Мадам президент

Вперше президентом Грузії стала жінка — Саломе Зурабішвілі, француженка грузинського походження, вдова і кар'єрний дипломат, у минулому — соратниця Міхеіла Саакашвілі, а тепер його ідейний ворог

Катерина Іванова

Ходити на роботу пішки й облаштувати резиденцію в колишній будівлі посольства США у Тбілісі — такими були перші заяви 66-річної Саломе Зурабішвілі після перемоги на президентських виборах у Грузії 28 жовтня. Новообрана лідерка вважає, що збудована за часів президентства Міхеіла Саакашвілі розкішна Авлабарська резиденція площею понад 10 тис. кв. м виглядає не по-європейськи помпезно, і надала перевагу іншому, скромнішому будинку.

Зурабішвілі перемогла, обіцяючи співвітчизникам рух у Євросоюз і НАТО, а також потужні культурні програми, здатні "зробити Грузію помітнішою на мапі світу". Її саму багато що пов'язує з ЄС. Зурабішвілі народилася у сім'ї грузинських емігрантів у Парижі і зробила блискучу кар'єру дипломата, працюючи у французьких місіях у різних країнах світу, зокрема у Грузії та США.

Саме будучи послом Франції в Грузії вона стала свідком першої президентської кампанії Саакашвілі та його перемоги, а потім отримала від нього запрошення стати міністром закордонних справ своєї історичної батьківщини — і без особливих роздумів погодилася.

Тепер же, під час власної президентської кампанії, Зурабішвілі опинилася із Саакашвілі по різні боки барикад. За підтримки керівної партії Грузинська мрія вона перемогла у другому турі, набравши 59% голосів, обійшовши Грігола Вашадзе, представника об'єднаної опозиції Сила в єдності, давнього друга і соратника Саакашвілі, який отримав 40% народної підтримки.

"Її успіх пов'язаний не стільки з наявністю певної кількості прихильників у керівній партії та використанням адміністративного ресурсу, скільки з непопулярністю в певних масах опозиційного Єдиного національного руху (партії Саакашвілі)", — стверджує Едвард Азнауров, грузинський журналіст, який спостерігав за ходом виборної кампанії.

Зурабішвілі буде першою жінкою-президентом за всю історію незалежної Грузії й останнім президентом країни, обраним всенародно. Наступного главу держави, згідно з конституцією, обиратиме виборна колегія з 300 осіб.

Інавгурацію Зурабішвілі заплановано на 16 грудня, однак торжество можуть зіпсувати протести. До них закликала опозиція, переконана, що перемога дісталася Зурабішвілі нечесно, з використанням адмінресурсу. За кілька хвилин після оголошення попередніх результатів виборів Саакашвілі, перебуваючи в Нідерландах, зробив відеозвернення, в якому закликав співвітчизників не визнавати результатів виборів, заявив про тотальні фальсифікації та запропонував усім почати масштабну акцію непокори.

"Я закликаю грузинську поліцію, армію дистанціюватися від кримінальної мафіозної банди, я закликаю вас узяти порятунок Грузії у свої руки", — експресивно говорив екс-президент. І вже 2 грудня на вулиці Тбілісі вийшли тисячі людей, що не завадило Зурабішвілі почати підготовку до своєї роботи президентом.

"Я виросла в Європі, була французьким дипломатом понад 30 років, — сказала Зурабішвілі в інтерв'ю ВВС одразу після своєї перемоги. — Я знаю, що таке європейське суспільство, як нам рухатися ближче до нього, як нам об'єднати народ".

Новообраний президент є прихильницею євроінтеграції та членства своєї країни в НАТО, а також впевнена, що Грузія тепер мусить покінчити з пострадянською ментальністю і вже точно не поспішати налагоджувати відносини з Росією.

"З урахуванням того, як Росія зараз поводить себе щодо України, не думаю, що все це означає, що ми можемо саме зараз перейти до співпраці", — відкинувши дипломатичність, Зурабішвілі визначила зовнішньополітичний курс своєї країни.

Євроінтеграція та зближення із НАТО значилися у програмі також і її головного суперника Вашадзе. Саме тому, з огляду на схожість програм двох головних кандидатів, тепер політологи називають вибори сутичкою не так між ними, скільки між Бідзіною Іванішвілі, олігархом і лідером керівної партії Грузинська мрія, яка підтримувала Зурабішвілі, та Саакашвілі, неформальним лідером опозиції, пов'язаним із Вашадзе давньою дружбою.

Це було протистоянням між прихильниками Саакашвілі — або, як їх називають у Грузії, мішистами — та його противниками, відзначають спостерігачі. А самі виборчі перегони вони назвали брудними, особливо другий її тур, відзначений не стільки боротьбою ідеологій, скільки війною компроматів.

"Вибори перетворили на чорно-біле кіно про Саакашвілі, — стверджує грузинський політолог Гела Васадзе. — Всіх залякували: якщо Саломе не оберуть, повернеться страшний Саакашвілі".

В опонентів теж було багато претензій до Зурабішвілі: їй дісталося за погану грузинську, а також за неоднозначні заяви щодо серпневої війни 2008 року — майбутній президент поклала відповідальність за війну на Саакашвілі.

Найбільше обурень у таборі опозиції викликало використання адміністративного ресурсу прихильниками Зурабішвілі з керівної партії. Під час її кампанії уряд пообіцяв підвищити в 2019 році зарплати військовим і поліцейським, пенсії та допомоги багатодітним сім'ям.

Напередодні другого туру прем'єр Грузії Мамука Бахтадзе виступив з ініціативою списати банківську заборгованість для 600 тис. осіб. Зокрема, тим, чий борг не перевищує 2 тис. ларі ($755). І хоча формально Зурабішвілі не має до цієї обіцянки стосунку, багато хто розцінив це як безпосередній підкуп виборців, який вплинув на підсумки виборів.

"Ті 19%, на які вона випередила свого суперника, — результат неідеологічних способів залучення виборців", — упевнений Олександр Іскандарян, політолог і директор-засновник Інституту Кавказу в Єревані.

Експерти підкреслюють: без підтримки Грузинської мрії й особисто її голови олігарха Іванішвілі у Зурабішвілі не було б шансів на перемогу. Адже в грузинській політиці вона за великим рахунком чужинка — вона не має міцних зв'язків, особливих заслуг перед країною чи великої кількості прихильників.

Я виросла в Європі, я була французьким дипломатом понад 30 років
Саломе Зурабішвілі,
новообраний президент Грузії

Грузинське громадянство новообраний президент отримала тільки в 2004 році, коли очолила МЗС. До цього вона жила у Франції, куди її родина емігрувала, рятуючись від радянської влади в 1921-му. Зурабішвілі закінчила Інститут політичних наук у Парижі, а потім, отримавши також освіту в Колумбійському університеті в Нью-Йорку, присвятила себе дипломатичній кар'єрі.

У 2004 році, перебуваючи на посаді голови МЗС Грузії, вона провела успішні переговори щодо виведення російських військових баз, хоча експерти допускають, що ця заслуга не належить Зурабішвілі особисто — вона лише довела до логічного кінця розпочату раніше роботу колег.

Особливо не проявила себе Зурабішвілі й у парламенті Грузії, де працювала останні два роки. "Я б не сказав, що вона була впливовим політиком, — вважає Міхеіл Мірзіашвілі, голова Центру розвитку й демократії. — Я нечасто бачив, щоб вона виступала".

У 2013 році Зурабішвілі вперше спробувала взяти участь у президентських виборах, але їй не вдалося зареєструватися кандидатом через подвійне громадянство. І ось через п'ять років удача всміхнулася.

Тепер вона заявляє, що хоче бути "звичайним президентом, який п'є каву, ходить вулицями і є частиною суспільства".

Оглядачі визнають професіоналізм і досвід Зурабішвілі, але зауважують: її перемога не призведе до серйозних змін у країні — вона просто не має для цього повноважень. Поправки до конституції Грузії, які набувають чинності одразу після інавгурації, істотно урізають повноваження президента, перетворюючи його на символічну фігуру: він збереже за собою право на помилування ув'язнених, використання вето на прийняті парламентом законопроекти і призначення референдумів, але всі рішення йому доведеться узгоджувати з урядом.

"У грузинського президента приблизно стільки ж повноважень, як у німецького", — уточнює Іскандарян.

Головні ж проблеми Грузії лежать в економічній сфері, а вони — в компетенції уряду.

За даними Грузстату, сьогодні за межею бідності проживає 21,9% населення, а середня зарплата у країні ще не досягла $400.

Коли ви приїжджаєте в Алазанську долину, там їздять автомобілі виробництва СРСР — ГАЗ-51, ЗІЛ-130. Таке я бачив тільки на Кубі
Ігор Гуменний,
власник UBC Group

"Коли ви приїжджаєте в Алазанську долину — це села Мукузані, Ркацетелі [звідки родом знамените грузинське вино], — там їздять автомобілі виробництва СРСР: ГАЗ-51, ЗІЛ-130, — розповідає Ігор Гуменний, власник UBC Group, член ради директорів Союзу українських підприємців, який веде бізнес у Грузії. — Таке я бачив тільки на Кубі".

Низьким рівнем добробуту сучасної Грузії її жителі зобов'язані не тільки нинішній владі, але і реформам Саакашвілі, які заклали основу системних змін у країні, позбавивши її корупції, однак мало звертали уваги на соціальні програми.

Сам екс-президент в інтерв'ю НВ визнав своєю помилкою той факт, що не приділяв увагу перерозподілу благ. "У нас було багато мільярдів на рахунку скарбниці, які я нікому не давав витрачати, — на майбутнє, на інфраструктурні програми, — пояснює Саакашвілі. — Треба було розподіляти, треба було все віддати людям, тому що потім прийшов олігарх і вщент скупив цих людей".

Проте, за словами Мірзіашвілі, парламентські вибори показали, що 40% населення Грузії, незважаючи на підкуп і адмінресурс, проголосували за політичну силу, пов'язану з Саакашвілі. А це означає, що парламентські вибори в 2020-му можуть призвести до зміни влади. Тому в найближчі два роки триватиме боротьба влади й опозиції за політичний капітал.

"Президентські вибори були генеральною репетицією перед парламентськими", — робить висновок Мірзіашвілі.

1 Саломе Зурабішвілі володіє шістьма мовами — грузинською, французькою, російською, англійською, німецькою й італійською

2 Дід Саломе, Іван Зурабішвілі, був меншовиком в уряді незалежної Грузії в 1918 і в 1921 роках. Прадід (батько бабусі) Ніко Ніколадзе заснував морський порт у Поті і почав будівництво залізниці в Грузії. Обидва діди — соратники письменника-націоналіста Іллі Чавчавадзе, прозваного батьком грузинської нації. Сім'я Зурабішвілі емігрувала до Парижа в 1921-му, рятуючись від радянської влади, де батько Саломе працював інженером на автомобільному заводі, а пізніше став главою грузинської спілки у Франції.

3 В юності Саломе Зурабішвілі брала участь у Парижі в демонстраціях проти приїзду до французької столиці радянських лідерів, випускала з друзями газету грузинською мовою і перекладала статті грузинських дисидентів. Вона закінчила Паризький інститут політичних наук, а потім Колумбійський університет у США.

4 Двічі була одружена. Її перший чоловік, Горджестан Гугушвілі, був вихідцем з Ірану. З ним вона познайомилася у Римі, коли їй було 22 роки. У пари народилося двоє дітей. Другий шлюб у Зурабішвілі був із відомим грузинським філософом, публіцистом і журналістом Джанрі Кашією. З 1980-х він працював на Радіо Свобода і в Голосі Америки. У 2012 році помер у віці 72 років.

5 Син Саломе Зурабішвілі Теймураз пішов стопами матері й почав дипломатичну кар'єру. Зараз працює в місії ООН у Нью-Йорку. Дочка Кетеван живе у Парижі, де працює ведучою на одному з місцевих телеканалів.