На сухому пайку

У травні Кейптаун може стати першим містом у світі, де немає води. Напередодні колапсу уряд мегаполісу вводить безпрецедентні заходи водної економії, вимагає додаткових коштів із держбюджету і чекає сезону дощів

Анна Павленко

"М и відключили зливні бачки від водопроводу й накопичуємо воду в душових і умивальниках, щоб потім злити її в туалет", — розповідає про свій побут Пітер Джонстон, дослідник Групи системного аналізу клімату в Університеті Кейптауна.

Стояти під душем стільки, скільки хочеться, тепер недозволена розкіш для жителів однієї з трьох столиць Південно-Африканської Республіки — 4-мільйонного Кейптауна. Зараз це місто переживає гостру форму водної кризи і ризикує стати першим у світі містом, у якому закінчується вода.

Крани в будинках і квартирах будуть перекриті у так званий день зеро, коли рівень запасів у водосховищі опуститься до гранично низького рівня — 13,5%. За підрахунками місцевої влади, це станеться 11 травня.

До водного колапсу мегаполіс призвела перевитрата водних ресурсів у розвиненому аграрному секторі регіону в поєднанні зі зростанням населення міста і посухою, яка триває тут вже третій рік поспіль. Поповнити водосховища і врятувати Кейптаун може сезон дощів, який почнеться у травні. Хоча кліматологи попереджають: опади на посушливому півдні ПАР далеко не завжди рясні.

Намагаючись не допустити настання дня зеро, жителі Кейптауна вже обмежили споживання: спочатку до 87 л води в день на людину, а з 1 лютого — до 50 л. Також розкупили в магазинах усілякі ємності, де можна зберігати воду, і збирачі вологи.

Компанії, які займаються бурінням свердловин, уже підраховують бариші: всі вони завантажені замовленнями на рік уперед. Хоча Джонстон переконаний: коли водосховища спорожніють, альтернативних джерел на задоволення потреб населення не вистачить.

Також задоволені заробітками підприємці, які завозять у Кейптаун технічну воду з інших регіонів у цистернах і продають по $1 за 9,5 л. Тим часом без роботи залишаються мийники машин і працівники ферм, а правоохоронці готуються до ажіотажу, пов'язаного з водою в день зеро.

"Відповідальність за водну безпеку лежить на центральному уряді, але зосереджений він більше на корупції і вигороджуванні себе", — вважає Крісто Мостерт, 43-річний житель Кейптауна. Так або майже так думають багато городян.

А 14 лютого правлячий з 2009 року президент ПАР Джейкоб Зума подав у відставку. До цього призвели кілька причин одночасно, а також гостра критика його колишніх однопартійців і співгромадян, зокрема щодо водної кризи в Кейптауні.

Н аступного разу, коли ви побачите в аеропорту пасажирів, що йдуть на посадку з п'ятилітровими пляшками води, можете бути певними: вони летять у Кейптаун. Так про нововведення для мандрівників пише одна з південноафриканських газет.

У кінці січня лоукостер FlySafair справді дозволив пасажирам внутрішніх рейсів провозити в ручній поклажі до 5 л води. "Наші клієнти, як і всі південноафриканці, хочуть допомогти, чим можуть", — пояснив нововведення Кірбі Гордон, глава відділу продажів і дистрибуції компанії.

Поки свідомі гості Кейптауна везуть воду з собою, для менш свідомих у готелях розміщені таблички з проханням економити воду. Також із номерів зникли пробки для ванн, щоб постояльці не наповнюли їх, а обирали більш економічний душ. У торгових центрах, на пляжах та інших громадських місцях крани перекриті, а натомість встановлено диспенсери з антисептичною рідиною.

"Місцеві жителі проводять під душем не більше 90 сек. у день, набагато рідше перуть одяг і постіль, а машини миють тільки під дощем", — описує заходи економії Джонстон. Після купання воду збирають і заливають у пральну машину, а потім пускають на злив у туалеті.

Дощову воду набирають у спеціальні резервуари, щоб використовувати для миття посуду, прання і навіть очищення до якості питної. Для захисту від випаровування власники басейнів їх обов'язково накривають.

Місцевий житель Мостерт розповідає, що встановив у своєму будинку бак на 2,5 тис. л для збору дощової води. "Я приймаю душ не довше хвилини і не щодня. Намагаюся використовувати якомога менше води під час миття посуду і прання", — розповідає він НВ.

Для збільшення колективної відповідальності за економію цінного ресурсу міська влада створила онлайн-карту витрати води, де кожен житель Кейптауна може дізнатися, скільки вологи спожив його сусід. А в січні адміністрація Кейптауна навіть опублікувала список ганьби, куди внесли наймарнотратніших споживачів води.

Ще одним стимулом берегти воду стало підвищення комунальних тарифів. На початку лютого в Кейптауні була введена ступенева система оплати за воду, що змушує великих споживачів платити більше. Згідно з новими тарифами 1 куб.м води в Кейптауні коштує майже $2,5. Для порівняння, киянам вода обходиться вчетверо дешевше.

Але і за такою ціною воду купують тільки ті містяни, чия витрата не перевищує 6 куб.м на місяць. Домогосподарства з витратою 10,5 куб.м зобов'язані платити вже по $3,3 за куб.м. А для великих споживачів, у яких йде 50 куб.м і більше, тариф становить $33,6 за одиницю.

Комплекс заходів з економії вже приніс свої плоди: місту вдалося скоротити денне споживання води з 1,2 млрд л у 2016 році до 580 млн л. Але і цього недостатньо, аби забути про день зеро. Коли він настане, в місті відкриються 200 пунктів забезпечення водою і на одну людину будуть безкоштовно видавати по 25 л у день.

НІ КРАПЛІ ЗАДАРМА: Дослідник Пітер Джонстон з Університету Кейптауна (праворуч) стверджує: його земляки вже навчилися економно використовувати воду

Тим часом експерти побоюються, що відсутність води в кранах спричинить за собою цілу низку побіжних проблем: погіршення санітарних умов, епідемії й порушення правопорядку в боротьбі за обмежений ресурс. Так, наприклад, у кінці січня поблизу одного з міських джерел уже трапилася бійка, після чого на об'єкт призначили поліцейських. Тепер правоохоронці стежать, щоб містяни не набирали більше 25 л води на людину і не затримували чергу.

Якщо після вимкнення води в місті почнуться заворушення, втрутиться армія. На думку силовиків, найгарячішими точками стануть якраз пункти роздачі води: якщо кожна сім'я відправить у найближчий пункт одну людину, там утвориться черга з 5 тис. осіб.

"Уявіть собі стан мільйону людей, які замість того, щоб бути на роботі, щодня стоять під палючим сонцем у пунктах розподілу води", — ділиться побоюваннями Пенні Уркухарт, експерт зі зміни клімату з Кейптауна.

Поки ж невдоволення місцевих жителів викликає той факт, що їхні багаті співгромадяни як і раніше наповнюють свої басейни і поливають газони. Втім, щоб не підливати масла у вогонь, вони роблять це до світанку.

Заможних городян у Кейптауні чимало: тут проживають 8,2 тис. мільйонерів, 440 мультимільйонерів і 2 мільярдера. Серед найбільш розвинених індустрій міста — нерухомість, фінанси, ритейл, а також туризм. За даними звіту Africa Wealth Report 2017 від AfrAsia Bank, Кейптаун є третім найбагатшим містом Африки після південноафриканського Йоганнесбурга і єгипетського Каїра.

До того ж, якщо ринок нерухомості й туристична галузь поки не відчули серйозних збитків від посухи, малі та середні підприємства сфери послуг вже зіштовхнулися з його наслідками: в місті повсюдно закриваються автомийки та дитячі садки. За оцінками аналітиків, водна криза залишить без роботи десятки тисяч співробітників сфери обслуговування, готельного та ресторанного бізнесу. Ще на 300 тис. робочих місць скоротиться сільськогосподарський сектор.

Фермерські господарства та виноградники, що оточують Кейптаун, вже скорочують штати і зменшують площі посівів, підтверджує Уркухарт. А власники фруктових ферм видаляють із дерев бруньки: якщо ті не будуть плодоносити, то отримають більше шансів вижити в умовах обмеженого поливу, пояснює фахівець.

ОСОБИСТЕ ВОДОСХОВИЩЕ: Житель Кейптауна Крісто Мостерт демонструє бак для збору дощової води, який він встановив у себе у дворі

В ода стає однією з найгостріших глобальних проблем людства, і Кейптаун — не єдине місто, що відчуло її дефіцит. До періодичних вимкнень водопостачання вже звикли жителі Мехіко, до критичної позначки в посушливий сезон час від часу доходить рівень води у водосховищах Найробі і Аккри. А Мельбурн вже готується до життя в умовах водного дефіциту, який настане, за підрахунками, через десять років.

За даними американського Інституту світових ресурсів (WRI), сьогодні понад 1 млрд жителів планети живуть в умовах дефіциту води, а до 2025 року з такою проблемою зіштовхнуться вже 3,5 млрд землян. До того ж у кожному регіоні, підкреслюють дослідники, для пересихання водних артерій, крім об'єктивних причин, є й суб'єктивні.

"Так, за останні 22 роки населення Кейптауна зросло майже на 80%, збільшилася й кількість аграрних підприємств. У такій ситуації управління водними ресурсами потребувало довгострокового планування та інвестицій. Але ні того, ні іншого влада не забезпечила", — підкреслюють експерти.

За словами Уркухарт, численні дослідження ще з 2005 року вказували на можливі перебої з водопостачанням у Кейптауні та рекомендували створити додаткове водосховище, промисловим чином опріснювати морську воду і очищати стічні води.

"Водоносні басейни, які забезпечують Кейптаун водою, вважалися вкрай перевантаженими ще задовго до нинішньої посухи", — стверджує дослідник. На її думку, влада зробила недостатньо, аби підготуватися до водної кризи і до того ж політизувала питання.

Річ у тім, що Західний Кейп — єдина провінція ПАР, якою керують представники партії Демократичний альянс, опозиційної до правлячої партії Африканський національний конгрес. І це позначається на відносинах із центральною владою.

Саме уряд розподіляє водні ресурси на сільськогосподарські потреби. А після того, як у 2015 році 40% водних запасів провінції віддали фермерам, місцева влада забила тривогу. Вони звернулися до уряду з проханням виділити 35 млн ранд (майже $3 млн) на збільшення водних запасів за рахунок буріння свердловин і переробки стічних вод, проте безуспішно. А коли в лютому 2017-го мер міста зажадав визнати Кейптаун зоною лиха, йому відмовили.

Втім у Джесіки Фелл, дослідника Інституту майбутнього води і координатора кафедри води в Університеті Кейптауна, свої аргументи на захист центральної влади країни. На її думку, існуюча в південноафриканському суспільстві нерівність змушувала владу витрачати бюджетні кошти на соціальні потреби швидше, ніж на водні системи. Адже ПАР стабільно пасе задніх у списку країн за рівномірністю розподілу доходів, а 55,5% усіх південноафриканців живуть менш ніж на $2,8 у день.

"Складно виправдати витрати на капітальну інфраструктуру для систем водопостачання, коли вище в списку пріоритетів стоять охорона здоров'я та освіта", — констатує Фелл.

Тепер же міська і центральна влада співпрацюють у пошуку і створенні додаткових джерел води, якими можуть стати підземні водоносні шари, які опріснюють заводи, і утилізація стічних вод. Це вимагає грошей і часу і, до речі, може виявитися зайвим, якщо в подальші роки опади повернуться до норми, зазначає Джонстон.

"А якщо дощі не прийдуть, у нас повинен бути план, ми повинні бути готові", — підкреслює експерт.