Вболівати до кінця

Напередодні фіналу Ліги чемпіонів у Києві вболівальники ФК Ліверпуль перетворять українську столицю на червоне море. Що про них потрібно знати?

Пітер Дікінсон,
науковий співробітник Atlantic Council,
видавець журналів Business Ukraine та Lviv Today

У фіналі Ліги чемпіонів у Києві зустрінуться ФК Реал Мадрид та Ліверпуль. Напередодні матчу вболівальники англійського клубу перетворять центр української столиці на червоне море. Їх буде значно більше, ніж іспанських фанів. І ось чому.

Для ліверпульців Кубок Європи — це Святий Грааль. Молодше покоління виросло на історіях про славні дні клубу, які припали на 1970-1980-ті, коли команда виграла трофей чотири рази. Тисячі уболівальників приїдуть навіть без квитків на матч, лише для того, щоб сказати "я там був". І незалежно від результату фіналу вторгнення ліверпульців до Києва обіцяє стати незабутньою подією. Пропоную своєрідний путівник, який допоможе розтопити лід між українцями та гостями з Великої Британії.

Британська Одеса

Найпростіше зрозуміти Ліверпуль, якщо уявити, що це британська Одеса. Хоча портові міста й розташовані на різних кінцях Європи, у їхніх мешканців чимало спільного. Подібно до української чорноморської столиці, Ліверпуль — це колишні ворота імперії, сучасний зовнішній вигляд яких, як і раніше, багато в чому завдячує чудовій архітектурній спадщині часів розквіту XIX століття. Як і Одеса, Ліверпуль відомий дотепністю і комічним талантом. Обидва міста також поділяють менш приємну репутацію колоритних персонажів злочинного світу.

Локальний патріотизм

В англійській мові для позначення ліверпульців є два спеціальних слова — liverpudlians і scousers. Останнє походить від традиційної місцевої страви scouse — матроське рагу. Не надто багато міст у Великій Британії мають настільки ж виражену ідентичність, як Ліверпуль. Близько 200 років, аж до 1960-х, Ліверпуль був головним портом Британської імперії та перетворився на плавильний котел різноманітних культур і магніт для мігрантів. Місцевий футбольний клуб грає головну роль у формуванні почуття гордості. Період найбільшого футбольного успіху Ліверпуля припав на кінець 1970-х, коли місто переживало затяжну економічну кризу. В атмосфері злиднів досягнення Ліверпуля принесли радість городянам.

Ліверпульська мова

Офіційно жителі Ліверпуля говорять англійською. Однак багато українців, уперше зустрівшись із ліверпульцями, можуть у цьому засумніватися. Ліверпуль — батьківщина одного із найбільш самобутніх регіональних діалектів Британії. Цей акцент багато в чому завдячує впливу великої ірландської спільноти міста, а також лінгвістичному впливу сусіднього Уельсу з його прадавньою кельтською мовою.

Місто толерантності

Ліверпуль — батьківщина одного з найстаріших футбольних дербі між ФК Ліверпуль та Евертон. У багатьох сім'ях одні вболівають за Ліверпуль, а інші — за Евертон. Клімат толерантності також помітний у відносинах двох головних релігійних громад міста — католицької та протестантської. Якщо інші британські міста з великими ірландськими спільнотами, як, наприклад, Глазго, страждають від релігійних розбіжностей, які часто відбиваються на локальній футбольній відданості, Ліверпуль приглушив подібні чвари.

Гіллсборо і 96

У фанатів Ліверпуля загальносвітова слава найгучніших, найяскравих і найвеселіших. Однак емоційний зв'язок між уболівальниками та клубом багато в чому пояснюється спільною травмою. Йдеться про найбільш смертоносну катастрофу в історії англійського футболу. Під час півфіналу Кубка Англії 1989-го на стадіоні Гіллсборо у Шеффілді в результаті тисняви ​​загинуло 96 осіб. Трагедія Гіллсборо залишається глибокою травматичною подією для всього міста.

Білл Шенклі

Найуспішнішим тренером в історії Ліверпуля був Боб Пейслі, завдяки якому команда здобула 20 найважливіших нагород. Однак серед уболівальників клубу найбільш шанованим є його попередник Білл Шенклі. Саме він зробив Ліверпуль міжнародним брендом. Коли Шенклі почав працювати в клубі у 1959-му, Ліверпуль нудився у другому ешелоні англійського футболу. Шенклі повернув команду до вищої ліги і привів до того, що клуб здобув три титули в лізі, два Кубка Англії і Кубок УЄФА. Саме за Шенклі команда відмовилася від традиційних білих шортів і шкарпеток на користь культової червоної форми.

You'll Never Walk Alone

Всі футбольні фанати вважають, що їхні пісні — найкращі. Але вболівальники Ліверпуля можуть претендувати на найвідоміший гімн. You'll Never Walk Alone (Ти ніколи не будеш один) спочатку була піснею з мюзиклу 1945 року Карусель Річарда Роджерса та Оскара Гаммерштейна. Вона вперше зазвучала на стадіоні Енфілд у 1963-му, коли четвірка з Ліверпуля гурт Gerry and The Pacemakers випустила неймовірно успішний кавер. Вболівальники швидко привласнили собі мелодію і стали співати її на матчах. Пісня стала квінтесенцією ліверпульської ідентичності й звучить перед кожною домашньою грою. Що б не сталося 26 травня, українці чутимуть цю легендарну мелодію весь тиждень.