Наші кури полетіли

Як тільки для вітчизняних аграріїв відкрилося вікно в ЄС, через нього масово полетіла птиця: за три останні роки Україна перетворилася на третього за обсягами постачальника курячого м'яса до Європи

Світлана Угніва

"Ф ермери ЄС лютують" — так починалася стаття Котлети по-київськи, яка півроку тому з'явилася у впливовому американському виданні Politico. Тема відображає суть матеріалу — він присвячений імпорту української курятини до Європейського союзу. В статті йдеться: європейські аграрії шоковані постійно зростаючими обсягами ввезення м'яса птиці, вирощеної на берегах Дніпра.

Politico наводить слова Лукаша Доміньяка, гендиректора Національної птахівницької ради Польщі: мовляв, величезне зростання імпорту з України є небезпекою для внутрішнього ринку ЄС.

Європейці сполошилися не просто так: за останні три роки поставки до ЄС курячого м'яса зі сходу виросли з абсолютного нуля до 108,5 тис. т на рік.

А загалом вітчизняний експорт птиці з 2015-го подвоївся і склав у 2018-му майже 330 тис. т. Україна стабільно, вже третій рік поспіль, утримує сьоме місце у світі за цим показником, про що свідчать дані Міністерства сільського господарства США.

А стосовно поставок до Європи вітчизняні курівники й взагалі треті: ЄС став для них основним ринком.

За даними Асоціації Союз птахівників України (АСПУ), в загальній структурі експорту частка Євросоюзу за торік зросла рівно до третини. Могло б бути і більше, але заважають квоти, які Брюссель запровадив для імпорту української курки.

Західний вектор вітчизняних птахівників невипадковий: Старий Світ показує зростаючий попит, кажуть опитані НВ експерти і гравці ринку.

До ЄС експортують переважно філе (третина від загальних поставок) — це найбільш маржинальний і дорогий для кінцевого споживача продукт. Трохи менша частка — за цільними тушками і їх чвертями.

"Чверті курки імпортують переважно країни з нижчим рівнем доходів, — розповідає Сергій Карпенко, керівник АСПУ. — А крила і лапи купують Гонконг і В'єтнам, де на них високий попит через кулінарні вподобання".

Ще один регіон, куди вирушають чималі обсяги української курятини, — Близький Схід і Північна Африка. Наприклад, тільки Саудівська Аравія торік купила 11,4% вітчизняного експорту в грошовому вираженні.

О дна з причин зростання українського експорту до Європи — скандал з якістю південноамериканської курятини, що трапився навесні 2017 року.

Тоді федеральна влада Бразилії — експортера №1 у світі — почала розслідування стосовно найбільших виробників м'яса в країні, які відправляли неякісну продукцію до Європи. І Брюссель тимчасово призупинив імпорт цього продукту з-за океану.

Українські експортери цим і скористалися. "Ми змогли зайти [у залишені бразильцями ніші] і закріпитися за обсягами", — розповідає Сергій Горбенко, керівник напрямку експорту компанії Миронівський хлібопродукт (МХП) — безумовного лідера з виробництва та продажу курячого м'яса серед всіх вітчизняних компаній.

В експансії на захід, за словами Горбенка, допомогло коротке логістичне плече. І якщо в 2017-му МХП відправила у європейському напрямку 63 тис. т своєї продукції, то минулоріч — вже понад 100 тис. т. Приріст склав 60%.

На руку українцям зіграло і продовжує грати зростальне споживання м'яса птиці на планеті. За прогнозом Міністерства сільського господарства США, в 2019-му світ з'їсть майже 96 млн т курятини, або на 12% більше, ніж п'ять років тому.

Та й загалом населення Землі споживає пташиного м'яса більше, ніж будь-яке інше, кажуть в Українському клубі аграрного бізнесу (УКАБ): воно доступніше за ціною. А також не має релігійних обмежень, додає Карпенко.

До того ж експортні ціни на м'ясо вищі, ніж внутрішні, розповідають в УКАБ, і на них не впливають інфляційні процеси в країні. Що додатково стимулює вітчизняних птахівників орієнтуватися на зовнішні ринки.

"Для внутрішнього ринку характерні коливання, тому підтягуємо експорт і постійно шукаємо нові ринки збуту", — каже Світлана Катайцева, менеджер зовнішньоекономічної діяльності компанії Агро-Овен, яка постачає курятину до країн СНД, а також Іраку та Лівії. В Україні ж компанія продає м'ясо під торговою маркою Золотко.

Б лизько 90% усього обсягу експорту курятини з України доводиться на компанію МХП, відому вітчизняним покупцям завдяки торговій марці Наша Ряба.

Власник МХП — Юрій Косюк, який посідає восьме місце у топ-100 рейтингу НВ Найбагатші українці за 2018 рік зі статком $908 млн.

Сам підприємець неодноразово заявляв про плани стати найбільшим експортером м'яса птиці в Європі. А нещодавно в інтерв'ю Financial Times розповів, що за п'ять років його компанія повинна подвоїти обсяг експорту, який зараз становить близько 290 тис. т.

Загальний обсяг виробництва курятини у його компанії за 2018 рік досяг приблизно 640 тис. т.

Із 2016-го Косюк ще і купує активи в Європі. МХП вже володіє підприємствами, що переробляють м'ясо птиці, в Нідерландах і Словаччині. А восени Миронівський хлібопродукт оголосив про плани придбати велику птахівничу і м'ясопереробну компанію в Словенії — Perutnina Ptuj, і навіть підписав угоду про купівлю 90,68% її акцій.

"МХП робить стратегічний крок із цим розширенням, що додасть цінності компанії та зміцнить її позиції як глобального гравця", — йдеться у корпоративному звіті структури Косюка.

У МХП заявляли, що після придбання готові інвестувати в Perutnina Ptuj 200 млн євро. "Це підприємство повного циклу, яке об'єднує і вирощування, і переробку, й упаковку. Але угода ще не закрита — це тривалий процес", — пояснює Горбенко.

Одна з головних конкурентних переваг МХП — дешевизна виробництва в Україні. Тут витрати на оплату праці істотно нижчі, ніж в інших країнах, а також є великі сільгоспугіддя, що дозволяють вирощувати пшеницю і кукурудзу для кормів у достатній кількості. До того ж структура МХП — вертикально інтегрований холдинг, який не просто розводить і переробляє птицю, але і займається вирощуванням сільгоспкультур для кормів, а також їх виробництвом. Це дозволяє скоротити витрати.

Ми змогли зайти і закріпитися за обсягами
Сергій Горбенко,
керівник напрямку експорту МХП

У холдингу в Україні є три великі птахофабрики, один із найбільших у країні земельних банків (площею 370 тис. га), а також три комбікормові заводи.

Рентабельність за дев'ять місяців 2018-го у МХП склала 13%, а за такий же період 2017-го — 26%.

У бізнесу Косюка є ще одна перевага, дарована йому зверху — з Печерських пагорбів Києва: підприємець став найбільшим отримувачем державних сільгоспдотацій у країні.

Торік Вінницька птахофабрика, яка входить до МХП, отримала, за даними Мінагрополітики, 926 млн грн компенсації за будівництво виробничих потужностей. Ще 40,5 млн грн від держави, за тими ж даними, потрапили на рахунки двох інших структур, що входять до агроімперії Косюка.

До того ж загальний обсяг агродотацій в 2018 році склав 4,17 млрд грн — тобто надуспішний агрохолдинг МХП акумулював майже чверть усіх держвиплат аграріям.

А роком раніше, як показало опубліковане влітку 2018-го розслідування НВ, структури Косюка отримали 1,4 млрд грн дотацій, або 35% від їхнього загального значення.

Крім того, сам бізнесмен не бачить у подібній системі вад: мовляв, хто багато вкладає у виробництво, повинен мати і більшу компенсацію.

Проте Михайло Соколов, заступник голови громадського об'єднання Всеукраїнська аграрна рада, каже: механізм, за якого величезні суми отримують переважно великі агрохолдинги (в реальності не мають потреби в бюджетних коштах), несправедливий. Держпідтримка потрібна дрібному та середньому аграрному бізнесу. Але саме ця категорія аграріїв, певен експерт, далеко не завжди може отримати бюджетну компенсацію.

Н априкінці 2018-го Китай, один із найбільших ринків споживання курячого м'яса у світі, зняв багаторічну заборону на імпорт курятини з України, — до цього моменту для наших ряб був відкритий лише Гонконг. І ця новина буквально розправила крила фантазіям вітчизняних курівників, адже КНР споживає понад 11 млн т м'яса птиці щорічно.

Ця країна і сама є одним із найбільших виробників подібного продукту. Але китайці щорічно імпортують ще близько 350-400 тис. т, що більше, ніж весь минулорічний експорт курятини з України, пояснює Карпенко з АСПУ. І споживання в Китаї, на думку експерта, буде лише зростати синхронно із приростом його населення.

Щоправда, підприємствам з України, націленим на поставки до Піднебесної, треба буде пройти спеціальну процедуру акредитації та окремо отримати дозвіл на постачання, пояснюють в АСПУ.

На китайський ринок покладає надії й МХП — продавати туди м'ясо, незважаючи на великі відстані, вигідно. "Ми плануємо проходити акредитацію на цей ринок, працюємо над цим вже не перший рік, — каже Горбенко. — Сподіваємося, що в 2019-му отримаємо дозвіл на поставки".

Загалом МХП нарощує виробництво й експорт — вже за цей рік холдинг має намір збільшити продажі на зовнішні ринки на третину, або на 85-90 тис. т.

На Піднебесну розраховує ще один виробник курятини — Агро-Овен.

Але частина українських компаній, таких як Володимир-Волинська птахофабрика (просуває на внутрішньому ринку торгову марку Епікур), все ж скерують свої зусилля на підкорення євроринку. Тому що туди, як каже Аліна Сич, гендиректор компанії, вони можуть везти не тільки заморожене, а й дорожче охолоджене м'ясо птиці — відносно короткі відстані дозволяють це робити.

Галузева асоціація очікує, що цьогоріч сумарний експорт вітчизняної курятини та іншого збільшиться на 9-12%. І загалом українці відвантажать зовнішнім споживачам близько 360-370 тис. т.