Не приховуючи почуттів

Спільний проект Новое Время STYLE та Acqua di Parma

З намениті тата розповідають про те, як вони виховують своїх синів і ким вони мріють їх бачити, в спільному проекті Новое Время STYLE та Acqua di Parma.

Андрій Мацола – засновник компанії «Перша приватна броварня», меценат, разом з дружиною Світланою виховує чотирьох синів: Володимира, Віктора, Станіслава та Андрія.

Минулого року моєму батьку виповнилося 70 років. Я багато думав над тим, хто такий батько для дитини. Чесність? Відданість? Справедливість? Всі ці якості, звичайно, властиві йому, але, в першу чергу, батько – це любов. Любов, яка все прощає, довго терпить, не помічає твоїх недоліків. Коли ти впав, батько суворий зовні, але всередині він також плаче разом зі своєю дитиною. Любов батька вчить не здаватися. Ніколи.

Свого часу саме це – ніколи не здавайся – допомогло мені в житті пережити різні складні ситуації. Цьому я навчаю своїх синів. У будь-якій ситуації потрібно шукати вихід, рухатися далі, тільки так можна досягти мети.

Ділитись секретами – взагалі не чоловіча справа. Але я втішаю себе думкою, що знаю про синів більше, ніж моя дружина. Але, пригадуючи власне дитинство і юність, розумію, що такі думки – помилка всіх батьків. У мене є старший брат. Він першим дізнавався всі мої «секрети», до нього я звертався за порадою. Для мене він був прикладом і орієнтиром. Це дуже добре, коли молодші діти рівняються на старших, а старші допомагають і підтримують молодших. У мене 4 сина, вони прекрасно спілкуються, і я впевнений, що вони знають один про одного все.

У нас їх багато, особливо пов'язаних з релігійними святами. Але є один дуже особливий для чоловіків в нашій родині – День пам'яті жон-мироносиць. Це День всіх жінок, його відзначали наші прадіди до того, як за часів Радянського Союзу народилася традиція святкувати 8 березня. День пам'яті жон-мироносиць – тих самих жінок, які були з Христом до кінця, – спочатку християнський, традиційний, справжній жіночий день. У цей день ми з синами встаємо раніше, беремо все ранкові клопоти на себе – готуємо сніданок, варимо каву.

В першу чергу я хочу, щоб мої діти були щасливі. І, якщо для цього їм доведеться долати труднощі, проходити випробування, нехай їм вистачить віри і мужності пройти цей шлях, досягти своєї мети, не забуваючи при цьому про Бога.

Я не нав'язую дітям свій життєвий шлях або професію. Важливо не те, ким вони стануть, а те – якими вони будуть. Я вважаю, що всім батькам варто пам'ятати: діти – це не твоя власність, це твоя відповідальність.

Я дуже хочу, щоб мої діти були щасливі, щоб їхні мрії збулися. Взагалі, якщо замислитися, то саме дитячі мрії – наше майбутнє. Те, про що мріють наші діти зараз, показує, яким буде наше майбутнє через 10, 20, 30 років. Думки матеріальні. Наша батьківська задача – направити мрії дітей в правильне русло, навчити їх вірити в мрію. Не давати страхам і сумнівам вбивати мрії. А ще дуже важливо навчити дітей мріяти про правильні речі, і з самого дитинства на конкретних прикладах показувати їм, що мрії обов'язково збуваються.

Мій старший син Володя зараз вчиться у Великій Британії в університеті за спеціальністю «фінанси». По закінченню навчання він повернеться, щоб працювати в Україні. Це рішення було прийнято, коли він був ще студентом коледжу.

Середні сини вчаться в одному з київських ліцеїв. Вітя проявляє великий інтерес до IT, а Стас – до творчості і футболу. Обидва вивчають англійську, займаються єдиноборствами і плаванням. Андрій ходить в садок. Поки його мрія стати пілотом, але він в тому віці, коли мрії часто змінюються.

Я переконаний, що чоловік без жінки – не до кінця чоловік. Без коханої в ньому є прогалини і порожнечі, заповнити які під силу тільки жінці. Причому далеко не кожній, а тільки тій, яку направив до нього сам Бог.

Вплив чоловіка і дружини один на одного величезний і взаємний. На мою думку, жінка мотивує чоловіка на подвиги, її правильна поведінка робить його успішним у зовнішній діяльності, формуючи образ справжнього чоловіка. Чоловік же перш за все повинен зробити жінку щасливою в сімейному житті, в житті внутрішньому.

Життя кожної людини в самій своїй основі передбачає самовіддачу. Тільки коли людина живе для іншої людини і цілком віддає себе, у неї з'являється те почуття, яке ми називаємо щастям. У правильній сім'ї така самовіддача стає нормою і носить взаємний характер. І якщо кожного дня думати про те, що приємного зробити коханій людині, як зробити її щасливою – любов і щастя будуть вічними. Ми з дружиною живемо саме так, і це, як на мене, найкращий приклад для наших синів.

Я вважаю, що фундаментом у вихованні повинна бути християнська мораль. З християнською мораллю дитина отримує мудрість, з її допомогою вона може приймати правильні рішення.