Московський рахунок

У 1937 році в СРСР пройшов перепис населення, дані якого не публікувалися, оскільки не задовольнили вище керівництво. Через два роки відбувся повторний облік громадян — його завищений результат Кремль схвалив

Олег Шама

Н априкінці січня 1934 року в Москві відкрився XVII з'їзд ВКП (б). Він став важливою сходинкою до утвердження Йосипа Сталіна, першої особи в партії, як одноосібного правителя країни.

На цьому форумі були присутні багато впливових більшовиків, яких незабаром розстріляли або надовго заслали до ГУЛАГу.

Риторичні пасажі у виступах Сталіна або згадка його імені делегатами з трибуни супроводжувалися бурхливими оваціями і віншуваннями вождя. Так, стенографічний звіт з'їзду рясніє ремарками: бурхливі оплески або грім овацій.

Це також був останній з'їзд партії, на якому Сталін у доповіді проколовся інформаційно, і йому на це незабаром посміли вказати. Вождь заявив, що в СРСР життя набагато краще, ніж у капіталістичних країнах, і на доказ навів аргумент: щорічне зростання населення Країни Рад вище за очікуване і зараз тут проживає вже понад 170 млн громадян.

Однак, коли у січні 1937 року в СРСР відбувся всесоюзний перепис населення, його результати показали, що Сталін завищив кількість громадян на 8 млн. Кремль відреагував на цей прокол тільки у вересні. Газети назвали облік погано організованим і шкідницьким. Тому на січень 1939-го року було призначено повторний перепис.

Реальні цифри нового підрахунку мало чим відрізнялися від проведеного два роки тому. Колишнє керівництво Центрального статистичного управління (ЦСУ) репресували, а його наступники науково обґрунтували необхідність збільшити фінальну цифру перепису — і намалювали потрібну Сталіну. Наступний всесоюзний підрахунок населення був проведений тільки за 20 років.

Н а роковому XVII з'їзді піднімалося, зокрема, і питання статистики. З невеликою доповіддю тоді виступив Микола Осинський, глава ЦСУ. Він заявив, що багато партійних функціонерів відправляють у центр звіти не з реальними даними, а з тими, яких від них чекають. Головною мішенню критики Осинського був Лазар Каганович, який донедавна очолював компартію України, а на той момент — сільгоспвідділ ЦК ВКП (б).

Серед високопоставлених делегатів з'їзду мало для кого було секретом, що хлібозаготівлі 1932 року викликали катастрофічний голод і численні смерті, передусім в Україні. Вголос про це на з'їзді не говорилося, але між рядків доповіді чітко прочитувалося, у чому полягають перегини Кагановича.

До того ж на загальному тлі високої безграмотності в Союзі у середовищі статистиків раз у раз виникали анекдотичні ситуації з кадрами. За даними Осинського, 61% співробітників регіональних відділень обліку мали лише початкову освіту.

У доповіді він розповів про випадок, що стався в одному з районів Азербайджану. "Приїхав заступник начальника Закавказького управління народногосподарського обліку проводити роботу із заготівель. І от, розмовляючи з керівником району, він помітив людину, яка йому приносила чай, і між іншим запитав, хто він такий. "Це, — кажуть йому,— наш інспектор народногосподарського обліку. Оскільки, він людина безграмотна, то ми і пристосували його чай розносити".

На кількість населення, заявлену Сталіним на партійному форумі, звернув увагу Михайло Курман, начальник відділу народонаселення ЦСУ. Пізніше він розповів, що відразу після з'їзду попросив своє керівництво принагідно уточнити, звідки Сталін взяв таку цифру, оскільки вона, на його думку, була дуже завищеною.

"Мені потім говорили, що Осинський мав розмову зі Сталіним на цю тему, — згадував Курман, — і Сталін відповів, що сам знає, яку цифру називати".

Зауваження демографа було важливим зовсім не тому, що вказувало вождю на помилку. На зміну ринковій економіці СРСР жорстко впроваджував планове господарювання. А без максимально точного обліку в усіх сферах життя країни воно не могло бути ефективним у принципі.

ПОРАХУЄМО ВСІХ: Рахівник у жіночій нічліжці під час перепису 1937 року, Ленінград

П ерепис 1937-го провели в усій країні в один день — 6 січня. Тому до нього залучили 1 млн 250 тис. обліковців.

Кампанія пройшла з великими проблемами, особливо у сільській місцевості, де селяни, які пережили колективізацію з конфіскаціями майна, розстрілами і таборами, підозрювали, що облік для них обернеться новими великими неприємностями. Тому обліковці часом із великими труднощами отримували чіткі відповіді на запитання перепису.

Непоодинокими були випадки, коли люди зачинялися у будинках і не пускали переписувачів. Іноді громадяни просто відмовлялися брати участь у кампанії.

Звіт про той перепис був опублікований тільки в 1991 році. Найдокладніші звіти щодо проблем кампанії, зокрема саботажу обліку, склали за кожним районом у Білоруській РСР. Наприклад, у Гомельській області "одноосібник Меркуловської сільради Я. заявляв контролеру: "До мене у двір краще не йдіть, жодних відомостей не надам".

Також повідомлялося, що 33 особи з цього села відмовилися надавати будь-які дані про себе, за що двох із них засудили на чотири і на два роки таборів.

У республіці були випадки повної відмови брати участь у переписі навіть із боку стахановців, передовиків соцпраці, які вважалися вірними прихильниками комуністичної ідеології.

Особливо делікатним у переписному листі виявилося запитання про віросповідання. В усьому Союзі напередодні кампанії ширилася чутка про те, що віруючих тавруватимуть якоюсь печаткою Каїна. А у багатьох громадян СРСР з'явилася впевненість у тому, що всіх воцерковлених влада готує до таборів.

ДО САМИХ ДО ОКОЛИЦЬ: Плакат, який закликає всіх взяти участь у переписі 1939 року

П ідсумки перепису 1937-го року шокували Кремль. Виявилося, що в країні проживає всього 162 млн громадян. Хоча з часу останнього підрахунку 1926 року населення збільшилося на 15%, а це перевищувало щорічний природний приріст, наприклад, в Англії, Франції чи Німеччині. Однак виникало питання: куди поділися ще 7-8 млн людей? Така цифра виникала під час зіставлення смертності й народжуваності за ці роки.

Серед керівників тієї кампанії був і Михайло Курман. До 14 березня він написав доповідну записку на ім'я голови ЦСУ Івана Краваля. Осинського на той час змістили з цієї посади, і в 1938-му його разом із сином розстріляли за шкідництво.

Курман пояснював причини розбіжності підсумків перепису з даними, які нібито потрапили в розпорядження Сталіна. Стівен Віткрофт, канадський історик, який спеціалізувався на демографії, назвав це "розривом Курмана".

Відвертість вченого в 1937 році, коли він пише про смерті внаслідок Голодомору 1932-1933 років, вражає. "Низка спеціальних обстежень із виїздом на місця показали, що в Україні, Азово-Чорноморському краї, Саратовському і Сталінградському краї, Курській і Воронезькій областях, — пише Курман, — мала місце значна кількість смертей, які не записані в книгах РАГС".

За його даними, тільки в 1933-му було недообліковано близько мільйона смертей за загальної кількості їх у Союзі 5,7 млн. Ці цифри близькі до сучасних підрахунків, згідно з якими тільки в Україні взимку-навесні того року в середньому за добу вмирали 2,5 тис. осіб.

Також неприємним сюрпризом для Кремля стало повідомлення про відсутність даних за останні 10 років про масовий перехід населення із Казахстану, Туркменістану, Узбекистану і Таджикистану разом із худобою в Іран і Афганістан.

У своїй записці Курман, як педантичний вчений, повідомляв: "Із недоуточненої кількості смертей не менш 1-1,5 млн припадає [на ті], реєстрація яких не потрапляла до загальногромадянської (спецпереселенці, укладені в концтаборах та ін.). Ці дані, очевидно, мають бути в ГУЛАГу НКВС".

Через вісім днів після подачі цього документа глава відділу народонаселення ЦСУ був заарештований. У вересні в підвалі в'язниці НКВС на Луб'янці суд-трійка засудив його до 10 років таборів із конфіскацією майна і позбавленням всіх прав на п'ять років.

Крім шкідництва і фальсифікації підсумків перепису Курману інкримінували і найтяжчий гріх. "Я був звинувачений у тому, що поширював наклепницькі інсинуації на адресу вождя партії товариша Сталіна, стверджував, нібито він фальсифікував дані про чисельність населення на XVII з'їзді", — згадував пізніше демограф.

Про реакцію Кремля на свій звіт із поясненнями Курман розповідав: "Його позначили спеціальними літерами і спрямували на адресу тільки керівної групи уряду і партії".

Курман дожив до 1980 року. А от безпосереднім організаторам перепису Івану Кравалю і Олімпію Квіткіну пощастило менше. У вересні 1937-го їх розстріляли за шкідництво і шпигунство.

ТОТАЛЬНИЙ ОБЛІК: Центр обробки даних перепису, Москва, 1937 рік

Н а перепис 1939 року було відведено вісім днів, він проходив із 17 до 24 січня. У Кремлі на той час погодилися, що недолік минулої кампанії стався, зокрема, через те, що багато людей перебували в тривалих поїздках або відрядженнях. Хоча запас часу на понад тиждень не вирішував цю проблему. Наприклад, дорога з Москви до Владивостока поїздом тоді займала більше двох тижнів. Тому організатори нового перепису запропонували обов'язкову поправку в 3 млн у бік збільшення населення.

Про погрішності в підрахунку знав і Квіткін, який у 1925 році протягом двох місяців стажувався у Німеччині, і тамтешні демографи пояснили йому, що тижнева кампанія викривляє результати перепису більше за одноденну, перевищуючи реальну кількість населення на 0,7%.

Російський історик Юрій Поляков стверджує, що переписні листи та інструкції для рахівників перепису 1939-го року редагував особисто Сталін. Він прибрав у них графу про віросповідання, чим набагато спростив хід кампанії. Однак у декількох моментах вождь вніс плутанину. Наприклад, у пункті Грамотність треба було відповісти тільки так чи ні. В результаті освіченими виявилися навіть ті, хто ледве вмів читати, і кількість таких громадян підскочила до 80%.

У запитанні про склад сім'ї Сталін теж вирішив особливо не деталізувати, що також не пішло на користь точності.

Проте підсумок перепису 1939 року дав цифру, заявлену вождем п'ять років тому. Було підтверджено, що з урахуванням похибок у країні проживає 170,6 млн чоловік. Українці становили другу після росіян націю Союзу — 28,111 млн проти 99,6 млн.

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ: Агітаційний плакат, присвячений перепису населення 1937 року