Король автобану

Безрамкові двері, безапеляційна харизма, безлімітна технологічність, неймовірна міць і нахабна ціна — такий купе-ліфтбек Audi A7

Андрій Смирнов

В Україні немає автобанів, але в Україну привозять машини для автобанів. Мало хто може і наважується їх купити, але володіти ними хотів би кожен. Бо такі королі автобанів (їх найвдаліше роблять німці) схожі на бізнес-джет, який низько летить: швидко, технологічно, солідно і без зайвого пафосу і хрому.

Один із таких автобаномобілів — Audi A7 другого покоління — віднедавна доступний в Україні. Це швидкісне авто для дальніх поїздок: присадкуватий і сильно витягнутий купеподібний об'єкт завдовжки майже 5 м із колісною базою на 3 м — між його осями вільно розміститься якийсь Smart. У модельному ряді Audi тільки одна вершина перевершує сімку за ціновим класом — преміум-седан А8.

У А7 для українського ринку може бути два двигуни. Перший — 3-літровий V-подібний бензиновий TFSI потужністю 340 к. с. (500 Нм крутного моменту). До нього додається коробка-робот із двома зчепленнями — 7-ступеневий S-tronic. Саме такі автомобілі є на складах Audi в Україні.

Другий мотор — турбодизель: теж V-подібний, теж 3 л об'єму — 286 "коней" і 620 Нм. Коробка інша — гідротрансформатор із муфтою блокування: 8-ступеневий tiptronic.

Бензинова машина спритніша в розгоні — 5,3 с до сотні проти 5,7 с у дизеля. Але максимальна швидкість у будь-якому разі обмежена 250 км/год.

А ще A7 — це постійний повний рушій quattro.

НВ провів тиждень у компанії бензинової A7 Sportback 55 TFSI quattro у виконанні S-line. Враження від пошуків у столиці хорошого асфальту з Audi на покришках 255/40R20 — у кількох пунктах.

1 Велика подорож. Найкраще в А7, — його вміння їхати вперед із невблаганною стабільністю: навіть якщо цей рух передбачає віражі, сімка йде дорогою, немов рейками. Маневрує Audi по-довгобазному — важкувато-впевнено, а не вертко, як, наприклад, Porsche 911. Шосе, а не трек — ось стихія А7.

Кермо сімки робить 2,1 оберти від упору до упору, воно щільне за зусиллям і чутливе за віддачею.

Підвіска (п'ять важелів зі стабілізатором на передній осі й п'ять важелів зі стабілізатором на задній) спочатку здається щільною, а вся машина — досить жорсткою. Насправді ж підвіска пружна й ефективно гасить коливання-удари.

Так, величезні "катки" з низькопрофільною гумою не люблять асфальтових провалів із гострими краями та схожих проблем — дві шишки на задніх колесах у тестового автомобіля тому очевидне свідчення.

Але загалом А7 йде столичними дорогами досить плавно. І це логічно: на тестовій машині була пневмопідвіска, коригувальний ступінь жорсткості руху і дорожній просвіт.

Мінімальною відстань від поверхні до днища машини буде в режимі руху "спорт": 120 мм під ворсистим захистом двигуна. Стандартною — в авто-режимі: 135 мм. Водій може окремо — поза всякими режимами, але заради заїзду на бордюр — збільшити просвіт до максимальних 150 мм.

Тест-кар має п'ять режимів руху: efficiency (енергоефективний), комфорт, авто, динамік та індивідуальний. У кожному відбувається підлаштування рушія, ходової та рульового.

Найоптимальніший для міста — автоматичний. Прискорення А7 у будь-якому разі буде різким з акцентованими перемиканнями передач, але особливо рішучим воно стає у "спорті".

В останньому ще й коробка переходить у свій власний, особливо бадьорий режим, різкіший у переходах і підтримує двигун на високих обертах. Такий можна обрати й самому, хитнувши важіль коробки на себе (повторний рух поверне коробку в D).

Водій може керувати зміною передач самостійно — важелем або підрульовими, обравши позицію М. У такому випадку під час розгону коробка утримуватиме обрану людиною передачу до трохи більше 6 тис. обертів двигуна на хвилину, тобто майже до початку червоної зони тахометра, і лише потім змінить ступінь. Під час гальмування коробка досить швидко перехопить управління. У А7 є підказки з перемикань і захист від дурня, тобто від умикання водієм зовсім невідповідної передачі.

Гальма потужні, чіткі.

Ще А7 має такий еротичний елемент — спойлер на кормі, що піднімається на високих швидкостях.

Автомобіль контролює сліпі зони, утримує себе в смузі (коли бачить розмітку), попереджає про небезпечне зближення з об'єктом попереду (навіть якщо той не на шляху, а наближається збоку), і може вдарити на гальма.

Передня оптика — це світлодіодні матричні фари, що складаються із 12 світлових елементів: пучок потужний, а самі фари казково мерехтять на прощання.

2 Німецький хюґе. У салоні досить агресивна за характером А7 не має підкреслено спортивних елементів.

Передні крісла відмінно тримають і водночас не тверді.

Панель приладів — цифрова: хоч навігацію туди виводь, хоч будь-які корисні показники. Є й проекційний екран вище — на лобовому.

У центрі передньої частини — пара сенсорних HD-дисплеїв із діагоналями 10,1 дюйма і 8,6 дюйма.

Верхній, із відмінною якістю картинки, демонструє водієві карту навігації від Google, зокрема і з краєвидом зі супутника. Сюди ж виводиться відео із зовнішніх камер, встановлених по колу, до того ж траєкторія промальовується під час руху як назад, так і вперед.

На наближення руки (як це тепер заведено у VW) екран не реагує.

Встановлена нижче сенсорна панель відповідає за клімат і додаткові налаштування: зокрема, за регулювання довжини подушки і відстані між бічною підтримкою в обох передніх сидінь, а також за дуже приємний масаж із трьома типами обробки спин. На цій же панелі можна від руки писати.

Під другим екраном — ряд гарячих клавіш, які виглядають сенсорними, але піддаються натисканню пальців. Подібне є і в новому Porsche Cayenne, але в А7 їх — ціла панель: і аварійка, і вибір режимів руху.

У дрібному, але широкому боксі під зручним зсувним підлокітником — поличка для бездротової зарядки, слоти для sd-карти і sim-карти плюс два usb.

Бардачок глибокий, але якийсь здавлений по вертикалі.

Усі двері широкі, мають дотягувач, але не мають рамок, — справжній мачомобіль. Скло з боків подвійне, та й загалом зі звукоізоляцією все добре. Ще кращі справи зі звуком аудіосистеми Bang&Olufsen — він чудовий.

У другому ряді височенний тунель на підлозі та непогані за профілем крайні сидіння — спортивно. Щодо колін високому там буде впритул, але терпіти можна, а от те, що стеля, яка знижується до корми, придавлює голову — хоч висувай маківку в люк.

Заднім пасажирам даровано широкий відкидний підлокітник, повітроводи є навіть у стійках. Також ззаду можна керувати із тачскріна двома своїми зонами клімату (ще дві — попереду) і триступеневим підігрівом крайніх крісел. Тут є розетка на 12В, ще одна така в багажнику.

Спинка заднього дивану окремо складається врівень із рівнем підлоги відсіку для вантажів. Від останнього чудес не чекаєш, але вони є: тут гігантські двері з електрорушієм, в отвір яких можна й широкоекранний телевізор просунути. Сам відсік широкий і довгий, хіба що глибина не вражає: його обсяг 535 л. У підпіллі — сабвуфер, докатка й інструменти.

3 Розплата за швидку їзду. Витрата в А7 не мала: у місті це мінімум 14 л на 100 км, а в середньому 15–16 л. Але ж автомобіль має функцію "м'який гібрид", що дає можливість короткочасно вимикати мотор і рухатися накатом.

На трасі виходить не надто менше — у межах 10–12 л, бо їхати розмірено і спокійно хорошою дорогою на цій Audi рішуче неможливо.

4 Висновок. Якщо ви маєте приблизно 2 млн грн, а краще більше, — не звертайте уваги на будь-які чужі висновки та ціни конкурентів: купуйте А7 і будьте безлімітно щасливі десь протягом пів року-рік. А потім продайте та придбайте собі щось значно придатніше до українських дорожньо-погодно-життєвих умов. І з ніжністю згадуйте про те, що А7 колись був у вашому житті.