Книги для Цукерберга

Якщо у тебе 2 млрд користувачів, як у Facebook, якщо ти знаєш про них більше, ніж вони самі про себе, і в тебе є технології прямого впливу на їхню поведінку, то ти небезпечний

Дмитро Кулеба,
постійний представник
України при Раді Європи

Д обре було б стати сенатором США минулого тижня. Втім, напевно, і цього теж непогано. Але минулого була унікальна можливість вперше поставити будь-яке питання Марку Цукербергу. Шкода, ніхто так і не поцікавився, чи читав творець найвпливовішої соцмережі у світі книгу філософа Жана Бодрійяра Симулякри та симуляція? Питання на перший погляд дивне, але насправді важливе.

Бодрійяр у 1981 році жорстко критикував сучасний йому світ з його всепоглинаючим телебаченням саме за те, за що ми сьогодні критикуємо свій світ з його всепоглинаючими соцмережами і іншими онлайн-платформами. Він стверджував: коли інформації стає все більше, то ясності — все менше.

У фіналі безкраї потоки інформації виснажують суспільство і розсіюють його енергію. Бодрійяр був переконаний, що це веде людей у світ маніпуляцій, спотвореної реальності і становить загрозу для суспільства та людства загалом. Коротше кажучи, веде у світ, в якому ми вже живемо.

Якщо Цукерберг читав цю книгу та все одно зробив такий Facebook, то ми дуже помилялися щодо світлих намірів цієї людини. Але я все ж схильний вважати, що він дійсно хороший хлопець. Просто не цікавився Бодрійяром і донедавна не до кінця усвідомлював руйнівні наслідки свого творення онлайн.

От що він точно читав, так це Чому країни зазнають невдачі економістів Дарона Аджемоглу та Джеймса Робінсона. Цю ґрунтовну наукову розвідку Цукерберг подужав у 2015 році. Але, судячи з того, що в результаті все ж таки опинився на стільці в Сенаті, один основний сюжет книги він не сприйняв серйозно.

Сюжет цей розвивається у розділі з символічною назвою Поворотний пункт. Англія ХVII століття. Король Яків І масово роздає потрібним йому людям та групам ексклюзивні права контролю над виробництвом різних товарів. Монополії призводять до того, що занадто багато влади зосереджується у руках надто вузького кола людей. Члени парламенту справедливо бачать у цьому небезпеку. Монополії позбавляли їх можливостей розвивати свій бізнес і гальмували розвиток економіки Англії загалом. Особисті інтереси депутатів збіглися з державними.

У Сенаті Цукерберг визнав наявність гонки озброєнь між Росією та Facebook

Якова I заносило все глибше у світ монополій, і терпець парламенту урвався — він ухвалив статут монополій. Документ забороняв королю створювати нові внутрішні монополії. Це було перше подібне обмеження. Згодом право монополій повністю ліквідували.

Якби Цукерберг звернув увагу на цей сюжет, можливо, вже в 2015 році він почав би міняти Facebook так, щоб запобігти нинішній кризі. Але він цього не зробив. Марк I загрався в монополію так само, як Яків I.

Хоча не Марком єдиним. У нас є всі підстави критикувати й інші платформи, без яких ми тепер не уявляємо свого життя. Просто Цукерберг став обличчям кризи і публічно віддувається за всіх королів.

Цукерберг і власники інших цифрових гігантів — це і є нові королі. Скуповуючи мізки та конкуруючі платформи, вони встановили монополії на продаж розваг, користі та комфорту. Їхні бізнес-моделі побудовані так, що сьогодні дуже мала кількість компаній контролює занадто велику кількість наших персональних даних.

Якщо у тебе два мільярди користувачів (Facebook) або півтора мільярда (YouTube), якщо ти знаєш про своїх користувачів більше, ніж знають про них держави та навіть більше, ніж вони самі знають про себе, якщо ти володієш технологіями прямого впливу на їхню поведінку і вибір, ти починаєш становити небезпеку.

Слухання у Сенаті США стали поворотним моментом не тому, що туди вперше прийшов сам Цукерберг і сказав деякі важливі речі. А тому що ці слухання завершили найгострішу дискусію про доцільність законодавчого регулювання платформ на зразок Facebook. Статут монополій нашого часу буде ухвалено.

А поки його розроблятимуть у важких битвах, Цукербергу варто невідкладно засісти за книгу Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка історика Тімоті Снайдера.

У Сенаті Цукерберг визнав наявність гонки озброєнь між Росією і Facebook. Він уже пообіцяв інвестувати в те, щоб мережа ставала більш захищеною та менш зручною для маніпуляцій. Але книгу йому все ж варто прочитати, щоб зрозуміти, як далеко здатна зайти Росія в своєму прагненні розхитати Захід.

І регулювання соцмереж, і визнання гонки озброєнь — це хороші новини для України. Чим ефективнішим буде Facebook та його інструменти протидії російській комунікативній агресії, тим більше у нас з'явиться можливостей використовувати їх для самооборони.