шукаю можливість продовжити розмову зі стриманого компліменту.

— У вашому місті добре працюють журналісти-розслідувальники, а ось усе решта не дуже добре. Глянеш — всюди крадуть: на відмиванні фасадів, на ремонті зупинок, на закупівлі в дитячі установи, на дрібному ремонті. Що ви з усім цим можете зробити як мер? — цікавлюся, куштуючи тальятелле.

— А ви глибше питання вивчили, що я роблю? — парирує Філатов, відволікаючись від їжі, і загинає пальці, перераховуючи: — Директора департаменту стратегічного розвитку з ганьбою звільнили, і департамент розформували. Ось що я можу зробити як мер. Після того, як з'явилося розслідування щодо розкрадання на зупинках, директору комунального підприємства теж було запропоновано звільнитися. Ба більше, на директора, одного другого, я написав заяву в прокуратуру. Від свого імені. Вони мені нічого не заносять, і я не збираюся нікого покривати, всі про це знають, — гарячкує мер.

— Ну, а чому ж так крадуть, вільно і безсоромно? — допитуюся.

— Ви мені риторичні питання ставите! — сердиться Філатов. — А що я маю зробити? Написати на них у прокуратуру — я написав. Передати всі документи? Я передав. Звільнити? Я звільнив. Мені що тепер, до кожного людину з молотком поставити?

— Яка дика кадрова проблема в місті, — зауважую.

— Та вона в усій країні така, — емоційно й відверто зазначає Філатов. — Ви думаєте я, наприклад, багато мав варіантів, кого в підрядники на міст обирати? Мостобудівні компанії належать або родичам [ексголови фіскальної служби України Романа] Насірова, або родичам [прем'єр-міністра часів Януковича Миколи] Азарова. Хоч із ким поведись, однаково напишуть — все пропало, мер поганий!

Одразу мій співрозмовник скаржиться, що на позитивні речі в місті ніхто звертати увагу не хоче.

— Дніпро входить у топ-5 рейтингу прозорості влади від Transparency International і в п'ятірку міст, які активно використовують ProZorro в закупівлях. Але хто про це напише? — обурюється він.

Деякий час ми мовчки їмо.

Тиждень тому конфлікт між мером Дніпра Філатовим і олігархом Коломойським вийшов на новий виток. Канал 1+1, власником якого є Коломойський, заявив про намір зняти репортаж про реконструкцію дніпровського мосту. Зі свого боку Філатов у соцмережах оголосив, що в разі виходу негативного репортажу готовий розповісти речі, неприємні для Коломойського, якого назвав водночас "продавцем повітря".

Закінчуючи салат, мій співрозмовник задоволено констатує: жодних інформаційних випадів на його адресу відтоді не було.

— Ви як думаєте, Ігор Валерійович затаїв злобу, втомився, образився, злякався? — цікавлюся.

— Без злоби тут точно не обійдеться, людина він небоязка, а ображатися йому немає сенсу. Напевно, він зрозумів, що поганий мир кращий за добру сварку.

— Проте, оголосивши принцип боротьби око за око, ви як оцінюєте наявну у вас інформацію? Її досить, щоб ГПУ або, можливо, СБУ ініціювали арешт вашого ексначальника? — допитуюся.

— Я нікому ніколи суми і тюрми не бажаю, — обережно відповідає Філатов. — Я говорю про моральні принципи. Наприклад, наш остаточний вододіл відбувся, коли він кинув [ексвіце-губернатора Дніпропетровської області, голову партії Укроп Геннадія] Корбана в тюрмі, а потім забрав у людини партію, яка мала 8% підтримки в країні, і яку його дармоїди перетворили в ніщо. Якщо ми будемо говорити про такі речі детально і публічно, то Ігор Валерійович навряд чи матиме гарне моральне обличчя перед людьми.

— Завжди думала, що моральне обличчя — найменше, що хвилює пана Коломойського, — зауважую.

— Він любить демонізувати себе, але, коли твої колишні соратники виходять і кажуть, що їх кинули у в'язниці, — це неприємні речі. Крім того, є й зовсім інша історія.

Відпивши води, він пояснює, що всі міські проекти, до яких була причетна група Приват, чомусь виявилися провальними.

— Аеропорт із квитками до Києва по 15 тис. гривень, баскетбольна арена, колишній Будинок офіцерів — куди не ткнути — все у напів зруйнованому стані. А з мене як із міського голови питають. Навіть один із рабинів мені нещодавно каже: соромно дивитися в очі парафіянам.

— Нещодавно журналіст, а тепер народний депутат Олександр Дубінський опублікував у своєму facebook-акаунті інформацію, що в Дніпрі й області готуються до вашого зняття із посади мера. Ви щось про це знаєте? — цікавлюся.

— А хто це взагалі такий — цей Дубінський? — знову заводиться Філатов.

— Новообраний народний депутат, а ще ведучий програми на каналі Коломойського 1+1, — нагадую.

— Я навіть опускатися до його рівня не буду. Але Дубінський не розуміє одну річ: відтоді як він перестав бути журналістом і став депутатом, він не став сильнішим, а ослаб. Тепер йому доведеться цілими днями писати, чому він має вісім машин, і що він забув задекларувати, — із деяким задоволенням зауважує Філатов.

— А ви можете припустити, хто прийде вам на зміну? — не відступаю.

— Такої людини точно немає, та й з'явитися їй одразу навряд чи вдасться. Дніпро — складне місто, — задумливо киває кудись убік броньованого Mercedes і пейзажу за вікном Філатов. — Тут потрібна людина з історією, яку в місті знають і яку приймають і поважають міські еліти.

— З огляду на результати президентських і парламентських виборів у вашому регіоні, навіть цей стілець має шанс виграти вибори міського голови, якщо піде від Слуги народу, — зауважую.

Мій візаві заперечує, детально пояснюючи, що на виборах мера діють зовсім інші механізми.

— І все-таки, якщо зайшла така розмова, ви б хотіли піти чи залишитися? — цікавлюся.

— Одразу скажу, вірусом влади я не інфікований. Але я б хотів залишитися ще на одну каденцію і закрити всі питання не тільки щодо мосту, а й щодо метро. Ось ми його теж робимо, і побачите, як закінчимо міст, усі в соцмережах одразу перекваліфіковуються на експертів-метробудівців, — з іронічною посмішкою Філатов поглядає на годинник.

Розуміючи, що час добігає кінця, я запитаю мера Дніпра про його колекцію антикварних речей, якою він часто і публічно пишається:

— Як і Віктор Ющенко, збираєте кирилівські рушники?

— Ну, чому як Ющенко, — злегка ображається Філатов, який окрім того відомий чи не найбільшою в країні колекцією предметів японського мистецтва, — мене цікавлять кольори і фактури, я збираю речі з усього світу, купую на блошиних ринках. У моїй машині є кілька дуже гарних речей із Мексики, хочете покажу?