Нагодували Європу

Вітчизняні компанії завалюють Європу їжею: незважаючи на квоти, за чотири роки Україна виросла до третього за розмірами постачальника продовольства до ЄС

Катерина Шаповал

"С ьогодні стала на ваги і зрозуміла: Корівка — це не назва цукерок, а попередження", — сміється Олена, яка попросила не називати її прізвище у ЗМІ. Вона з дитинства любить ці ласощі компанії Roshen, хоч і намагається вживати поменше калорій.

Торік Олена переїхала до Чехії з Трускавця, але навіть тут у неї не вийшло сховатися від Корівки — продукція українського бренду продається у багатьох місцевих магазинах. Взагалі, батьківщина не відпускає колишню мешканку Трускавця: у празьких супермаркетах їй раз у раз трапляються українська пастила Snail Bob, соняшникова олія львівської компанії Majola, а також солоні огірочки Ніжинського консервного заводу.

Одеситка Олена Маковська вже пів року живе і працює у Варшаві, їй теж не бракує "рідного": вона регулярно купує в місцевому супермаркеті Carrefour українські продукти — халву Жайвір і смажене насіння Semki. А колишня киянка Діана Гаряча постійно бачить на полицях Auchan польського міста Пйотркув-Трибунальський, де живе з синами, консервацію Верес і Чумак.

"Довгі руки" українського харчопрому добираються і до далекого зарубіжжя: в італійських супермаркетах можна купити рошенівське печиво і шоколадні плитки, а до Німеччини в сезон довозять навіть херсонські кавуни.

Подібне розмаїття невипадкове: Єврокомісія нещодавно оприлюднила дані, що Україна вийшла на третє місце з постачання продовольства до ЄС. Із грудня 2018-го до листопада 2019-го співвітчизники завезли на європейські ринки харчової продукції на 7,2 млрд євро — це відразу на 36,5% більше, ніж за аналогічний період роком раніше. Більше половини глобального приросту імпорту с/г-продукції в ЄС за 12 місяців забезпечили саме українські поставки. І це не дивлячись на не дуже великі квоти, виділені єврочиновниками вітчизняним виробникам.

Єврокомісія не розкриває структуру імпорту з кожної країни. Але, за даними Укрстату, за 11 місяців 2019-го найбільше зріс експорт продукції рослинництва — переважно це зернові. На другому місці — тваринництво. На третій позиції з приросту — "продукція агропромислового комплексу", зокрема цукор і все, що з нього роблять, а також продукти з какао, вино, безалкогольні напої та інше.

І хоча український експорт зростає переважно за рахунок зернових, частка продовольчих товарів у ньому також збільшується, каже Тарас Качка, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства. За словами чиновника, всього з ЄС торгують понад 14 тис. вітчизняних компаній різних напрямів. І щороку до них додається по 1 тис. фірм.

У 2015 році українська компанія Асканія-Пак вирішила постачати свій фасований мед на євроринок.

Виробник із Києва пішов на цей крок усвідомлено. По-перше, в ЄС прийнято купувати мед саме в супермаркетах, розповідає Ольга Стадник, керівниця відділу експорту Асканія-Пак. По-друге, торгувати з Європою стало легше: в 2015-му Україна підписала угоду про вільну торгівлю з ЄС, що ліквідувала безліч бар'єрів і тарифів.

Асканія, каже Стадник, почала постачати до десятка єврокраїн свій флагманський продукт — крем-мед із натуральними добавками. До того ж більшість продукції фірма виробляє під торговими марками мереж супермаркетів, з якими працює. Так, у Польщі це Biedronka.

Допомогло киянам, що в ЄС український мед має хорошу репутацію. Навіть місцеві виробники, які випускають свій товар на основі української сировини, все частіше пишуть, що мед саме made in Ukraine. Хоча раніше вони просто вказували, що сировина походить не з ЄС, розповідає Стадник.

Не медом єдиним, уточнює Качка: угода про зону вільної торгівлі й обнулення мит створила в Європі моду на українське. Та й вітчизняні підприємці кинулися на євроринки. "Нас дуже довго зашугували: ви нікому не потрібні, там вас ніхто не чекає, а українську продукцію тільки в Росії і куплять", — розповідає чиновник. Виявилося, що якісні українські товари цілком конкурентні й у ЄС.

Яскравий приклад — печиво Марія західноукраїнського виробника Yarych. Компанія ще в 2014-му однією з перших у країні почала постачати свій продукт у мережу Carrefour Polska під її ж торговою маркою. Через шість років печиво продається в ЄС вже і під власним брендом Yarych. Торік компанія збільшила відвантаження в ЄС на 40%, розповів НВ співвласник компанії Володимир Гнатюк.

Історія Yarych ілюструє ще одну тенденцію: завдяки відкриттю європейських ринків у експортно орієнтований український food, за словами Качки, пішли інвестиції. Так, співвласником Yarych кілька років тому став міжнародний фонд Horizont Capital. Roshen запустив бісквітну фабрику, а великий азійський агрохолдинг Delta Wilmar придбав українську компанію Чумак. Крім того, виробник томатної пасти № 1 у країні — Agrofusion — відкрив нове, вже четверте підприємство.

На полицях супермаркетів ЄС продаються і ті товари з України, які виробляють глобальні гравці food-індустрії. Наприклад, Mondelez. Частину всесвітньо відомого шоколаду Milka, що продається в ЄС, загортають в упаковку не «маленькі звірятка», як кажуть у популярному рекламному ролику, а співробітники фабрики в Тростянці Сумської області. Крім Milka, Mondelez випускає на своєму українському підприємстві шоколадки торгових марок, які не продаються в Україні, а постачаються в Європу: Lacta, Marabou, Freia, Cadbury, Suchard, Figaro, Cote d'Or. "Наша фабрика одна з найкращих у Європі, вона серед топ-3 у корпорації", — пояснює Андрій Самусенко, гендиректор Mondelez Україна. На експорт до ЄС компанія переорієнтувалася у 2015-му.

У кінці 2018-го в Польщі, біля міста Прушкув, місцеві фермери наділи жовті жилети і блокували одну з найважливіших автомагістралей у Європі, що веде зі сходу до Німеччини.

Підставою для протесту стали збитки, яких фермери зазнають через заходи із запобігання африканській чумі свиней і від ввезення українських сільгосппродуктів. Останній фактор дійсно перетворився на значуще явище на євроринку.

За постачанням курятини, яку переважно відвантажує до ЄС компанія МХП, Україна стала третім за обсягами експортером у Старому Світі. Як розповів нещодавно в одному інтерв'ю власник МХП Юрій Косюк, його компанія у 2019-му відвантажила третину виробленої продукції — або понад 100 тис. т — на захід континенту. До того ж тамтешній ринок, мовляв, далекий від насичення. Тому Косюк має намір купити ще дві птахофабрики в ЄС, аби переробляти м'ясо, — три у нього там вже є.

Вітчизняні аграрії завойовують і європейський ринок ягід. За даними Андрія Ярмака, економіста інвестиційного департаменту ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН), із 2014 до 2018 року українці збільшили експорт заморожених ягід на 64%, а свіжих — усемеро. Основні ринки збуту для них — це країни ЄС, зокрема Польща. Правда, обсяги поставок невеликі: частка українських ягід в Євросоюзі — менше 1%.

Проте торік українські постачальники склали таку конкуренцію полякам, що попит на продукцію останніх знизився.

Ярмак наводить як приклад малину, вирощування якої кілька років тому стало неймовірно популярною справою серед українських фермерів: поставками цієї замороженої ягоди вони збили ціни у всій Європі. "Криза низьких цін накрила і Польщу, і Сербію — дві найпотужніші країни, що виробляють заморожену малину", — пояснює експерт. За його словами, цих ягід Україна експортує приблизно на $18 млн щорічно.

Е кспорт у країни ЄС змінює українських підприємців, упевнений Качка: "Він виховує іншу культуру". Компанії структурують свій бізнес, аби бути зрозумілішими європейським партнерам. Наприклад, отримують міжнародний сертифікат відповідності сільськогосподарської практики Global GAP, за яким оцінюється весь процес виробництва. А це покращує бізнес-процеси, каже Ярмак. "Без Global GAP просто не вдається експортувати продукцію, або доводиться продавати її за дуже низькими цінами", — пояснює експерт.

Окрім того, європейські сертифікати для продуктів допомагають вітчизняним фірмам відкривати найрізноманітніші ринки у світі, говорить Олексій Павленко, ексголова міністерства агрополітики. Він наводить як приклад історію вітчизняних молочників, які у 2016 році почали отримувати сертифікати відповідності своєї продукції нормам ЄС. Далі це дозволило їм вийти на арабські, азійські й африканські ринки.