Монополія Зеленського  - фото

Монополія Зеленського

25 липня 2019, 11:00

Партія Слуга народу отримала безпрецедентні законодавчі й кадрові повноваження

Країна віддала владу над собою партії Слуга народу, яка отримала безпрецедентні законодавчі й кадрові повноваження

Іван Верстюк, Крістіна Бердинських

Стоматолог, весільний фотограф, тамада, зірки шоу-бізнесу, різні експерти і понад двадцять безробітних — це не персонажі постмодерністської п'єси, а нова політична реальність України, представники керівної партії країни.

Відео дня

Всі ці люди пройшли до Верховної Ради дев'ятого скликання, яка стане унікальною: вперше в сучасній історії країни в парламенті з'явиться більшість, утворена не коаліцією, а однією партією — Слугою народу (СН). Експерти вже вигадали цій новій системі назву — "монобільшість".

З'явившись на хвилі невдоволення старими елітами, СН провела в Раду розмаїту команду, об'єднану не ідеєю, а брендом — президентом Володимиром Зеленським.

СН отримала 254 мандати — це безпрецедентний рівень консолідації. Більшість мандатів — 130 — партія виграла на мажоритарних округах. Електорат вважав за краще не досвідчених кандидатів від старих партій, а одягнених у символіку СН "ноунеймів" — ще одне модне слівце цих виборів, що описує маловідомих і навіть невідомих кандидатів. Так, у всіх 13 мажоритарних округах Києва до Ради пройшли винятково "слуги народу".

Одна з колись найпопулярніших політсил в історії вітчизняного парламентаризму, Партія регіонів, на піку популярності в 2012 році взяла на виборах 187 мандатів. І мусила для основних голосувань шукати союзників.

Зеленському та його команді цього не потрібно: СН легко подолала планку в 226 депутатів, потрібних для створення більшості. Внаслідок цього президент отримав у свої руки чудовий інструмент влади — слухняний парламент. Це означає, що голова держави матиме "своїх" прем'єра і Кабмін, склад якого не потрібно виторговувати на коаліційних переговорах з іншими політсилами. Зеленський також без проблем заповнить свою квоту — позиції голів СБУ, ГПУ, Міноборони і МЗС, а також Антимонопольного комітету. Ба більше, будь-яким законопроектам шостого президента забезпечено зелену вулицю — легке проходження крізь парламентське сито, яке й ситом уже не назвеш.

За суттю парламентсько-президентська модель влади в країні одразу перетворилася на суто президентську. "Продовження електоральної революції Зеленського, — каже політолог Володимир Фесенко. — У дещо інших формах і трохи менших масштабах, ніж під час президентських виборів, однак феномен Зеленського продовжує працювати".

ПОДВІЙНА ПЕРЕМОГА: Ще до дня голосування соціологи малювали Слузі народу Володимира Зеленського переконливу перемогу за партійними списками. Але те, що ще переконливіше політсила виступить на мажоритарному фронті, стало однією з несподіванок

Народ хоче монополії

Вибори 21 липня були позачерговими — від самого початку українці мали обирати нову Раду в жовтні. Це не тільки скоротило можливості для партій і кандидатів на проведення агіткампаній, але й істотно скоротило явку виборців, адже середина липня — період літніх відпусток. Явка становила менше 50%, що, за словами Євгена Радченка, заступника голови Центрвиборчкому, незвично низький показник для України.

Ті, хто голосував, у підсумку делегували — з урахуванням мажоритарників — 254 мандати СН, 43 — Опозиційній платформі — За життя Юрія Бойка — Віктора Медведчука, 26 — Батьківщині Юлії Тимошенко, 25 — Європейській солідарності Петра Порошенка. Ще 20 мандатів дісталися Голосу Святослава Вакарчука. Решта пішла "безхазяйним" самовисуванцям і мажоритарникам від позапарламентських політсил.

Підсумковий розклад дозволяє Зеленському діяти без оглядання на конкурентів. Компроміси і домовленості президента можуть знадобитися лише в тому разі, якщо він вирішить змінити Основний Закон. Для цього потрібно мінімум 300 мандатів, тобто конституційна більшість.

Але великі можливості СН — це і великі ризики для країни та її демократичної системи. "Незрозуміло, хто буде стримувати цю більшість, тому що інститути слабкі й існує ризик запаморочення від успіхів", — вважає Анатолій Октисюк, політичний аналітик експертного центру Дім демократії.

Це продовження електоральної революції Володимира Зеленського
Володимир Фесенко,
політолог

Представники самої партії-монополіста поспішають запевнити, що монобільшість — це передусім можливості. Про це НВ заявив Дмитро Разумков, лідер СН, у конгрес-холі Парковий, де в день виборів розгорнувся партійний штаб. "Ми оптимістично дивимося на ситуацію, що склалася", — одразу уточнив він.

Саме Разумкову, за даними НВ, світить посада спікера нової Ради. І на цій посаді головний "слуганародівець" може стати парламентським вождем: за умов, коли в країні немає закону про опозицію, що регулює представництво альтернативних політсил у керівництві ВР, президія виявиться заручником інтересів Зеленського і СН.

Разумков каже, що переживати не варто. "Контролювати нас треба законами — про імпічмент, про скасування депутатської недоторканності, про можливість відкликання депутата, — стверджує лідер СН. — І ми перші, хто планує їх ухвалити".

Ідея легітимізації статусу опозиції Разумкову теж подобається, але із застереженнями. "Я прибічник того, щоб опозиція також несла відповідальність, але про закон про неї говорити рано", — додає чоловік, який розробив політтехнології як президентської, так і парламентської кампанії Зеленського.

Руслан Стефанчук, другий номер списку СН і представник президента в Раді восьмого скликання, вже провів першу раду майбутньої фракції-монополіста. І розділив її на 23 робочих комітети за різними напрямами державної політики. Комітети визначаються із власними законопроектами, а також із пакетом законопроектів Ради попереднього скликання — тими, які візьмуть у роботу, і тими, які залишать у минулому.

Коаліції не буде

“Конкуренція завжди краще, ніж монополія, — впевнений Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії. — Повна ж монополізація влади однією політичною силою збільшує ризик зловживання цією монополією і спроб її законсервувати”.

У СН підтверджують, що беруть курс саме на те, від чого застерігає Вишлінський. "Питання коаліції більше не обговорюють: буде однопартійна більшість", — розповів НВ один із радників Зеленського.

Єдине, що зараз турбує СН у темі Ради, — хто стане хедлайнером опозиції в парламенті. За даними редакції, на цю роль претендує Опоплатформа. "І на цій хвилі вони хочуть отримати посаду віце-спікера", — уточнює джерело НВ у керівництві партії Зеленського. У СН воліли б, щоб серйозний градус опозиційності набрали ЄС, Батьківщина або Голос. І тоді партія Бойка — Медведчука не зможе претендувати на віце-спікерство.

У самій Опоплатформі не поспішають йти в протистояння із Банковою. Юлія Льовочкіна, яка пройшла в парламент за списком цієї політсили, заявила НВ: "Ну, яка ми йому [Зеленському] опозиція? Поки він буде дотримуватися своїх слів про мир, ми не збираємося із ним конфліктувати".

У принципі поки всі партії, що пройшли в Раду, утримуються від прямого оголошення власної опозиційності. Навіть ЄС не зробила цього. А Тимошенко і зовсім відверто висловлюється за союз із СН.

Юлія Клименко, одна із лідерок партії Голос, розповіла НВ, що загалом не проти співпрацювати з командою Разумкова — Зеленського. Але у такої співпраці, мовляв, є буйки, за які її партія запливати не готова. "СН пройшла в парламент на праволіберальних принципах, ми їх підтримуємо, — підкреслює Клименко. — Але якщо ми побачимо, що олігарх [Ігор Коломойський] впливає на СН, тоді з ними буде інша розмова". Водночас Клименко критично ставиться до того, щоб опинитися на одному боці барикад із Батьківщиною через лівопопулістську риторику Тимошенко.

Голос ідеологічно дуже близький до СН, вважає політолог Фесенко. "І в Слузі народу, і в партії Вакарчука багато людей із ліберального кола, багато спільного у програмних позиціях, на відміну від Батьківщини", — вважає експерт. Ця "близькість" може знадобитися Зеленському і Ко в ситуаціях, коли керівній партії буде потрібна конституційна більшість. Але в СН впевнені: їхні поправки до Конституції і так знайдуть підтримку в сесійній залі.

"Завдання зробити конституційну більшість ми не ставимо, — розповідає НВ Микита Потураєв, майбутній депутат від СН. — Ті нечисленні поправки до Основного Закону, які ми пропонуємо, перебувають у фокусі суспільної уваги. І я не уявляю, що партії можуть відмовитися за них голосувати". Йдеться передусім про зняття депутатської недоторканності.

Але якщо консенсусні законопроекти, обіцянками яких СН заслужила кредит довіри в 43% голосів виборців, можуть зібрати підтримку різних партій, то деякі невеликі, але важливі для окремих "слуг народу" ідеї здатні роздрібнити "зелену силу".

Політолог Октисюк пояснює причину: СН слабкокерована. Гігантська фракція, ймовірно, розділиться на 6-7 груп "за інтересами". "Забудовники — в одній групі, Квартал — в іншій", — каже експерт. Він називає ще кілька потенційних підвідділів: колишня команда партії УКРОП і соратники з каналу Студія 1+1 мільярдера Коломойського. Октисюк бачить ще дві проблеми мегафракції: низька компетентність її учасників, серед яких є навіть весільний фотограф, і конфліктність.

Розібратися із цими ризиками партії Зеленського запропонував Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки. Увечері 21 липня, у день голосування, він відвідав штаби СН і Голосу. І озвучив ідею: провести навчальні курси для молодих депутатів.

У підсумку вже цього тижня всі 250 із хвостиком представників майбутньої фракції СН вирушать до курортного міста Трускавець. Там вони пройдуть "інтенсив молодого депутата" з лекціями й інтерактивними заняттями. "Крім політичного тімбілдінгу, важливо, щоб наші депутати дістали уявлення про макроекономічну ситуацію", — розповідає Потураєв, один з учасників цього проекту. Всі викладачі будуть зовнішніми — не зі структур СН.

А після Трускавця вже партійні ідеологи візьмуться роз'яснювати представникам майбутньої монобільшості, навіщо ж вони пройшли в парламент: економіст Данило Гетманцев прочитає курс з оподаткування, а Марина Бардіна, випускниця Києво-Могилянської академії, — із гендерної політики.

Уряд монобільшості

Першим серед головних і головним серед перших питань, за які візьметься СН, буде не оподаткування, а призначення нового Кабміну. Зеленський заявив НВ у ніч виборів, що протягом найближчих 30 днів висуне свого кандидата на посаду прем'єра.

За даними НВ, до озвучених раніше п'яти претендентів — Владислава Рашкована з МВФ, Олександра Данилюка з Радбезу, Айвараса Абромавичуса з Укроборонпрому, Андрія Коболєва і Юрія Вітренка з Нафтогазу — додався шостий. Це Олексій Гончарук, заступник голови Офісу президента (ОП) з економічних питань. Обізнане зі станом справ джерело підтвердило, що кандидатуру Гончарука на посаду голови уряду в ОП розглядають дуже серйозно.

Крім того, Зеленський уже зустрічався із Рашкованом і обговорював його можливе прем'єрство. Для останнього це тим більше актуально, що у нього закінчується контракт із МВФ.

Головна вимога Зеленського до прем'єра — утримати зростання економіки на рівні не менше 3% у разі початку рецесії світової економіки. І наростити його в півтора-два рази, якщо ситуація на глобальних ринках буде відносно сприятливою.

Що стосується кандидатур на посади міністрів, то конкретики у СН ще немає. Як стало відомо НВ, у партії активно тривають розмови хіба що про політичне майбутнє Арсена Авакова, нинішнього міністра внутрішніх справ. "Якщо його залишати, то тільки з умовою якогось контролю над міністерством, щоб не було царства в царстві", — розповів один із радників президента. Але обговорюють і можливе звільнення Авакова. У такому випадку керівником МВС, принаймні на деякий час, може стати Сергій Князєв, голова Нацполіції.

БАР'ЄР УЗЯЛИ: Голос Святослава Вакарчука (ліворуч) у Раду пройшов. І в новому парламенті, за словами Юлії Клименко, №2 партсписку (у центрі), "голоси" будуть не проти поспівпрацювати зі Слугою народу

Де у Зеленського є повна визначеність, то це в питанні нового шефа для Генпрокуратури. Місце Юрія Луценка, який одразу після виборів пішов у відпустку, президент готовий віддати Руслану Рябошапці, який зараз працює заступником голови ОП, а раніше працював у Нацагентстві з питань протидії корупції.

У будь-якому разі перед СН і Зеленським відкрилося вікно великих можливостей. "Але вони можуть потрапити в ту ж пастку, що колись і Петро Порошенко, — каже політолог Октисюк. — Поки вони будуть перезавантажувати владу, час швидко мине". У такому разі команда шостого президента не встигне розпочати самі реформи і не зможе виконати найважливіші з власних обіцянок. А це може призвести до втрати рейтингу і політичного фіаско.

Партія Зеленського, за оцінками експертів, робитиме все, щоб відтермінувати початок звинувачень у невиконанні передвиборчих обіцянок. Але все це — лише варіанти можливого віддаленого майбутнього. А найближчі перспективи райдужні: у команді Зеленського планують провести перше засідання Верховної Ради дев'ятого скликання символічно — 23–24 серпня. І одразу взятися за роботу — у СН вже готовий план щодо ухвалення законопроектів на всю осінь.

У кожного свої наміри щодо старту роботи дев'ятого скликання: Клименко з Голосу заявила, що з цієї нагоди Вакарчук навіть готовий виконати в парламентських стінах гімн.

Інвестори покладають надії

Інвестори і фінансові ринки відреагували на результат виборів позитивно. ВВП-варранти — державні цінні папери, що дісталися країні у спадок від реструктуризації часів міністра фінансів Наталії Яресько, — подорожчали до історичного максимуму. Передбачається зростання цін і в єврооблігаціях українського уряду.

Тімоті Еш, аналітик лондонської брокерської контори BlueBay Asset Management, написав у своїй розсилці для інвесторів за підсумком виборів: "Зеленський і СН репрезентують ліберальні, ринкові, демократичні ідеали".

Зеленський і Ко можуть потрапити в ту ж пастку, що й Порошенко
Анатолій Октисюк,
політичний аналітик

Гарний настрій інвесторів викликав також той факт, що в Раду не пройшло багато "старих" політиків, з якими бізнес мав не найкращі асоціації: Ігор Кононенко, Олександр Грановський, Олександр Третьяков, Сергій Пашинський, Олег Ляшко і ще дві дюжини аналогічних персонажів.

Підтвердив позитивну реакцію інвесторів на підсумки голосування і Томаш Фіала, генеральний директор інвесткомпанії Dragon Capital [володіє медіадомом НВ], у своєму коментарі для ділового видання Financial Times. Але він підкреслив: позитивна реакція — аванс для нової влади. "Інвестори хочуть, щоб Зеленський зміг провести ті реформи, які пообіцяв. І щоб їх не заблокували зацікавлені кола", — сказав Фіала.

Дивіться, хто пройшов

Чим є фракції майбутньої Верховної Ради

Максим Бутченко

Партія молодих чоловіків-бізнесменів

У парламент партія Слуга народу (СН) Володимира Зеленського провела вельми різнорідну компанію.

Найчисленніша група в СН — бізнесмени (27%), ще помітне представництво менеджерів (14,2%) і юристів (11%). 8% місць у списку слуганародівців відійшло до різних експертів, передусім економічних. Зовсім мало в президентській фракції викладачів і ректорів — 2,5%.

Представники СН ще до виборів заявляли, що ведуть у парламент абсолютно нових гравців. І їм майже вдалося: лише 12% тих, хто отримає мандати за її списком, в минулому стосувалися влади. Семеро членів майбутньої президентської фракції були народними депутатами, ще стільки ж — помічниками парламентаріїв, один мав мандат депутата Харківської облради, а 16 працювали на різних рівнях виконавчої влади.

Гендерний баланс у СН вочевидь зміщений у бік сильної статі — 79% мандатів отримали чоловіки. А ще фракція Слуги народу стане однією з наймолодших у Раді дев'ятого скликання: середній вік її членів — 38 років.

Колишні

У фракції Опозиційна платформа — За життя переважну більшість мандатів — 36% — отримали люди бувалі: вони були депутатами у Верховній Раді попереднього скликання. Ще 9% представників Опоплатформи належать до несподіваної категорії — безробітні. Юристів — 7%, бізнесменів — 5%.

Опоплатформа стане маскулінною і чи не найстаршою фракцією в новій ВР: жінок у ній всього 11%, а середній вік її депутатів - 48 років.

Перевірена гвардія

Фракція Юлії Тимошенко Батьківщина буде чи не найдосвідченішою в новій Раді, тому що левову частку її членів — 56% — становлять народні депутати восьмого скликання. Ще третина тимошенківців — різні бізнесмени. У команді Леді Ю не знайшлося місця ні громадським активістам, ні волонтерам. Але й безробітний всього один.

І хоча лідер Батьківщини — жінка, під її крилом зібралися переважно чоловіки (79% від загальної кількості). Зважаючи на те, що в Раду Тимошенко завела команду перевірених бійців, не дивно, що майбутня фракція Батьківщини стане найбільш немолодою: середній вік її учасників становить 49 років.

Консерватори

Фракція партії Європейська солідарність (ЄС) Петра Порошенка більш ніж наполовину складатиметься з людей, які сиділи в парламенті восьмого скликання. А кожен п'ятий з єесівців був топ-чиновником уряду, що йде. Тимчасово безробітних теж забагато — 12,5%.

Здебільшого соратники Порошенка — люди саме в розквіті сил: середній вік депутатів від ЄС становить 45 років. А ще ЄС — одна з найбільш жіночних партій: 36% її представників насправді є представницями.

Молодо і красиво

Партія Голос — наймолодша політсила, яка братиме участь у засіданнях дев'ятого скликання: її середній вік — 36 років. Крім того, у команді Святослава Вакарчука найбільша частка жінок серед усіх майбутніх фракцій — 38% від загальної кількості.

Майже половина фракції Голосу — 46% — це підприємці або ж менеджери різних рівнів. Кожен п'ятий — громадський активіст, а кожен десятий - юрист. Саме така ж частка — експомічників народних депутатів.

Загальні підсумки

Нова Верховна Рада ледь не встановила національний рекорд — вона оновилася на 80,4% (за оцінками Лабораторії законодавчих ініціатив). Тільки одного разу — в 1996 році, у другому скликанні ВР, — цей показник був ще вищим: 86%. Навіть після Євромайдану, у восьмому скликанні, парламент оновився лише на 65%.

Але ВР дев'ятого скликання все-таки досягла одного нацрекорду: ніколи ще частка жінок серед парламентаріїв не була настільки великою, як зараз, — 22%. Для порівняння: у минулій ВР жінок зустрічалося вдвічі рідше — 12%.

За рівнем гендерного балансу, як і за середнім віком депутатів, який становить 44 роки, новий склад вітчизняного парламенту в Європі найбільше схожий на польський Сейм. Там 27% жінок, а середній вік депутатів становить 49 років. А ось німецький Бундестаг старший і ще більш рівноправний: там 30,9% жінок, а середній вік депутатів становить 49,6 років. У двопалатному парламенті Британії з гендерною рівністю справи йдуть ще краще — в його складі 32% жінок. Але і депутати там старші: їхній середній вік — 50 років.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X