Команда молодості - фото Команда молодості - фото
Спецпроект

Команда молодості

27 листопада 2017, 00:00

Зміна тренера, зміна поколінь, зміна філософії гри. Національна футбольна збірна важко пережила сезон, що минає

Футбольна збірна України вчиться на помилках. На жаль, поки на своїх. Але інакше й бути не може: зміна тренера, зміна поколінь, зміна філософії гри вимагають жертв. Поїздка на чемпіонат світу в Росії — одна з них

Андрій Синявський

З бірна України з футболу п'ять перемог, дві нічиї та три поразки. 13 місяців надій, очарувань і розчарувань. Інтрига в групі I відбіркового циклу чемпіонату світу з футболу зберігалася від першого матчу в Києві проти збірної Ісландії і до самого останнього, що відбувся 9 жовтня 2017 року проти Хорватії. Трибуни Олімпійського з особливим запалом вимагали перемоги. І перемога прийшла. Але, на жаль, не до українців, а до ісландців і хорватів.

У підсумку Україна закінчила сезон у своїй групі на третьому місці. Бути третім в даному випадку — це все одно, що бути першим серед тих, хто програв. Тільки перше місце гарантувало поїздку на фінальну частину чемпіонату світу, а друге давало шанс, яким сповна скористалися хорвати, розгромивши в матчах плей-офф греків.

Разом з ісландцями і хорватами на чемпіонат світу в РФ поїдуть ще 29 команд, які пробилися на мундіаль у своїх групах. Разом з господинею турніру 32 збірні 14 червня 2018 року увійдуть в боротьбу за найпрестижніший кубок в світовому футболі.

Інші 174 національні збірні планети, які були відсіяні в результаті кваліфікаційного турніру, підводять підсумки сезону, а деякі — і підсумки цілої епохи.

Вперше за останні 60 років на чемпіонаті світу не були італійці. Втім, дзвіночок для них пролунав ще на мундіалі-2014, де італійці не вийшли зі своєї групи, поступившись Коста-Ріці і Уругваю. В результаті — третє місце в групі. Втім, тоді в тій же групі гірше за італійців виступили англійці, ставши четвертими з чотирьох.

У плані гри команда додала в організації. Професіоналу, який розуміє футбол, видно зміни
Руслан Ротань,
капітан збірної України

Футбольний світ оновлюється. Ось і тепер з Туманного Альбіону тільки Англія домоглася путівки на чемпіонат світу. Шотландія, Ірландія і Уельс залишаються вдома. Причому від Уельсу, півфіналіста Євро-2016, мало хто очікував такого проколу. У їхній групі D переможцем виявився далеко не світовий грант — Сербія, а на друге місце вийшла збірна Ірландії, що 14 листопада програла в матчі плей-офф збірній Данії — 1:5.

До речі, про Данію і Швецію. Вихід цих збірних на світову першість — ознака того, що скандинавські країни стають все більш футбольними. Підкачали норвежці. Але вони в своїй групі С зустріли суперників, не сумісних з життям, — Німеччина і досить бойова Північна Ірландія. Іншими словами, виліт збірної України з розіграшу прикрашений прекрасною компанією невдах, в числі яких Італія та Нідерланди.

Андрій Воронін, форвард збірної України (2002-2012), чесно визнає: команда не вирішила завдання, яке було перед нею поставлено, — вихід на чемпіонат світу. А значить, результат відбіркового турніру позитивним назвати не можна. "Але давайте згадаємо збірну на чемпіонаті Європи 2016-го, звідки вона ганебно вилетіла, — каже Воронін. — Можна сказати, що нинішню команду робили заново. У тренерського штабу було не так багато часу на великі зміни. При цьому команда заграла інакше".

Президент Федерації футболу України Андрій Павелко заглянув ще далі. Він вважає, що причина вильоту з розіграшу ЧС-2018 — кадровий голод в українському футболі. "Це упущення 12-річного періоду, — стверджує керівник ФФУ. — Коли збиралися плоди, але не засівали зерна, не поливали, не удобрювали".

Футбольна зухвалість

Кваліфікація на чемпіонат світу, що завершилась, виглядає найбільш невдалою в історії футбольної збірної України. Раніше жовто-сині тільки одного разу пробилися на мундіаль безпосередньо — це був чемпіонат світу в Німеччині 2006 року. В інших випадках вони незмінно займали друге місце в групі, що давало їм право на стикові матчі з другими командами з сусідніх груп. Правда, ці поєдинки, як правило, закінчувалися сумно для українців. І ось тепер головна команда країни вперше втратила права навіть на матчі плей-офф.

Але назвати нинішній сезон пропащим у вимогливого Дмитра Поворознюка, головного редактора FootballHub, язик не повертається. Він зазначає, що Андрій Шевченко став першим тренером збірної України, котрий наважився будувати команду атакуючого стилю гри. Система Шевченко 4-1-4-1, що припускає тільки одного опорного півзахисника, — це кардинальна зміна координат. "Ми почали будувати правильний вектор, який повинен змінити психологію гравців, що звикли до ролі аутсайдерів в більшості матчів", — говорить Поворознюк.

Так і є: ще на самому старті кар'єри наставника збірної Андрій Шевченко оголосив про зміни в підходах гри команди. Вона буде частіше діяти не від оборони, а першим номером, з великим контролем м'яча.

"Після періоду обережного футболу від попереднього наставника Михайла Фоменка спроба грати в футбол першим номером з будь-яким суперником виглядає як ковток свіжого повітря,— ділиться враженням з НВ головний редактор ресурсу Футбол 24 Олександр Гапоненко. — Таку гру дивитися приємніше".

Андрій Несмачний, кращий захисник збірної України за її 25-річну історію за версією порталу zbirna.com, називає дві ключові причини в перервах філософії гри. "Наше покоління, яке тренував Михайло Фоменко або ж Володимир Онищенко, — це все досвід пострадянського футболу, — пояснює він першу причину. — Звідти вони і черпали свої практики. Але нічого не стоїть на місці". Причина друга — в тому, що Андрій Шевченко, по суті, став першим тренером національної збірної, хто пограв в топових чемпіонатах і знає західну футбольну кухню. Несмачний також віддає належне досвіду Олега Блохіна, єдиного тренера збірної, хто вивів головну команду на мундіаль-2006. Проте Шевченко — це вже новий рівень. Вище або нижче, покаже час.

З колегою солідарний ветеран і нинішній капітан збірної Руслан Ротань: "Команда не будується за один рік, — каже він НВ. — У тому ж успішному 2006-му вона почала будуватися з 2004-го. На сьогоднішній день в плані гри команда додала в організації. Професіоналу, який розуміє футбол, видно зміни".

Нову філософію гри Шевченко запропонував команді вже з першого матчу кваліфікації проти Ісландії в Києві (5 вересня 2016 року), де суперники розійшлися миром — 1:1.

Але як в цьому поєдинку, так і в наступному, що відбувся місяць тому проти Туреччини на виїзді, стали помітні проблеми з ігровим балансом. Варто українцям втратити м'яч, як миттєво в результаті швидкісної контратаки суперників біля воріт Андрія Пятова виникав небезпечний момент. "Сучасний футбол — це швидкий перехід від оборони в атаку. І навпаки, — продовжує Несмачний. — Вся команда атакує, і вся обороняється. Пресинг по всьому полю. Для цього потрібна міцна фізпідготовка. Крім неї, повинна бути техніка на високому рівні".

Сучасний футбол — це швидкий перехід від оборони в атаку. І навпаки. Пресинг по всьому полю. Для цього потрібна міцна фізпідготовка
Андрій Несмачний,
захисник збірної України (2000-2012)

З цими компонентами в збірній поки що не всі "слава Шеві". Розрив між лініями досить небезпечний. У підсумку оборона тріщала частіше, ніж це дозволено в турнірах такого рівня. Виграючи по ходу матчу в Стамбулі 2:0, до фінального свистка збірна грала внічию 2:2.

Проте, як зазначає Євген Левченко, півзахисник збірної України (2002-2009), збірна стала більше контролювати м'яч. Це з розряду хороших новин. Погана ж полягає в тому, що контроль м'яча поки ще неефективний, адже в основному це відбувається на своїй половині поля. "Ефективність будь-якої команди визначається тим, як довго вона може контролювати м'яч на чужій половині поля, — говорить експерт. — Ми ж переходимо на чужу половину поля і уповільнюємо атаку або втрачаємо там м'яч".

З такою манерою гри перемоги українців трапляються лише в матчах проти збірних Косово і Фінляндії, чий рівень дозволив успішно реалізувати нову тактику Шевченка. Справжньою перевіркою оновленої збірної України і її молодого наставника обіцяв стати гостьовий матч проти Хорватії 24 березня 2017-го. Підопічні Андрія Шевченка адаптувалися до нового стилю. Але проти лідера групи з її зірками розміром з Луку Модріча, Івана Ракитича і Маріо Манджукич ця модель ризикувала не спрацювати. І вона не спрацювала. Практично в рівній боротьбі українці поступилися хорватам з мінімальним рахунком 0:1.

"У нас немає матеріалу, — визнає Левченко. — У нас є перспективна молодь — [Олександр] Зінченко, [Віктор] Коваленко і [Віктор] Циганков. Я завжди підтримую молодих гравців. Але це ще не сформовані футболісти".

Оглядач порталу Sport Arena і експерт телеканалу Футбол Артур Валерко більш категоричний в питаннях кадрової політики наставника збірної. Він стверджує, що в новій збірній України проглядаються старі гріхи. Гравці підбиралися переважно з клубів-грандів, а не серед тих, хто сильніший в даній позиції. "Нічого радикально нового, крім штабу помічників головного тренера з іноземців, не можна відзначити, — стверджує Валерко. — Нові для збірної України тактичні схеми з помилковою дев'яткою [нападник, який відходить назад, відтягуючи на себе суперників, і тим самим забезпечує простір для партнерів] або зі здвоєним флангом [після натуралізації Марлоса] — це не новинки для світового футболу".

Реалізувати нову тактику складно ще й з тієї причини, що у внутрішньому чемпіонаті такої манери гри дотримуються одиниці. Практично всі клуби грають від оборони. Ті, хто здатний атакувати всю гру, роблять це за рахунок майстерних легіонерів. На цю думку НВ наштовхують роздуми Несмачного. Він наводить як приклад Іспанію, чия збірна дотримується ігрової схеми, по якій грають практично всі клуби Ла Ліги. "Гравці приходять до збірної, і їм нічого не потрібно міняти, — каже Несмачний. — У нас же Динамо будується за однією схемою, Шахтар — за іншою, Зоря — за третьою, не кажучи вже про Ворсклу та інші клуби. Дуже складно в одній збірній звести весь цей різнобій тактик".

До осені у жовто-синіх кадровий голод загострився з новою силою. Два "сухих" м'ячі у ворота турків 2 вересня 2017 року у грі в Харкові ще підживлювали ілюзію, що в українській атаці все пішло як треба. Але через три дні в Рейк'явіку з'ясувалося, що це не так. Команда Шевченка пропустила на початку другого тайму два м'ячі. По ходу п'єси потрібно було терміново міняти малюнок гри. І тут раптом виявилося, що посилити атаку ніким.

Вихід на поле Артема Бесєдіна, єдиного чистого форварда збірної, ніяких турбот ісландцям не додав. Причому в вересні Бесєдін навіть не потрапляв до основного складу Динамо Київ. Молодий нападник грав лише за дубль столичного клубу. Проте саме він виявився єдиним на всю країну форвардом, хто був викликаний в команду №1. Той день став яскравою ілюстрацією факту, що атакуючий футбол без довгої лави забивних форвардів побудувати неможливо.

Ця ж проблема відгукнулася і в заключному, найважливішому поєдинку сезону проти Хорватії в Києві 9 жовтня 2017-го. Глава комітету національних збірних країни і екс-керманич жовто-синіх Мирон Маркевич назвав відсутність класних нападаючих головною причиною невиходу на мундіаль. "У Динамо на перших ролях легіонери Мбокані і Мораес, в Шахтарі — Феррейра, в Зорі — Юрі, — сказав колишній тренер збірної України в інтерв'ю порталу zbirna.com. — Коли команда намагається контролювати м'яч, без класного форварда ККД виходить на порядок нижче".

Разом з тим збірна України надала причини для оптимізму. Наприклад, в Харкові, в своїй найяскравішій грі сезону проти Туреччини. І хоча обидва м'ячі були забиті українцями з порушенням правил, гра у виконанні жовто-синіх не ставила під сумнів закономірність переможного результату.

Уже в першому матчі після завершення кваліфікації на ЧС-2018 національна збірна продемонструвала, що воля до перемоги в ній живіше за всіх живих. У товариському, але безкомпромісному двобої проти Словаччини, що проходив 10 листопада у Львові, програючи по ходу гри 0:1, українці вирвали перемогу і дали своїм уболівальникам підстави для віри в світле футбольне майбутнє.

Востаннє українська збірна відігравалася після пропущеного гола в далекому 2012-му — в грі зі Швецією на полі Олімпійського в Києві. Тут проходив турнір Євро-2012. Два м'ячі у ворота скандинавів забив тоді самий забивний форвард в історії збірної — Андрій Шевченко.

Так що камбек його підопічних на Арені-Львів виглядає і симптоматичним, і символічним. Спортивні журналісти, експерти, колишні гравці збірної відзначають, що, крім ігрових характеристик, Шевченко намагається змінити також супутні успішній грі фактори, серед яких покращена атмосфера в збірній, прагнення бути ближче до вболівальників. Наприклад, відкриті тренування проводяться практично перед кожним матчем. "Вони стали більше спілкуватися з пресою, з глядачами. Це великий крок вперед, — резюмує Левченко. — Будь-яка збірна повинна так робити".