Крихітний гігант

Новітня історія карликової держави, яка в кліматичних умовах, несумісних із прогресом, домоглася розвитку, несумісного з корупцією, зробивши ставку на агронауку й агротехнології

Юлія Порошенко,
засновник і керівник платформи
з розвитку агроінновацій Agrohub

11 вересня 2015-го в Києві на щорічній конференції Yalta European Strategy прозвучала надзвичайно натхненна промова. Її автор — дев'ятий президент Ізраїлю Шимон Перес. 92-річний старець говорив про лінь, сміливість і зухвалість надії. "Найбільше багатство природи — люди, — був його головний посил. — Люди збагатили землю, а не земля — ​​людей".

За кілька років до виступу Переса в Києві Борис Бордман, тоді консультант міністерства АПК Ізраїлю та Світового банку з питань автоматизації сільського господарства, спробував переконати делегацію з восьми осіб від українського Міністерства аграрної промисловості приблизно в тому ж. А саме: найважливіший актив у сільському господарстві — це люди науки, які творять чудеса.

Як приклад Бордман запропонував гостям поїхати до теплиці, де поза ґрунтом, піднята над землею, без обробки хімією рясно росте полуниця. Але абсолютно несподівано від візиту ввічливості українські бюрократи відмовилися, вирішивши, що їх кличуть на плантацію з виробництва "пластмасової" ягоди. І все ж Бордман наполіг. Чому, ймовірно, пізніше і сам виявився не радий.

Відтягнути українську делегацію від ізраїльської полуниці було важче, ніж затягнути на неї. Заїхали на хвилинку, залишилися на дві з половиною години. "Вона і справді дуже смачна, — розповідає Бордман. — Я ж міністру [АПК України] не сказав, що полуниця ця йде в британську продуктову мережу Marks & Spenser, а вони там такі примхливі, ну просто кінець світу".

Крім полуниці в Британію, Ізраїль експортує дині в Узбекистан, болгарський перець — до Болгарії, моркву — в Росію, квіти — до Франції, тропічних риб — до Німеччини і передові агротехнології, що сприяють цьому різноманіттю, — в усьому світі.

І ось тепер Ізраїль готує несподіваний, але довгоочікуваний сюрприз — тотальну автоматизацію ручної праці в найдавнішій і найконсервативнішій сфері людської діяльності. Вже сьогодні Ізраїль попереду планети всієї. Робота одного місцевого фермера годує 115 осіб, в Україні — 15, в Китаї — 4.

"Треба якомога швидше прийти до повної автоматизації, — підкреслює Бордман. — Щоб наступному поколінню не доводилося виконувати важку рутинну роботу на землі".

Н а головній фотографії до цієї статті — Бордман в оточенні гігантських папай, вперше у світі вирощених у теплиці на півночі Ізраїлю. Нехай слово північ не вводить нікого в оману. Північний клімат Ізраїлю значно гарячіший, ніж найпівденніший в Україні.

До спекотної пустелі — 200 км. Як від Києва до Черкас. Температура в тіні сягає +50 ℃, хоча тіні тут, за суттю, і немає. Ґрунту в його українському розумінні — теж немає. Кам'яниста поверхня, ні краплі вологи, ґрунти бідні й засолені. Бордман об'їжджає місцеві господарства, щоб допомагати фермерам сіяти добре, смачне, вічне в найекстремальніших умовах на планеті.

60% Ізраїлю, цієї карликової держави розміром із Львівську область, — пустеля. Загальна площа культивованих земель — приблизно 450 тис. га, що менше територій, оброблюваних одним лише українським агрохолдингом Kernel. Також в Ізраїлі є два озера. Одне вже мертве — на півдні, інше вмирає — на півночі, недалеко від сирійського і ліванського кордонів. Ще є річка Йордан. Але в ній практично немає води. "На Близькому Сході є два типи країн — країни нафтові і країни святі, — говорив на київському форумі Перес. — Наша — абсолютно свята, тому що у нас взагалі нічого не було".

Вихід із безводного становища знайшов ізраїльський інженер-гідротехнік Симха Бласс. У 1965 році він придумав систему крапельного зрошення, яка безпосередньо живить кореневу систему рослин. У результаті інновація переросла в транснаціональний бізнес, а дітище Басса — компанія Netafim — стало зіркою планетарного масштабу і працює в 110 країнах. Вона протиставляє посусі й кліматичним змінам свої розробки і технології, що змушують природу відступати.

Керівний директор Netafim Ukraine & Moldova Сергій Савранський розповідає НВ, що прісної води в світі стає менше ще й тому, що населення зростає. До 2050 року, за прогнозами ООН, на планеті буде жити понад 9 млрд людей. А в сільському господарстві країн, що розвиваються 70-80% прісної води йде на полив. "Якщо ми стільки води збираємося використовувати, щоб виростити те, що ми потім будемо їсти, то що ми будемо пити?" — запитує Савранський.

За його оцінкою, крапельне зрошення економить воду мінімум на 30%, на 40% підвищує врожайність і економить витрати на добрива. Це один із напрямків агротехнічної думки в Ізраїлі. Зараз розвивається і другий напрям — виробництво прісної води з морської, а також з атмосфери біохімічними способами. В результаті тепер Ізраїль використовує для сільського господарства втричі менше води, ніж інші країни, тому й попит на розробки ізраїльтян росте.

Капіталізація глобальної компанії Netafim за останні 12 років пройшла шлях від $450 млн до $2 млрд. Торік 80% Netafim придбала мексиканська компанія Mexichem, чия капіталізація склала $7 млрд. Уже цьогоріч продажі Netafim принесли компанії $1,2 млрд доходу (чистий прибуток $252 млн). Із них $6,5 млн — в Україні, де було вироблено 35 проектів на 4,2 тис. га.

Правда, є речі, сильніші за стихійні лиха, і перед якими відступає сама Netafim. Сергій Савранський працює в компанії 10 років. Йому постійно доводиться приймати рішення про товарне кредитування клієнтів. За відсутності будь-яких гарантій і наявності низької правової культури ці операції досить ризиковані. Як момент професійного відчаю Савранський згадує 2013 рік — пік корупційної активності української бюрократії. "До того ж це було на всіх рівнях — митниця, податкова", — говорить він про очевидні для українців, але малозрозумілі для ізраїльтян речі. Іноземному інвестору важко ужитися з новою дійсністю, але змінюватися слід дійсності, а не інвестору, з упевненістю вважає Савранський. "У нас кожен квартал проходить міжнародний аудит із передачею підтвердженої звітності про ведення бізнесу в Ізраїлі", — пояснює він.

Пошуки можливостей зберігати ресурси тривають. Дещо нове ім'я в цій тематиці — PlantAcrBio. Стартап був народжений в Ізраїлі в 2014 році. Його мета — виявити в рослинах гени, які чинять спротив умовам посухи. PlantArcBio збирає зразки ґрунту і води в пустелі біля Мертвого моря. Це Клондайк для генних інженерів, які видобувають десятки тисяч зразків клітин рослин, тварин, вірусів, грибів і мікроорганізмів, що пристосувалися до екстремальних умов посухи. "Ми допускаємо, що серед них будуть потрібні гени", — пояснює фаундер PlantArcBio Дрор Шалітін. Стартап визначив уже сотню генів (із мільйона вивчених), які допомагають рослинам стати більш стійкими до дефіциту води. У липні 2018 року PlantArcBio став партнером Університету Вісконсіна (США), який спеціалізується на бобових. Це принесло стартапу $3 млн від ангелів-інвесторів та ізраїльського уряду. У цій свіжій історії все тільки починається.

Загалом із 460 ізраїльських агротехнологічних компаній понад 100 створені за останні п'ять років.

О фір Шлам — співзасновник і генеральний директор іншого успішного стартапу — Taranis, системи прогнозування захворюваності рослин. Його сім'я родом із Харківської області. В Ізраїль вони переїхали ще в 1910 році і заснували тут одне з перших сіл, а в ньому — свою фермерську династію, що простягнулася на чотири покоління. Шлам — покоління п'яте. І ця версія дуже відрізняється від попередніх чотирьох. "Мене більше цікавили передові технології, інформатика, математика, — розповідає він НВ. — Я прослужив близько дев'яти років в одній з ізраїльських спецслужб і отримав багато досвіду у сфері технологій і управління".

Армія Ізраїлю — найбільший інкубатор із вирощування стартаперів та технологічних геніїв. Крім того, тут утворюються соціальні зв'язки, що пізніше переростають у ділові. У книзі Нація розумних людей: історія економічного дива Ізраїлю відзначається, що служба в армії занурює потенційних підприємців у філософію "покладайся на себе", а також сприяє утворенню потрібних зв'язків, знайомить із просунутими технологіями, робить стресостійкими і в міру впертими. "Чи хотілося мені кинути? — перепитує Шлам. — Кожен день. Відтоді, як ми стартували, Taranis був схожий на американські гірки. У нас не було роботи і зарплати більше року, ми витратили всі наші особисті та сімейні заощадження. Але потім ми побачили, що це того варте". Сьогодні системами, розробленими Taranis, у шести країнах користуються понад 19 тис. фермерських господарств, що покривають 10 млн га. Це вчетверо більше, ніж територія всієї держави Ізраїль. Стартап залучив близько $10 млн інвестицій.

Щоб прогодувати себе, та ще й заробити на зовнішніх ринках, ізраїльський уряд спочатку зробив ставку на науку й освіту фермерів. Шмулик Фрідман із департаменту фізики довкілля і зрошення Інституту ґрунту, води й екології Організації з вивчення сільського господарства пояснює, що дослідні гранти виходять як від держави, так і від бізнесу. Програма грантів покриває до 90% витрат на дослідження вчених.

Цікава деталь з інструкції до отримання гранту за ізраїльсько-американською програмою BIRD: "Якщо проект досягає успіху, BIRD отримує роялті до 150% від суми умовного гранту. Тільки в тих випадках, коли проект провалюється і не дає продажів, компанія звільняється від погашення гранту".

Втім, ніхто не збирається паразитувати. В ізраїльській держкомпанії Організація з вивчення сільського господарства є відділ — Kidum. Його завдання — монетизувати роботу вчених. Фахівці цього підрозділу продають створені в Інституті технології комерційним компаніям, а також беруть участь у відборі заявок на фінансування досліджень. Щороку Kidum підписує до 80 договорів про виплату авторських прав за розробки вчених інституту.

У департаменті бізнесу і підприємців міністерства алії та абсорбції Ізраїлю діє програма з розвитку стартапів у науці і сфері хай-тек. Її завдання — перетворити ініціативи іммігрантів на proud Israeli startups. Це робиться за рахунок "кошика послуг": навчання, консультації, допомога в розробленні бізнес-моделі, пільговий кредит. Бордман пояснює, як крутиться шестерня цього механізму: ізраїльська держава платить зарплати сільгоспконсультантам, що навчають фермерів, яким не потрібно витрачатися на додаткову освіту. "Впровадження технології — запорука успішної роботи сільгоспвиробника, — говорить Бордман. — Це один із пунктів, який субсидується державою".

До того ж не тільки всередині своєї країни. У червні платформа з розвитку інновацій в українському сільському господарстві Agrohub отримала підтримку ізраїльського посольства для стартапів у проекті Find your agritech. Він надає в допомогу українським агрохолдингам інноваторів з інших країн.

НВ запитав своїх співрозмовників: як буде виглядати аграрний сектор Ізраїлю до 2050 року? "Totally digital farming", — дав коротку відповідь Савранський. Що в перекладі з англійської на іврит, а з івриту на українську означає: повна автоматизація ручної праці, яка скоротить кількість трудящих у полях і на фермах. Підвищення ефективності виробництва не за рахунок розорювання цілини, а за рахунок розумного використання мінімально необхідного.

"Я переконаний, що до 2050 року овочі та зелень будуть вирощуватися в одній-двох кімнатах будинку — фантазує Офір Шлам. — Все інше — зерно, олії — буде експортуватися з тих місць, де воно завжди повинно зростати у великій кількості. Наприклад, з України".