Листи до редакції

У статті Максима Бутченка Хрестовий перехід (НВ № 5 від 14 лютого) прочитала про бажання більшості жителів села Ворсівка Житомирської області перейти до Православної церкви України (ПЦУ).

Я правнучка Григорія Івановича Коломацького, священника Свято-Миколаївської церкви у Ворсівці. Григорія Івановича репресували у 1937 році, й він помер на засланні.

У 2017-му мій тато і його брат узгодили зі священиком УПЦ отцем Василем встановлення на території Свято-Миколаївської церкви пам'ятника на честь мого прадіда. Пам'ятник встановили того ж року.

Хочу повідомити, що сам отець Василь згадував у розмові про те, що в 2005 році наші родичі передали його попередникові, отцю Олегу, церковну печатку Свято-Миколаївської церкви, яка зберігалася у родині з 1937 року. На підтвердження цього у нас є копія матеріалу з газети Малинські новини про цю подію. Ба більше, в 2017-му сам отець Василь підтвердив нам, що на той момент печатка була у нього.

Дуже важливо, щоб у процесі переходу до ПЦУ батько Василь повернув цю печатку церкви разом з іншими документами й атрибутами.

Марина Коломацька,
фахівець адміністративно-фінансового департаменту, Київ

Я є вашим передплатником вже більше 10 років. Виріс і сформувався як особистість саме на вашому виданні (зараз мені 33 роки). Дуже подобається як журнал, так і радіостанція — з відеотрансляцій на YouTube-каналі, майже як телеканал.

Хотів би підтримати вас фінансово — перерахувати певну суму грошей. Наприклад, 1.000 грн. Чи є така можливість?

Володимир Куреновський,
програміст, Київ

Дякую за гарну журналістську роботу. Я ваш читач, шанувальник і передплатник ще з часів Кореспондента.

До речі, після того як прочитаю сам, віддаю журнали батькам, які живуть у невеликому райцентрі. І для них НВ є справжнім альтернативним джерелом інформації.

Завжди, коли розумію, що якась проблема недостатньо висвітлена у суспільстві або їй приділяють мало уваги на державному рівні, у мене виникає думка: було б добре, аби про це написали саме ви.

Зараз така думка у мене з'явилася після перегляду циклу Скарби нації на телеканалі 1+1, де порушується проблема цілеспрямованої багатовікової політики Росії зі спотворення нашої історії, зокрема із вивезення цінних артефактів.

Оскільки вважаю, що одним із завдань ЗМІ національного рівня є формування у суспільстві правильного дискурсу з важливих питань (зокрема і питань історії), хотів би звернутися до вас із пропозицією висвітлити цю тему на сторінках журналу.

Костянтин Савченко,
фінансовий директор IT-компанії Scalr Labs Ukraine, Львів

Читаю ваш журнал вже більше двох років і під час читання відчуваю дискомфорт від дрібного шрифту основних матеріалів. Крім цього, дуже часто текст на сторінці розташований на темній колірній "заливці". Це створює додаткові труднощі читання. Без гарного збільшувального скла, не знаю, як іншим, але мені та моїм колегам читати дуже непросто.

Якщо можна врахувати таке побажання, буду дуже вдячний.

Віктор Гриневич,
викладач вишу, Одеса

Дуже подобається читати думки ваших журналістів. НВ навіть випередив для мене УП. В автомобілі слухаю Радіо НВ. Тобто я — ваш прихильник.

Я з фронтового регіону, повністю з російськомовної родини й російськомовного оточення. П’ятий президент Петро Порошенко багато зробив для повернення мови. Тому вважаю, що й вашому електронному виданню теж потрібно змінюватися на краще. Що я маю на увазі.

Дуже добре, що сторінки сайту йдуть зараз двома мовами. По-перше, вважаю, що посилання на термінові події мають скеровувати читача на українськомовну сторінку, а не на російську, як зараз. По-друге, новини й головна мають відкриватися українською. По-третє, переходи на сторінки — максимально україномовні.

Ваше видання розраховано на людей, які думають. Кому зараз важко читати мову — перейде на російську. Я голосую за вас та бажаю, аби ви були в тренді.

Михайло Пасічний,
директор і пластичний хірург клініки краси Меділайф, Маріуполь

Від щирого серця вітаю улюблений журнал із першим ювілеєм — п'ять років!

Спочатку читав вас у Кореспонденті, а потім разом із вами "перейшов" до НВ. Виписую вас вже років сім-вісім. Читаю від першої до останньої статті. Часто перечитую розділ Історія і різні story. Потім даю читати родичам.

У вас завжди дуже актуальні та свіжі новини, ви дійсно тримаєте руку на пульсі країни. Молодці! Ви реально круті, авторитетні і найкращі журналісти — журнал і тепер радіо. Так тримати! Нікому з політиків не давайте спуску. З Днем Народження Вас!

Ігор Даценко,
директор юрдепартаменту мережі медичних клінік R+, Київ