Нобелівське читання

Емоції мандрівників, історія вбивства, скоєного воротарем-невдахою, село, де зупинився час, і розповідь про ангела, який покохав земну жінку, — ось про що пишуть лауреати Нобелівської премії в галузі літератури, відзначені цьогоріч

Ірина Крикуненко

ОЛЬГА ТОКАРЧУК

Ольга Токарчук — одна з наймодніших і найтитулованіших літераторів сучасної Польщі, яких читають найбільше. Їй 57 років, вона живе у Вроцлаві, читає лекції з написання прози в кількох університетах країни, належить до Партії зелених і є редакторкою журналу Політична критика.

Народилася Токарчук у невеликому польському містечку Сулєхув, до того ж має українське коріння від бабусі. Щоправда, сама Токарчук зізнається: зв'язок із тією частиною сім'ї давно втрачено, а з українського вона успадкувала тільки вміння гарно співати.

За освітою Токарчук — психолог із дипломом Варшавського університету, крім того, якийсь час працювала психотерапевтом. Коли ж письменство принесло визнання, кинула роботу і повністю присвятила себе літературі.

Від моменту виходу в 1993-му першого роману і дотепер Токарчук ставала лауреатом найпрестижнішої недержавної премії Польщі Ніке п'ять разів. Крім того, у неї більше десятка інших локальних і світових премій, зокрема й міжнародна Букерівська в 2018-му. Письменниця стала першим в історії польським автором, який удостоївся цієї нагороди, а призовий фонд розділила з автором англійського перекладу своєї книги Бігуни.

Бігуни (2007)

Серед безлічі титулованих романів Ольги Токарчук Бігуни є, мабуть, найвідомішим — саме він торік приніс їй престижну міжнародну Букерівську премію.

Книга — літературний калейдоскоп із новел, витягів з есе, записів і нотаток мандрівника. До того ж оповідач переміщається не тільки географічно, але й у часі, оповідаючи про готелі та їхніх мешканців, вокзали та пасажирів, аеропорти та пасажирів, які проходять через них. Найкоротший фрагмент замальовок уміщається в одному реченні, а найдовший розтягується на 31 сторінку.

"За оповідну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин меж як форму життя" — із таким формулюванням Нобелівський комітет присудив нагороду Токарчук.

Правек та інші часи (1996)

Роман Правек та інші часи, виданий у 1996 році, приніс письменниці справжню популярність і став одним з найчитаніших її творів. Уже через рік після виходу його відзначили премією Ніке, він став вибором публіки (присуджується поряд із вибором журі).

Головний герой книги — маленьке польське село під назвою Правек. У центрі сюжету опиняються долі кількох поколінь однієї родини — на її прикладі автор демонструє владу часу над людьми. У кінцевому підсумку крихітна точка на карті стає символом кругообігу часу — Правек залишається незмінним, тоді як люди проживають у ньому такі різні та одночасно типові життя.

Життя прекрасне, хоч які б жахливі речі про нього розповідали
Ольга Токарчук, письменниця, роман Дім денний, дім нічний

Дім денний, дім нічний (1998)

Книгу Дім денний, дім нічний критики називають яскравим прикладом незвичайного літературного жанру — слов'янського магічного реалізму. Із перших сторінок роман дивує читача нестандартною концепцією: всі побутові сцени і замальовки відбуваються у невеликому селі, де з жовтня до березня панує темрява, і куди не проникає сонячне світло. Токарчук використовує вже улюблений її прийом колажу, коли вона збирає прозу з уривків історій звичайних людей. Всі її герої в цьому романі — жителі села, кожну хвилину свого життя вони перебувають на межі між світлом і темрявою. Це історії про безвихідь і рутину, про вміння радіти дрібницям і бути романтиком. Цю книгу відзначили польською літературною премією Ніке в 1999 році.

Петер Гандке

"За впливовий твір, який із мовною винахідливістю досліджував периферію та специфіку людського досвіду" — із таким формулюванням Нобелівський комітет присудив австрійському письменнику Петеру Гандке найпрестижнішу премію в галузі літератури за 2019 рік. Якщо це формулювання спростити, то в своїх творах Гандке віддає перевагу майстерності опису перед сюжетними перипетіями, до того ж критики називають його одним зі знакових письменників сучасності.

Гандке, якому зараз 76 років, народився у комуні Гриффен у родині каринтійської словенки і німця. Він навчався на юридичному факультеті Грацського університету, підробляючи репетитором грецької мови і пакувальником. Після того, як у 1965-му його перший роман Шершні взяли до друку, кинув університет і сконцентрувався на кар'єрі письменника.

Внаслідок Гандке подарував світові шість десятків творів і здобув безліч літературних нагород, серед яких премія Георга Бюхнера, премія Шиллера, Австрійська державна премія з літератури та ін. У 1990-му письменник переїхав до Франції й останні 20 років живе у передмісті Парижа.

Гандке вважають фігурою неоднозначною — він частенько опинявся у центрі скандалів. Наприклад, письменник не приховував своїх симпатій до колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича, якийого вважали одним із натхненників воєн на Балканах і звинувачували в низці тяжких злочинів. Гандке відвідував Мілошевича в тюрмі під час процесу в суді Гаазького трибуналу і навіть виступав із промовою на його похороні. Це в 2006-му коштувало письменнику престижної премії Гайнріха Гайне.

Підприємницька жилка австрійському письменнику теж не чужа: у 2007-му він продав свої рукописи Австрійському літературному архіву Національної бібліотеки за 500 тис. євро.

Страх воротаря перед одинадцятиметровим (1970)

До футболу в класичному розумінні, та й узагалі до спорту повість Страх воротаря перед одинадцятиметровим має вельми віддаленеий стосунок. Головний герой — дискваліфікований воротар, тиняючись містом, знайомиться із касиркою кінотеатру, проводить із нею ніч і під ранок вбиває її. Вдумлива оповідь із досконально пропрацьованими літературними деталями ставить на шальки терезів футбольне поле та життя людини. Як секундна помилка воротаря під час пенальті може вирішити результат гри і поставити хрест на його кар'єрі, так і одна непоправна помилка може коштувати йому власного життя. Повість має кіноверсію, яку в 1971-му зняв друг Гандке — відомий німецький режисер Вім Вендерс.

Небо над Берліном (1987)

Серед знакових творів Петера Гандке критики називають його сценарій до фільму Небо над Берліном, написаний у співавторстві з режисером стрічки Вімом Вендерсом. Сюжет збудований навколо безтурботного життя двох ангелів, яке закінчується тоді, коли один із них закохується у смертну жінку. Стрічка вийшла в 1987 році та має безліч римейків, найвідоміший із яких — Місто ангелів із Ніколасом Кейджем і Мег Раян у головних ролях. Фільм Небо над Берліном був удостоєний безлічі міжнародних премій, серед яких нагорода Каннського кінофестивалю, а також номінації на Сезар і BАFTA.

Час лікує все. А якщо сам час і є хвороба?
Петер Гандке, письменник, сценарій до фільму Небо над Берліном

Повільне повернення додому (1979)

Головний герой геодезист Зоргер представлений читачеві людиною інтелігентною, але такою, що метається у спробах заповнити внутрішню порожнечу. Із предметом свого вивчення він практично поріднився, адже камінь здається йому значно шляхетнішим, ніж людські особи. Такий герой книги Петера Гандке Повільне повернення додому, яку він писав, надихнувшись своєю подорожжю на Аляску. Ось і герой книги повертається із приполярних областей, до того ж комфортна Європа здається йому абсолютно чужим місцем, де він так і не зміг прижитися. Безвихідь і відчай — ними історія пронизана наскрізь, оскільки під час її написання сам автор перебував у затяжній творчій депресії.

Книга є першою частиною однойменної тетралогії. Улід за нею йдуть ще три частини: Вчення гори Сен-Віктуар, По селах і Дитяча історія.