Кінець початку

Кілька років тому жителі Миколаєва, які постійно голосували за регіоналів, вибрали мером молодого політика від Самопомічі. Але стара еліта прибрала нового градоначальника і повернула собі владу над регіоном

Христина Бердинських (Київ-Миколаїв-Київ),
фото — Наталя Кравчук

Д ивлячись крізь вікно кафе на центральну вулицю Миколаєва Світлана Таранова, депутат міськради від фракції Самопоміч, із сумом констатує: тут все котиться у зворотному напрямку. "До влади прийшла та стара команда, яка наше місто і перетворила на сарай", — пояснює вона.

До міськради і в політику сама Таранова прийшла у 2015 році на хвилі Євромайдану. Вона була частиною команди молодих громадських активістів — до політичної діяльності займалася волонтерством, допомагала воїнам АТО.

Той рік для Миколаєва взагалі став епохальним — він подарував місту надію на серйозні зміни: у листопаді більшість місцевих жителів на виборах мера віддали голоси за 33-річного керівника українсько-американської IT-компанії Олександра Сенкевича. Цей представник Самопомічі не просто виграв, а ще й обігнав креатуру партії Опозиційний блок (ОБ) — прямої спадкоємиці пріснопам'ятної Партії регіонів (ПР).

Такого від Миколаєва не очікували навіть експерти: до Майдану в цьому російськомовному регіоні традиційно підтримували номенклатуру і соратників Віктора Януковича. Наприклад, на виборах до міськради у 2010 році регіонали отримали 2/3 мандатів. А самим Миколаєвом 13 років поспіль керував представник ПР Володимир Чайка, який помер у 2013-му.

"Стався якийсь сплеск активності середнього класу", — говорить стосовно обрання Сенкевича політолог Володимир Фесенко.

Місто отримало шанс позбутися негативного іміджу центру депресивного регіону і показати всій Україні приклад європеїзації та модернізації. Але музика змін грала недовго.

Сам мер вступив у конфронтацію чи не з усіма політсилами регіону. Але і офіційний Київ схибив. Столична влада не захотіла підтримати мера від опонуючої їм партії й затвердили губернатором області Олексія Савченка, людину з сумнівним минулим. Унаслідок підбадьорилися старі еліти, почали послідовно відвойовувати собі владні кабінети. Тим більше, що депутати Опоблоку в міськраді Миколаєва мають міцні позиції — у них 26 мандатів із 54 можливих.

І в жовтні минулого року колишні регіонали, яких підтримали представники пропрезидентської БПП, зняли Сенкевича з посади градоначальника.

Місто потрапило в смугу лихоліття — нові вибори повинна призначити Верховна рада, яка ще навіть не бралася за це питання.

Але лихоліття не означає безвладдя: за ті чотири місяці, що Миколаїв живе без мера, представники ОБ лише підсилили свої позиції в регіоні. Тоді як місцеві активісти, за словами миколаївського волонтера Олександра Діордієва, розкололися на три групи: які підтримали імпічмент мера, які не підтримали його відставку, а також на тих, хто зайняв позицію "проти всіх".

У підсумку найбільше постраждали не Сенкевич і Самопоміч, а столична влада — вона втратила підтримку містян.

Миколаїв же повернувся на круги своя — місцеві виборці втратили надії на зміни.

П ісля відставки Сенкевича обов'язки мера виконує секретар міськради Тетяна Казакова з БПП. При ній з міськвиконкому почався масовий вихід: усі основні департаменти й управління залишилися без керівників. "Не знаю, як це назвати: чи розвалом, чи розкладанням", — говорить Федір Панченко, голова фракції Самопоміч у місцевому "парламенті".

У міськраді відбулося неформальне об'єднання старих еліт і представників пропрезидентської фракції. Реальна опозиція представлена ​​сімома людьми, розповідає Панченко. Тоді як Опоблок, БПП і представники ще одного пострегіонального проекту — партії Наш край — голосують синхронно.

Ця дружня команда не тільки прибрала Сенкевича, але і призначила після того, як він залишив посаду, нових заступників градоначальника. "Нова команда віце-мерів — це приклад повернення регіоналів", — пояснює місцевий журналіст Андрій Лохматов.

Одним із віце-мерів став Юрій Андрієнко, який працював заступником померлого Чайки. Представляючи зараз Наш край, під час Євромайдану він подав позов до суду про заборону будь-яких масових акцій.

Ще один віце-мерський портфель отримав Олександр Садиков, екс-губернатор області часів Віктора Ющенка, який не приховує хороших стосунків із Вадимом Новинським. Новинський — депутат Верховної ради від ОБ і мультимільйонер, у якого є бізнес-інтереси в регіоні. Брат Садикова — депутат міськради від Опоблоку.

Повноцінному реваншу миколаївських екс-регіоналів завадили правоохоронці. Наприкінці серпня 2017-го співробітники ГПУ і СБУ затримали місцевого кримінального авторитета Михайла Титова на прізвисько Мультик. "Мультик, як показує слідство, неформально керував Опозиційним блоком у регіоні", — розповідає миколаївська журналістка Тетяна Локацька.

Зараз Титов перебуває в Маріупольському СІЗО. У постанові райсуду Маріуполя, де слухається його справа, серед учасників злочинного угруповання Мультика вказано й Ігора Дятлова, голову фракції ОБ у Миколаївській міськраді. "Ми давно не бачили його: ширяться чутки, що Дятлов ховається в Іспанії", — говорить Таранова з Самопомічі.

А в середині січня цьогоріч правоохоронці затримали Ігоря Копійку, заступника голови фракції Опоблоку. Генпрокурор Юрій Луценко написав стосовно цього на Фейсбуці, що ОЗГ, до якої входив депутат, протягом 2016-2017 років здійснювала розкрадання бюджетних коштів.

СЛІДСТВО ДОВЕЛО: Журналістка Тетяна Локацька розповідає, що місцеві депутати Опозиційного блоку тісно пов'язані з кримінальним авторитетом Мультиком

А ле якщо Опоблок хоча би постраждав від дій правоохоронців, їхні колишні колеги з ПР, які утворили партію Наш край, зловили хвилю. Цей проект, який експерти пов'язують із бажанням Адміністрації президента відтягнути голоси у ОБ, лише збільшує свій вплив у регіоні.

Співголова партії Юрій Гранатуров, колишній член ПР і екс-мер Миколаєва, в кінці листопада виграв конкурсний відбір на посаду керівника апарату Миколаївської обласної державної адміністрації (ОДА). "Ми йшли, йшли — і повернулися", — іронізує з цього приводу Таранова, нагадуючи, що Гранатуров програв у першому турі виборів мера Сенкевичу.

Фігура самого голови ОДА Савченко не додає популярності новій владі. У місто він переїхав із Києва восени 2016-го. Будучи креатурою БПП, у парламентській фракції якої він перебував до переїзду, Савченко пішов на конкурс глави області — і виграв його. Хоча під час відбору, наприклад, допустив безліч граматичних помилок в анкеті. Втім, зараз Савченко вільно розмовляє українською.

У губернатора, за словами народного депутата від БПП Мустафи Найєма, довго були хороші стосунки з Юрієм Крисіним — людиною, яка під час Майдану організовувала для Януковича банди тітушок. Хоча сам Савченко був тоді в опозиції до влади — він два роки працював помічником депутата Віталія Яреми, який згодом став другим постмайданним Генпрокурором.

Крисін же був причетний до вбивства під час Євромайдану журналіста В'ячеслава Веремія — він добивав його битою, в чому і зізнався. Але наприкінці минулого року суд відпустив цю людину, давши чотири роки умовно.

Крисін, за словами Найєма, заздалегідь знав, що 20 лютого 2014-го влада готує кровопролиття на Майдані, і навіть попередив про це Савченко.

Голова Миколаївської ОДА, який встиг повоювати в АТО, будь-яку згадку про "вождя тітушок" сприймає як особисту образу. "Усі слідчі дії й допити повинні коментувати слідчі і ГПУ", — говорить він.

Сидячи у своєму робочому кабінеті, де на столі стоїть величезний портрет Петра Порошенка, губернатор охоче говорить лише про те, яких успіхів досяг в області: "Я залишу після себе багато інфраструктурних проектів". І перераховує: при ньому встановили 200 водонапірних башт у селах, зробили перший шар однієї важливої дороги, готуються відкрити басейн і футбольне поле в райцентрі Баштанка.

Втім, губернатор уже залишив свій слід в історії регіону — як людина, здатна на екстравагантні вчинки. То він читав вірш антиукраїнської поетеси про ностальгію за СРСР, то з'явився на відкритті міської ялинки з розбитим обличчям. І навіть скопіював ідею глави Чеченської республіки Рамзана Кадирова про проведення конкурсу на кращий вірш з iPhone X як головного призу.

Савченко запевняє: нікого він не копіює. А конкурс та iPhone — це, як виявилося, губернаторський тролінг, відповідь на кампанію проти нього в інтернеті.

Головна мрія Савченко — відкрити в місті аеропорт. Правда, як з'ясували місцеві журналісти, капітальний ремонт цього об'єкта провела одна з міських фірм, що отримала право на роботи без тендеру. Керівництву області довелося в підсумку розповідати про те, що ремонтники все зробили за свій рахунок. А сам губернатор, уникаючи деталей, каже: аеропорт у травні має запрацювати.

Поки головний обласний чиновник планує успіх чергового "інфраструктурного проекту", місцеві виборці демонструють відверте розчарування у нинішній владі. І невіра в те, що після Майдану регіон зможе зробити модернізаційний ривок.

За даними грудневого опитування GFK Ukraine, серед містян, які готові брати участь у виборах, 11% проголосували б за партію За життя — своєрідний клон регіоналів, 10% — за Опоблок, 5% — за Батьківщину і по 4% — за Самопоміч і БПП.

"З миколаївської історії всі повинні зробити висновки", — упевнений Фесенко. Сплеск середнього класу, яку не підтримала влада, завершився реваншем старих еліт.