Квітка простоти

Седан Opel Astra – це проста зброя масового ураження українських споживачів: німецький автомобіль із нормальною комплектацією, комфортною підвіскою і привабливою ціною

Андрій Смирнов

Він повернувся. Він — це Opel. Викуплений два роки тому французами з PSA (Peugeot-Citroen) у американського GM, німецький бренд фактично пішов з українського ринку, але французи зробили рестарт його продажів.

Зараз PSA пропонує українцям кілька моделей Opel: створені вже на французькій платформі кросовери Crossland X і Grandland X і плюс флагманський бізнес-седан Insignia.

Але є в цьому ряді й об'єкт № 4. Не просто автомобіль, а зброя масового ураження споживачів — Opel Astra, створений ще GM.

Така Astra — не хетчбек, не універсал, а седан, та ще й попереднього покоління J (в Європі вже продають нову генерацію моделі з індексом К).

Чим же ця "квітка" може вразити клієнтів? Тим, що це буде німецький седан С-класу, безпосередній конкурент Skoda Octavia і Toyota Corolla, з дуже демократичною ціною — у межах $16–20 тис.

На вітчизняному ринку Astra має дві комплектації, в кожній — мінімально прийнятний рівень систем безпеки: чотири подушки, ABS, ESP. Головна відмінність старшої версії — клімат-контроль замість кондиціонера, задній датчик парковки і підігрів керма.

Двигун один — бензиновий турбований об'ємом 1,4 л на 140 коней. А ось у типах трансмісій є вибір: 6-ступенева механіка або автомат із тією ж кількістю передач.

Автомобіль у максимальній комплектації, оздоблений невеликим набором недоступних для місцевого ринку опцій (шторки безпеки, матричні фари головного світла Full LED з адаптивним дальнім, електричне гальмо стоянки, "розвинутіше" радіо і кольоровий 7-дюймовий дисплей у центрі торпедо), побував на тесті НВ.

Основні враження від нього — в чотирьох пунктах.

1 Їзда без вогника, але з комфортом. Двигун Astra хоч і турбований, але машина не "стріляє". Розгін до сотні за трохи більше ніж 10 с: для міста і спокійного водія цілком вистачає, для міста і різкого водія — не особливо, для траси — нормально.

На швидкості від 160 км/год машина починає злегка плавати траєкторією. Набагато раніше в салоні стає шумно.

Автомат налаштовано миролюбно: під час розміреного руху він помірно плавно змінює ступені, а під час спроби різко прискоритися тягне з рішенням про вибір передачі. А іноді чогось довго утримує знижену. Через що автомобіль частіше, ніж хочеться, свербить розкрученим двигуном.

Спортрежиму автомат не має, тільки мануальний. У ньому водій сам змінює передачі, похитуючи важіль. Або це роблять за нього електронні мізки: під час гальмування коробка скидає передачі сама, а під час розгону дає двигуну розкрутитися до початку червоної зони тахометра (6,5 тис. обертів на хвилину), впирається у неї і вже нічого далі не дає зробити. Зате на панелі приладів заздалегідь з'являються підказки водієві — яку передачу йому слід обрати.

Кермо мультифункціональне і, що добре, з підігрівом. Воно робить 2,8 оберту від упору до упору — реакції не гострі, що гармонує із загальним характером автомобіля.

Підвіска (передня вісь незалежна, ззаду — напівзалежна) досить комфортна: поганою дорогою несе без різкостей і знущань над спиною водія і пасажирів.

Оглядовість у нормі за мірками невисокого седану. Зовнішні дзеркала не особливо великі, у лівого є ще й спотворювальна зона. Але можна звикнути.

Світло добре, є і підсвічування поворотів.

Задню півсферу контролює (але тільки звуковим сигналом різного рівня гучності) датчик парковки: відсутність хоч якоїсь візуальної індикації нервує водія.

Серед безумовно приємного: дорожній просвіт — це 135–140 мм під сталевим захистом картера.

2 Скромне житло бюргера. Оздоблення салону по-німецьки скромне. А якщо врахувати, що Opel належить французам, які люблять дизайнерські знахідки, його можна назвати похмурим.

Оздоблення спереду: є м'які елементи на торпедо, є тканина в картах дверей, але кольори — або чорний, або сірий.

На центральній консолі розсип кнопок, хоча ніяких особливих функцій там немає: зверху — звук плюс відключення ESP і пищалки парктроніка, внизу — управління кліматом.

Нижче цього царства клавіш розташовано глибоку похилу кишеню, не особливо зручну і задрібну для великих смартфонів. Саме тут розміщується розетка на 12В, aux і єдиний на весь автомобіль роз'єм usb (звичайний).

Зверху торпедо — той самий недоступний в Україні кольоровий (але не сенсорний) монітор: єдина яскрава пляма в передній частині салону. Але він, по суті, відповідає лише за радіо й елементарне налаштування.

Панель приладів лаконічна, все аналогове. Між циферблатами — найпростіший екран борткомп'ютера з базовими функціями.

Під рукою водія праворуч — один відкритий підсклянник, ще два закриваються шторкою плюс регульований по вильоту підлокітник, під яким невеликий бокс.

Ящик для рукавичок малооб'ємний і має складну форму.

Передні сидіння прості, з мінімумом механічних регулювань, навіть без поперекового упору у водія. Але у них є триступеневий підігрів.

Самі собою крісла м'які і тому зручні для спини. Але стегнам не вистачає підтримки, що відчувається у далеких поїздках.

У другому ряді високий пасажир за високим водієм сяде без радості, але і не особливо засмучено: коліна впруться у спинку переднього сидіння, але вона м'яка. Над головою залишиться трохи вільного місця.

Вибиратися із заднього ряду складно: доводиться буквально витягувати ступні з-під переднього крісла, обносячи ноги повз центральну стійку і високий поріг.

Зі зручностей задні пасажири нічого не отримали, не дісталося їм навіть відкидного підлокітника.

Спинки дивана другого ряду складаються окремо, подовжуючи відсік для вантажів, але водночас рівна платформа не виходить.

Багажник пристойний за обсягом, із сіточками, джгутиками і кількома гачками. Кришка відсіку, що зручно, повністю відкривається сама — є потужні пневмоупори. Петлі відкриті, але рознесені широко — у вантаж не вдавлюватимуться.

У підпіллі не якась там докатка, а повноцінна запаска того ж розміру, що і робочі колеса (під покришку 205/60 R16), але не на литому, а на сталевому диску.

3 Стерпні витрати. У місті, якщо періодично потрапляти в тягнучки, Astra буде безповоротно спалювати до 12 л бензину на кожні 100 км шляху. На трасі, якщо утримувати швидкість трохи більше 100 км/год, а обороти — трохи вище 2 тис., витрати можна скоротити майже вдвічі — до 6,2 л.

4 Висновок. Opel Astra — це прийнятний мінімум у всьому. А ще Astra — консервативний і недорогий німецький седан. В Україні таке поєднання можна вважати козирем, перебити який може хіба що консервативний і недорогий японський седан. Але таких у природі не існує.

Недарма французи сподіваються, що складання двох факторів — німець і бюджетна вартість — призведе до того, що вже в перший рік продажу Astra в Україні вискочить на шосте місце у своєму сегменті, захопивши 6%.

Схоже, так і буде.