Львівський квадрат

Міська громада, обласна рада, тютюновий король і ресторатор, який видобуває пісок, — ось власники, які ділять між собою нерухомість у центрі Львова, на площі Ринок

Катерина Шаповал

Наприкінці 2016 року в самому серці Львова, у зоні під охороною ЮНЕСКО — на площі Ринок, — сталося неймовірне: так звана кам'яниця Лукашевичів, маєток XVI століття із номером 5 на вивісці з адресою, раптом перестав бути пам'яткою архітектури.

Не час зруйнував будинок. Це Львівський апеляційний госпсуд ухвалив: чотириповерхова історична будівля більше не має охоронного статусу. Значить, приміщення в ньому можна приватизувати.

Право на таку операцію місцева рада столиці Галичини дарувала приватній компанії Львівська гільдія, яка внаслідок викупила майже 200 кв. м на першому поверсі та підвалі.

Таким чином нижня частина 500-річного маєтку стала комерційною площею, яка зараз ніяк не використовується, а стоїть закритою. Лише три верхні поверхи будинку, на яких мерія розквартирувала Львівський історичний музей, продовжують існувати в статусі пам'ятки архітектури.

Львівська гільдія на момент передачі їй частини маєтку, за даними видання Наші гроші, належала родичці Андрія Якиміва, депутата місцевої міськради від партії Фронт змін екс-прем'єра Арсенія Яценюка.

Якимів завбачливо — ще до початку судового розгляду — вніс на розгляд сесії міськради пропозицію про приватизацію історичної нерухомості. І знайшов підтримку колег.

"Ми програли і були змушені виконувати рішення суду", — розводить руками Інна Свистун, керівник управління комунальної власності Львівської мерії.

Подібними історіями на площі Ринок нікого не здивуєш: тут чи не за кожним будинком приховано схоже минуле. Магазини на перших поверхах у розташованих тут старовинних будівлях були завжди, і з початком незалежності почався процес їх повзучої приватизації.

Шкурка вартувала вичинки: орендні ставки на Ринку вдвічі вищі, ніж на інших міських локаціях — $70–100 за квадрат, розповідає Роман Юськів, директор компанії Галицька нерухомість.

До того ж торгові приміщення тут, за його словами, серйозно подорожчали за останні 18 місяців — із початком масового паломництва у місто платоспроможних туристів з Європи.

Тепер щороку до Львова заїжджають близько 2 млн мандрівників, і центральна міська площа — головний магніт для всієї цієї "армії".

Втім, поки що найбільшим власником нежитлових приміщень на площі залишається муніципалітет. Під управлінням команди мера Андрія Садового, який вже 12 років керує містом, перебуває 42,5 тис. кв. м, якщо не брати до уваги будівлі самої Ратуші. Частину з них займають музеї та бібліотека.

В 11 разів менше квадратів на Ринку контролює Львівська облрада. А ось услід їй в списку найбільших рантьє головної площі галицької столиці йдуть приватні особи: пов'язаний зі Львівською тютюновою фабрикою бізнесмен Григорій Козловський, сім'я Назаркевичів, яка видобуває пісок, а також власник кінотеатру Василь Потапенко, приятель депутатів із партії ВО Свобода.

Всіх цих людей НВ вирахував, складаючи рейтинг головних власників нежитлових приміщень на площі Ринок.

Під час його підготовки редакція використовувала офіційну інформацію, доступ до якої НВ допомогла отримати юркомпанія Investment Service Ukraine — партнер проекту. Вона натомість вивудила її з чотирьох джерел: Держреєстру майнових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держреєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

З цими даними НВ звернувся до бази YouControl, яка веде список юросіб, створений на підставі моніторингу офіційних відомостей контрагентів. За допомогою даного ресурсу редакція визначила кінцевих бенефіціарів компаній, які володіють комерційною нерухомістю в будинках на площі Ринок. Так і з'явився рейтинг.

Матеріал про Львів — продовження серії статей проекту Золоті метри. Перша вийшла тиждень тому й оповідала про найбільших власників торгівельної та офісної нерухомості на київському Хрещатику.

Приватизація площі Ринок почалася у 1990-х, розповідає Наталя Онисько, львівський репортер видання Наші гроші. Вона кілька років розслідує схеми переведення комунальної власності міста в приватні руки.

За словами Онисько, на перших поверхах будинків на площі Ринок завжди були магазини. У пострадянські роки їхні власники — державні або комунальні підприємства — перетворювалися на акціонерні товариства. І ставали орендарями займаних площ. Після чого отримували законне право стати першими претендентами на їх викуп. Для цього потрібно було лише схвалення сесії міськради. Процедура нескладна: депутати вирішують, що приватизація через викуп можлива. Далі муніципальна влада залучає оцінювача приміщень, що має ліцензію, і той розраховує їх вартість. А опісля орендар або інший претендент викуповує майно міста. "Так, процедура корупціогенна, але вона була передбачена законом", — каже Свистун із мерії.

Правда, у міськради був ще один шлях — виставляти приміщення на аукціони. Але практикувати подібне львівська влада почала лише з 2014-го, на восьмому році мерської кар'єри Садового. Отримати пояснення — чому викуп, а не аукціони, — у самого мера НВ не вдалося: він перебував у відрядженні. Але Свистун пояснила: рішення про приватизацію комунальних об'єктів за законом приймають міські депутати.

Саме за допомогою викупу Холдинг емоцій !FEST отримав частину площ, на яких тепер розташовується його знаменитий ресторан Криївка. Для початку компанія Андрія Худа та Юрія Назарука придбала маленьке підприємство Суверен, яке мало право на довгострокову оренду приміщення. А вже опісля !FEST викупив безпосередньо у міста цю нерухомість.

Такий епізод, за словами Худа, був єдиним в історії Холдингу, коли !FEST придбав що-небудь у муніципалітету. Всі інші майданчики — а у компанії Худа на Ринку більше закладів, ніж в інших рестораторів — вони або орендують, або придбали на вторинному ринку.

"Ми не "тремося" з депутатами і владою так тісно, ​​щоб привілейовано викупити приміщення", — говорить ресторатор.

Про користь тісної співпраці з депутатами міг би розповісти Василь Потапенко, який опинився на п'ятому місці в рейтинзі головних власників площі Ринок.

Цей непублічний бізнесмен володіє кількома компаніями: одна з них зайнята кінопрокатом, інші надають ресторанні послуги, продають напої або управляють нерухомістю.

Майже у всіх цих фірмах у різні роки директором був Василь Павлюк, представник ВО Свобода, екс-секретар міськради і колишній учасник постійної депутатської комісії з питань архітектури, містобудування та збереження історичної пам'яті.

Онисько нагадує, що Потапенко сім років тому викупив у міста триповерховий будинок №39 (455 кв. м) на площі Ринок. Вірніше, фірма Живоцвіт, якою тоді володіли Потапенко та Ярослав Портухай, його приватизувала.

Ціна питання як для 2011 року було мінімальною: приблизно по $922 за 1 кв. м. Якби Живоцвіт тоді купував аналогічну нерухомість на ринку, то заплатив би, за даними консалтингової компанії SV Development, приблизно $2,2–2,3 тис. за квадрат.

На той момент Павлюк був секретарем міськради, а батько Портухая засідав там таки, представляючи партію Свобода.

Зараз у будинку №39 працює ресторан Мафія, а єдиний його власник — Потапенко.

Зв'язатися з бізнесменом НВ не вдалося ні за жодним із телефонів, зазначених у даних пов'язаних із ним компаній.

Історія з №39 типова — міськрада Львова частенько задешево пропонувала муніципальну нерухомість комерсантам, які її орендували.

Того ж 2011-го приміщення площею 41,5 кв. м на першому поверсі будинку №34 місто продало по 5,8 тис. грн ($725) за 1 кв. м. Покупці — подружжя підприємців Зоряна та Андрій Шередьки.

Тоді ж місто поступилося 90 квадратами в будинку №21 — по 12 тис. грн ($1,5 тис.) за кожен. Придбала ці метри Анжела Мазур, на той момент дружина Ярослава Гарцули, багаторічного радника з інвестиційної діяльності мера Садового. Гарцула також торгує килимами та є почесним консулом короля Бельгії.

Приблизно тоді орендовану на центральній площі Львова нерухомість викупив відомий галицький ресторатор Вардкез Арзуманян. Перший поверх із підвалом у будинку №34 — там розташоване його кафе Кентавр — бізнесмен придбав приблизно по $1,5 тис. за 1 кв. м.

У бесіді з НВ ресторатор уточнив, що це була не найнижча ціна нерухомості, яку місто тоді продавало на Ринку. До викупу Арзуманян, за його словами, багато років орендував дані приміщення, акуратно і сумлінно сплачуючи гроші місту. Тому і скористався правом першочергового викупу.

Ресторатор із 2006 до 2010 року мав мандат депутата Львівської міськради, але на момент укладання угоди вже покинув Ратушу.

А дійсно низька ціна — це близько $500 за 1 кв. м: саме за стільки компанія Девелопмент маркет Львів приватизувала у 2013 році універмаг на площі Ринок, 32, на розі з вулицею Шевською.

Міськрада двічі відмовлялася давати дозвіл на його приватизацію, але місцевий суд унаслідок зобов'язав депутатів затвердити продаж. Тепер це приміщення орендує Холдинг !FEST — тут працює його Театр пива Правда.

Любомир Мельничук, керівник львівської міської організації Свободи, який у 2013-му керував фракцією цієї політсили в міськраді, розповідає: ставку $527 за 1 кв. м встановив оцінювач — компанія, яку очолює чоловік сестри мера Садового.

Справу навіть розглядали в Галицькому райсуді Львова, але той закрив справу, так як прокуратура не змогла зібрати достатньо доказів провини оцінювача.

Про реальну вартість нерухомості на площі Ринок у ті роки можна судити за результатами відкритого аукціону, на який на початку 2014-го місто виставило 314 кв. м. у будинку №28. Переможець торгів Богдан Дубневич (зараз — член фракції БПП у Верховній раді) заплатив за кожен квадрат лота по 53,5 тис. грн (майже $5 тис).

Сьогодні, за даними YouControl, серед засновників Девелопмент маркет Львів, яка настільки вдало приватизувала універмаг на розі Шевській, зазначений Ігор Назаркевич. Він видобуває пісок у Пустомитівському районі Львівської області, був засновником мережі заправок GFC, яку продав азербайджанській SOCAR.

Львівські ЗМІ називають Назаркевича другом Садового. А НВ готовий назвати його №4 рейтингу найбільших рантьє площі Ринок: за оцінками редакції, тут йому з сім'єю належить майже 1 тис. кв. м. комерційної нерухомості.

Назаркевичі, серед іншого, володіють рестораном Атляс, до того ж частина займаної закладом площі записана на сина Ігоря Назаркевича — Юрія.

Зв'язатися з головою цієї сім'ї НВ не вдалося — ні через Facebook, ні через його компанію Н. П. Б.

Загальна площа нежитлових приміщень на площі Ринок становить 57,1 тис. кв. м. Майже половина з них — все ще комунальна власність, частину якої ось-ось почнуть розпродавати через систему ProZorro.

Перший електронний аукціон в історії площі Ринок вже відбувся: на початку вересня компанія Холдинг Гранд Готель купила 73 кв. м підвалу в будинку №31 за 5 млн грн (67,75 тис. грн за 1 кв. м).

Володіє цією компанією Григорій Козловський. Він не просто бізнесмен, а найбільший приватний власник торгової нерухомості на головній площі Львова. І № 3 рейтингу НВ.

Його володіння тут — це 1,7 тис. кв. м. Переважна їх частина прихована в будинку №36. Тут Козловський відкрив помпезний ресторан 36ПО з величезним акваріумом, в якому плаває жива акула.

Козловський і сам "велика риба". У 2010-му він очолив Львівську тютюнову фабрику (ЛТФ), яку губернатор Закарпаття Геннадій Москаль відкрито називає основним постачальником контрабандних сигарет з України.

Зараз такої юридичної особи, як ЛТФ, немає — фабрикою володіє якась Винниківська тютюнова фабрика, керівником якої колись був сам Козловський. За даними онлайн-видання Економічна правда, бізнесмен все ще контролює підприємство.

Зараз Козловський — депутат міськради Львова і, як писала місцева газета Високий замок, ще недавно ходив на сесії в супроводі трьох охоронців.

Як сам бізнесмен пояснював журналістам, йому ніхто не погрожував, а охорона була роботою на випередження. "Тому що кожен успішний бізнесмен, тим паче в нашому місті, має великі проблеми", — запевняв пресу Козловський.

Проблеми у депутата дійсно були: коли він створював свій ресторан 36ПО, то так перебудував будівлю, що міськрада і прокуратура через суд домагалися відновлення колишнього вигляду будинку. Але без успіху.

НВ спробував отримати коментарі у власника 36ПО на тему того, як йому дісталася нерухомість на площі Ринок, і чи дійсно він контролює ЛТФ. Але в компанії бізнесмена Козловського редакції відмовили в спілкуванні, а в секретаріаті Львівської міськради заявили, що з депутатом Козловським зв'язатися неможливо: зараз він перебуває за кордоном.

Слідувати за Козловським НВ не буде: наступна мета редакції — не він, а королі нерухомості з Дерибасівської, головної торгової вулиці Одеси. Про них — у наступному матеріалі серії.