Не приховуючи почуттів

Я вважаю, що найкраще виховання – це приклад, який ти показуєш своєму синові. Це, перш за все, приклад того, як потрібно ставитися до своєї сім'ї, до своїх дітей. Мої батьки на сьогоднішній день вже 35 років разом, і це дуже міцна сім'я. Тато закохався в маму 35 років тому, два місяці зустрічалися, він одразу зробив їй пропозицію – і вони одружилися. І це був великий приклад для мене як для чоловіка, як потрібно будувати свою сім'ю. Тато завжди поступається мамі. Він більш урівноважений, сприймає все по-філософськи і завжди може поступитися. І це для мене зразок. Чоловік повинен відповідати за свої слова, повинен піклуватися про сім'ю. Ще для чоловіка важливо кимось стати, відбутися, а у вихованні – не ламати дитину, а підтримувати.

М оя дружина Христина із Західної України, і вже зі знайомства з нею в нашій родині з'явилися традиції. Ми намагаємося завжди на Різдво та на Великдень бути разом і поїхати до бабусь і дідусів. В Івано-Франківській області, звідки родом Христина, прийнято збиратися за столом, а потім переходити до всіх, хто за столом, по черзі в гості. Посиділи у мене, перейшли до вас. Перший раз я ледве пережив сім застіль. Але це дуже об'єднує. Щороку, вже протягом багатьох років, на Великдень ми їздимо до бабусі і дідуся Христини, в цьому селі вона почала ходити до церкви. І Іванко до неї ходить, плануємо, що і Димуля (молодший син) піде.

Ще одна хороша традиція: вже сім поколінь у моїй родині чергуються імена Ваня і Гриша. Я Григорій Іванович, і мої прадіди були або Гриша, або Ваня. На першому побаченні з Христиною я їй так і сказав: «У мене є така умова: якщо будеш моєю дружиною, сина назвемо Іваном». Народився Ваня, потім ми припускали, що буде дівчинка, а народився хлопчик. Думали, як назвати другого сина, і назвали на честь Христининого тата Дмитром.

Я хочу, щоб мені вистачило розуму і батьківської мудрості не зламати його, щоб Ваня себе знайшов. Дуже часто я бачу молоді сім'ї, особливо батьків, які мучать своїх дітей чи якимось спортом, чи то якимось захопленням, своїми нереалізованими амбіціями. Плюс у нас таке суспільство, всіх звикли грести під одну гребінку: бажано, щоб ти був юристом, економістом, банкіром. Звичайно, з моєю професією складно в тому плані, що вона дуже цікава, творча, і так чи інакше, але з дитинства діти звикають до цих умов. Ваня вже знімався в проекті «Холостяк», і в багатьох інших проектах він частий гість. Тому він закохується в цей процес. І хочеться їх не ламати, хочеться їх підтримувати. Не знаю, як вийде. У дітей своє життя, а особливо у хлопчиків. І я буду інвестувати в освіту, в виховання. Ваня навчився плавати – він з місячного віку займається у тренера. Я теж пішов вчитися плавати, я плаваю погано, а синові ж завжди хочеться пишатися своїм батьком. Це складна місія, але я стараюся.

М не подобається фраза «важливо не де, а як». Я переконаний, що єдине, на чому не варто економити, – це освіта дітей. По максимуму потрібно інвестувати, в чомусь навіть обмежувати себе. Але хочеться, щоб була віддача, щоб це подобалося дитині. Я буду направляти, наполягати. У чоловіка обов'язково має бути якесь покликання, професія. На сьогоднішній день Ваня ходить до дуже хорошого садка, одного з кращих садочків Києва, з методикою Монтессорі, вільною школою і правильним підходом до дітей. Ми дуже довго вибирали, я об'їздив вісім садочків, приватних, державних, щоб потім ніхто не мав претензій. Ми бачимо прогрес, радість дитини. Як буде з університетами, зі школами – подивимося. Зараз взагалі в моду входять якісь нетрадиційні школи. Я не впевнений, що ось ці діти, Ваня, Діма, зможуть 12 років сидіти в школі і вчити сім предметів на день. Математику, правила зазубрювати, коли вже є Гугл. Взагалі, освіта переходить з запам'ятовувальної та зазубрювальної зони в усвідомлену, діти повинні вчитися орієнтуватися в ситуаціях, міркувати, творити.

З сином зараз дуже просто грати. Тому що у нього величезна кількість енергії. Це рольові ігри, якісь розповіді, читання книг. Ми будуємо залізниці, граємо в роботів. У мені багато гумору, і я постійно жартую. Мені подобається, коли дитина сміється, мені здається, це розширює його сприйняття життя, збуджує в ньому нові емоції. Сьогодні дітей вже складно уявити без якихось гаджетів, ми намагаємося їх не використовувати, але без мультиків не обійтися. Я теж дивлюся разом із Ванею, треба ж бути в темі і знати, у що грати, як звати героїв, яка у них історія.

М ені хочеться, щоб у Вані була така ж сім'я, як у нас, щоб він зустрів єдину любов, вона стала його дружиною, народили багато дітей, але я не знаю, що буде через 20 років і взагалі яким буде мій син. Може, він буде Аленом Делоном, і спробуй тут бути з однією дружиною. Складно [сміється]. Але я прищеплюю повагу до старших, повагу та любов до жінок. Припустімо, якщо я приїжджаю з букетом квітів, Ваня зустрічає мене в дверях, я передаю йому квіти, і він дарує мамі від себе. Йому це дуже приємно, він бачить, що це увага, говорить потім, що це він все подарував. Мама у нас одна, а нас, чоловіків, троє, тому вона – святе.

М ені хочеться, щоб у нього був внутрішній стрижень, щоб він став по-чоловічому сильним, щоб у нього була своя позиція в житті, принциповість. Ще освіченість, мудрість, цілеспрямованість. Внутрішня сила. Ну і, напевно, ще так історично склалося, повага до мами, чоловіча така повага до тата, можна менше, ніж до мами. І до брата. Мабуть, все, далі нехай сам живе, сам старається, сам проживає. Головне, щоб у нього народжувалися якісь емоції, почуття, щоб він кайфував від життя.

Спільний проект Новое Время STYLE та Acqua di Parma

В ідомі тата розповідають про те, як вони виховують своїх синів і ким вони мріють їх бачити, у спільному проекті Новое Время STYLE та Acqua di Parma.

Григорій Решетник – відомий український телеведучий, диктор і шоумен. Разом із дружиною Христиною ростить двох прекрасних синів – Ваню (4 роки) та Діму (три місяці).