Лихоманка виборів

2019 коротко: 31 марта українці оберуть президента, 27 жовтня відбудуться вибори до парламенту

Країну чекає повне перезавантаження

Володимир Фесенко, політолог,
директор Центру політичних
досліджень Пента

2019-й в Україні пройде під знаком виборів. До того ж перше півріччя визначить логіка боротьби за пост президента, а в другому країна порине у вир парламентських перегонів. Лихоманка виборів зумовить високий рівень політичної турбулентності й конфліктності. Отже, є висока ймовірність суттєвих змін у керівництві країни. Питання тільки в тому, наскільки кардинальними вони будуть.

Однозначно прогнозувати переможця у боротьбі за пост № 1 занадто необачно. Що можна сказати точно: вибори пройдуть у два тури. Жоден із лідерів не в змозі перемогти в першому турі президентських виборів. Це пов'язано з масштабною кризою довіри до політичних еліт і провідних політичних лідерів. На вихід до другого туру претендують від п'яти до семи потенційних кандидатів на посаду глави держави. І нікому не гарантована перемога. У другому раунді боротьби буде домінувати логіка вибору меншого зла. Можливі кілька сценаріїв результату президентських виборів:

перемога екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, яка напередодні старту виборної кампанії лідирує в рейтинговій гонці;

переобрання чинного президента Петра Порошенка;

обрання нестандартного ("неполітичного") кандидата — Святослава Вакарчука або Володимира Зеленського;

перемога екс-міністра оборони Анатолія Гриценка;

політична криза під час виборів або за результатами першого або другого туру голосування.

Вкрай малоймовірною видається можливість перемоги кандидата з табору колишніх регіоналів, хоча він і може вийти в другий тур. Близько 5 млн виборців, які раніше голосували за Віктора Януковича та Партію регіонів, залишилися у 2014-му на окупованих територіях Криму і Донбасу. Без цих виборців навряд чи відбудеться реванш антимайданних і проросійських сил на президентських і парламентських виборах.

Той чи інший сценарій завершення президентських виборів можливий залежно від поєднання низки різних обставин (рівень ефективності виборної кампанії кожного з фаворитів, коливання настроїв виборців, конфігурація другого туру, форс-мажорні та непередбачені ситуації під час виборів). Як показала історія із введенням воєнного стану наприкінці листопада 2018-го, можуть статися і несподівані події та різноманітні "чорні лебеді".

У зв'язку з глибокою кризою довіри до політичних еліт новий глава держави від самого початку опиратиметься на підтримку меншості громадян країни. Інші або займуть позицію вичікування, або будуть до нього ворожими. Дуже ймовірні спроби протестних акцій як під час виборної кампанії, так і за результатами першого та другого турів виборів. Які для цього знадобляться умови? Наприклад, якщо раптом спробують зняти з виборів когось із фаворитів. Ще один можливий сценарій — протестна акція прихильників опозиційного кандидата, який опинився на третьому або навіть четвертому місці з мінімальним відривом (менше 1%) від кандидата, який посів друге місце. Також можливі протестні дії з боку агресивно налаштованих противників Порошенка в разі його перемоги на виборах. Але якщо його супротивником у другому турі буде представник табору колишніх регіоналів, то ймовірність протестної акції видається не дуже високою. Малоймовірний новий великий Майдан. Українці зараз розчаровані у всіх політичних лідерах і навряд чи масово вийдуть на вулицю заради підтримки якогось одного політика.

Як вплинуть результати президентських виборів на державну політику й політичні процеси в країні?

Якщо залишиться нинішній президент, зміни будуть, але не принципові, радше тактичного характеру. У разі обрання на пост президента України Юлії Тимошенко або Анатолія Гриценка нас очікують суттєвіші зміни, але переважно у внутрішній та кадровій політиці й у стилістиці управління. Якщо Юлія Тимошенко спробує реалізувати свій сценарій затвердження нової Конституції на всеукраїнському референдумі та переходу до "канцлерської республіки", це може викликати організований опір і сплеск післявиборного політичного протистояння. Анатолій Гриценко в разі обрання главою держави може зіткнутися із протидією парламенту і через слабкі позиції у Верховній раді, і через особливості свого характеру. А ось у разі обрання на пост № 1 нестандартного кандидата політичні еліти можуть підстрахуватися і провести конституційну реформу, спрямовану на обмеження повноважень глави держави і трансформацію політичної системи країни в парламентську республіку.

Прозахідна орієнтація зовнішньої політики України майже напевно збережеться за будь-яких результатів президентських виборів, але її стилістика і тактика може помітно змінитися залежно від особистості нового президента. Цей фактор істотно вплине і на переговори щодо ситуації на Донбасі. Залежно від нього визначить свою переговорну тактику і глава РФ Володимир Путін. Навряд чи варто очікувати повноцінного врегулювання військово-політичного конфлікту на Донбасі, але за певних умов можливі деякі зрушення або в питанні миротворчої місії ООН у цьому регіоні, або значно дієвіші, ніж зазвичай, домовленості про припинення вогню в зоні конфлікту.

Не можна виключати і прямо протилежного сценарію — ескалації конфлікту на Донбасі, зокрема через зростання військово-політичної напруги в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Воєнні дії на сході країни можуть бути використані і як інструмент тиску Росії на внутрішньополітичні процеси в Україні й під час виборів, і в міжвиборний період. Вплив РФ також проявиться і в інших формах — від впливу на поведінку виборців через соцмережі до кібератак і різних провокацій із метою дестабілізації внутрішньополітичної ситуації.

Результати президентських перегонів, а також розвиток політичної ситуації після виборів глави держави суттєво вплинуть на перебіг парламентської виборної кампанії. Одразу в кількох політичних сил ми побачимо як об'єднавчі, так і роз'єднувальні процеси. Можлива поява нових партій, що претендують на проходження до Верховної Ради. Парламентські вибори, найімовірніше, пройдуть за старим виборним законом. Багато депутатів нинішнього складу (і не тільки мажоритарники) вже ведуть активну роботу в територіальних виборних округах і чинитимуть опір будь-яким суттєвим змінам у системі виборів.

Досить імовірно, що новий склад парламенту виявиться роздробленішим у партійному плані. За даними соціологів, п'ятивідсотковий виборний бар'єр можуть подолати сім-вісім політичних партій. Оновлений депутатський корпус буде й значно поляризованішим. У його складі приблизно вдвічі може збільшитися представництво політичних сил, створених на уламках колишньої Партії регіонів. Вони не зможуть сформувати парламентську більшість, але помітно посилять вплив на законодавчі процеси. Через ці обставини буде складніше створити стабільну й консолідовану коаліцію парламентської більшості.

У 2019-му відбудеться зміна уряду. Це може статися і після президентських виборів, якщо новий глава держави захоче сформувати лояльний до нього Кабінет міністрів і переформатувати під свої інтереси парламентську більшість у нинішній Раді. Ну, а новий склад парламенту, обраний наприкінці жовтня 2019-го, сформує і нову коаліцію більшості, і новий Кабмін.

Президентські та парламентські вибори дещо відвернуть увагу громадськості від діяльності антикорупційних інституцій, але цілком можливе використання деяких старих або нових антикорупційних справ у контексті виборних кампаній. У 2019-му почне роботу Антикорупційний суд. Але навряд чи варто очікувати від нього швидких і революційних результатів — насамперед через процесуальну повільність українського правосуддя.

Головне завдання суспільства і політичних еліт — забезпечити нормальний процес зміни (оновлення) влади без різкого ослаблення державних структур і надмірних потрясінь.