На Марс полетіти хочете?

Після успішного запуску Ілоном Маском найпотужнішої у світі ракети Falcon Heavy НВ запитав співвітчизників, чи хотіли б вони вирушити в експедицію на Червону планету

Звісно, я хочу бути на Марсі одним із перших — адже це буде найбільша подорож в історії людства.

Інша справа, що я не вчений і не дослідник, тому потрапити туди можу тільки як безглуздий баласт, який переміг у якійсь безглуздій лотереї або телешоу. Ставити власне марнославство вище за інтереси всієї планети — це, звичайно, дурниця.

Тому полетіти на Марс я, безумовно, мрію. Але тільки тоді, коли буду не життєрадісною поклажею, замість якої варто було б відправити якесь обладнання, а просто одним із колонізаторів другої-третьої хвилі. І з грошима на зворотній квиток. Ну, про всяк випадок, раптом клімат не підійде.

Юрій Марченко,
головний редактор інтернет-видання Platfor.ma

Ні не хочу. Мені ще є чим зайнятися в Україні. Тут ще неоране поле роботи. Тут мені подобається, і я поки до своєї країни інтересу не втратив.

Але мені б хотілося пожити протягом епохи, в якій ми ще не жили, — в еру космічних відкриттів. Коли наші батьки насолоджувалися [першим космічним польотом] Юрія Гагаріна, висадкою астронавтів на Місяць. Коли була космічна гонка між державами. Зараз ми цього позбавлені. Але завдяки Ілону Маску і його запускам ракет, схоже, знову повертаємося у цю епоху.

Олексій Рябчин,
народний депутат від ВО Батьківщина

Чи хочу я полетіти на Марс в якості манекена Маска на мляву далеку планету? Немає бажання. А на повноцінну, з атмосферою, морями, флорою і фауною — так.

Потрібно спробувати запустити вулканічну діяльність на Марсі — ідея з голлівудського фільму Згадати все за участю Арнольда Шварценеггера. Отримаємо атмосферу Марса й магнітне поле, річки і моря. Завеземо насіння і кожній тварі по парі, коли атмосфера буде придатною для життєдіяльності. Ось це — хороший проект.

Микола Толмачов,
власник будівельної компанії ТММ

Ще рік тому я з'ясовувала для себе можливість такої подорожі, тому Маск спонукає до безумств. Детально розмовляла з одним із творців [українського проекту, який переміг на конкурсі NASA] Mars Hopper, мовляв, як пересуватися на чужій планеті без Убера або літаків, де там можна зупинитися і т. д.

Але картина, як на мене, виявилася малоприємною, хоч і фантастично цікавою. Оскільки атмосфера там токсична, то прибульці на Марс закопуватимуться під поверхню і житимуть там. Житимуть! Тому що, найімовірніше, повернутися на Землю не вийде. Це занадто дорого — квиток в обидва кінці. Та й поки складно створити транспорт, який міг би летіти з Марса на Землю.

До того ж на таку поїздку вже черга. Є багато бажаючих порвати з усіма своїми скандалами, непорозуміннями, нелюбовами, невдачами і що там ще людство накоїло.

Отже, я вирішила, що своє земне життя завершуватиму на Землі. А на Марс нехай летять ті, кому треба передусім.

Ольга Герасим'юк,
телеведуча, перша заступник голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення

Я людина сучасна, і мені подобається щось нове. Я вже всюди побував, об'їздив увесь світ. Тому дуже хотілося б потрапити на нову землю, де ще не був. Цікаво дослідити щось нове, подивитися на щось інше. До того ж Марс — це загадка, а людей притягує все загадкове. А раптом там буде знайдено життя!

Я, звичайно, розумію, що повернутися з Марса на Землю неможливо, але мене це не лякає. Хіба, якщо вже відлітати, то хотілося б залишити тут все так, аби ніхто на тебе не ображався і не проклинав, що ти там залишився.

Ігор Абрамович,
арт-дилер

Знаю, що в 2020 році планується експедиція на Марс. Проект стартував ще п'ять років тому, а заявки подали понад 200 тис. осіб із 140 країн світу. Внаслідок відберуть близько 20 неповерненців.

Мене серед цих дивовижних людей немає. Адже я не готовий безповоротно покинути Землю. Мене і тут непогано годують. Плюс всі мої близькі та друзі теж живуть на Землі, і я не готовий скайпитися із ними з Марсу із затримкою сигналу в 40 хвилин.

Очевидно, своє особисте щастя я ставлю вище глобальних інтересів людства. А може, просто не намагаюся втекти від себе, вишукуючи щастя на інших планетах.

Ціную земне життя і поважаю відчайдушний вибір майбутніх колоністів.

Сергій Рибік,
клубний МС, гастроблогер

Мені 57-й рік. Якби ви запитали мене років на 52 раніше, я б сказав, що точно хочу. А зараз вже є певні сумніви.

Олександр Ройтбурд,
художник

Летіти треба обов'язково. Там будуть закладені основи міжпланетної цивілізації, того, яким людство буде через сторіччя. Нічого цікавішого і важливішого просто не може бути. Крім цього, я не проти взяти участь у створенні цілого нового світу.

Іван Яковина,
журналіст, оглядач НВ

На Марс не полечу. Не цікаво. Мені пощастило народитися на планеті Земля. Пощастило також і з містом. Одеса, напевно, найкраще місто для життя.

Савелій Лібкін,
ресторатор (Стейкхаус, Дача, Компот, Тавернетта)

Хочу. Мені здається, що люди, які не мріють, дуже багато втрачають у житті. Тому хочеться помріяти, пожити на Марсі, подивитися на цю чудову планету. Мені здається, це був би абсолютно новий досвід.

Алекс Ліссітса,
гендиректор компанії ІМК, президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу

Не раніше, ніж ми переможемо своїх власних марсіан.

Олександр Сидоренко (Фоззі),
музикант, соліст гурту ТНМК

Не повірите, але ми навіть розмовляли про це з чоловіком. Він уважно стежить за проектами Маска. І я розумію: щоб летіти на Марс, потрібно відмовитися від планів і всього, що тебе пов'язує не просто з рідним містом або країною, а взагалі з планетою. Тому що, можливо, повернутися шансів не буде. А зараз мене занадто багато чого тримає тут, і, мені здається, що я корисніша саме на своєму місці.

А ось тим відважним людям, які готові ризикнути і відкрити настільки невідомі людству куточки всесвіту, можу тільки побажати успіху. Будемо стежити за цими сміливцями, тому що інтерес розпирає дізнатися, що ж відбувається за межами нашого простору або галактики.

Соломія Вітвіцька,
ведуча ТСН на 1+1

Що може бути цікавіше за подорожі, та ще й космічні! Адже це не просто пригода. Це крок уперед для всього людства, можливість прославити Україну, стати в нагоді батьківщині. І заради батьківщини я б відмовився.

Відмовився, аби поступитися місцем більш гідним — політикам, чиновникам та іншим діячам. Певен, що так вчинив би не тільки я. Мільйони українців із радістю віддали б їм, нашим героям, свої квитки на Марс, щоб залишитися тут і радіти, споглядаючи на те, як "збірна реформаторів" нескінченно кружляє в одній великій ракеті десь там, далеко, навколо Червоної планети. Звісно ж, із думкою про майбутнє свого народу.

Іван Компан,
викладач Единбурзької бізнес-школи

Моє дитинство пройшло за читанням наукової фантастики, так що полетіти на Марс — це справжня дитяча мрія. Відчути перевантаження під час старту, випробувати невагомість під час польоту, стати одним із перших, хто побачить екзотичну красу Червоної планети, зійти на найвищу гору Сонячної системи — 26-кілометровий Олімп.

А з професійної точки зору мені було б цікаво взяти участь у створенні планетарної освітньої системи з чистого аркуша, відповідно до новітніх підходів і без необхідності миритися із пережитками тисячолітньої давності. Ну, і кому хоч раз у житті не хотілося, щоб у добі було на годину більше?

Іван Примаченко,
співзасновник освітніх курсів Prometheus