Хто вразив вас найбільше?

НВ розпитав відомих співвітчизників, яка зустріч у їхньому житті була знаковою

Білл Клінтон. Він, як і я, закінчив Джорджтаунський університет у Вашингтоні. Під час свого виступу в університеті в 2004-му він розповів, як хлопчик із проблемної сім'ї у маленькому Арканзасі після низки поразок став президентом США. Це дало мені ще один доказ, що в житті немає нічого неможливого, треба просто йти до своєї мети, незважаючи на можливі поразки.

А ще мене вразило, як він тримав публіку. Виголошуючи промову, він ставав своїм для більшості людей у залі. Після цього я вивчав його виступи (особливо політичні дебати) й навчався спілкуватися із тисячами людей. Зараз, коли мені вже самому доводиться взаємодіяти з великою кількістю людей, керуючи 70 тис. співробітників Укрпошти, багато з цих уроків стають суперактуальними.

Ігор Смілянський,
генеральний директор Укрпошти

Президент Чехії Вацлав Гавел. Ми зустрічалися з ним декілька разів. Але найбільше запам'яталася наша остання зустріч. Тоді він уже дуже хворів. Йому повідомили, що я в Празі й хотів би з ним побачитися. Але оскільки він був уже практично при смерті, мені охорона сказала, що наша розмова не має тривати більше 5-6 хвилин. Зрештою ми з ним розмовляли близько години. Він мене не відпускав, розпитував про Крим, чим він може допомогти. Вразило, що людина перебувала в такому важкому стані, а її дух — ні.

Надзвичайне вразив приїзд у 1976-му на мій судовий процес до Омська [радянського академіка, дисидента та правозахисника] Андрія Сахарова. Але особисто нам вдалося зустрітися вже під час перебудови. Сахарову саме дозволили повернутися до Москви із заслання з Горького, а я проїздом повертався із Магадану. Я думав, просто потисну йому руку, і ми з дружиною швидко підемо. Але внаслідок ми, напевно, до третьої години ночі обговорювали з ним, що буде далі. І коли вже викликали таксі й стояли біля дверей, Сахаров пішов до кімнати і повернувся з іграшкою в руках. Простягнув її і сказав: "Це від мене вашому сину Хайсеру". Мене це так вразило, звідки він міг знати й запам'ятати ім'я мого малюка.

І один із найчудесніших людей, який мене навіть сином своїм називав, це [засновник Української Гельсінкської Групи] Петро Григоренко.

Мустафа Джемілєв,
народний депутат від Європейської солідарності, дисидент, правозахисник

Наразі покупці й прийдешня чорна п'ятниця вражають мене найбільше.

Владислав Чечоткін,
творець і власник інтернет-магазину Rozetka.ua

Зараз я йду із зустрічі з [білоруською письменницею, лауреатом Нобелівської премії з літератури] Світланою Алексієвич. Чи вражає вона? Так, звісно. Щойно ми з нею сиділи розмовляли. І я розповідав, що з дитинства був знайомий з [актором і режисером] Володимиром Оглобліним, [скульптором і режисером] Іваном Кавалерідзе, зустрічався із Сергієм Параджановим.

Але, напевно, найсильніше вразила мене моя мама. Вона дуже крута особистість, і вже її "передавити" мало хто міг. Жодна людина не змінила моє життя докорінно, але кожна з них доповнювала мою життєву доктрину.

Олег Тістол,
художник

Це Михайло Горбачов, Віталій Коротич, Євген Євтушенко та Йосип Кобзон. А ще Олександр Розенбаум, Роман Віктюк, Борис Єфімов і Микола Амосов. Крім них, Михайло Жванецький, Михайло Задорнов, Анатолій Кашпіровський, Леонід Кравчук і Валерій Лобановський. І ціла низка інших людей, кого я просто міг забути в суєті назвати.

У мене ж було близько 900 великих телевізійних інтерв'ю. І багато героїв цих інтерв'ю [згодом] стали моїми друзями. Тому все життя — це не наслідок читання книг або вивчених уроків, а спілкування з видатними людьми, які формували епоху і формували мене.

Дмитро Гордон,
журналіст, телеведучий, головний редактор газети Бульвар Гордона, керівник інтернет-видання Гордон

Дуже часто гіпотонія [різке падіння тиску] в першій половині життя переходить у гіпертонію в другій. І з часом, зі зрілістю вороги стають дорогими, бо й друзів залишається все менше на цьому світі.

Тому людиною, яка, крім близьких і рідних, викликала в мене найбільший інтерес був [український історик і політолог] Юрій Левенець. Для когось це був демон, для когось покровитель, а для мене - людина з унікальними знаннями історії України, усіх тайнощів Кремля, Білого дому і з унікальними знаннями психології суспільства. Я могла ставити йому дуже складні запитання, ми багато сперечалися, але я отримувала від нього завжди цікаві напів відповіді, частину яких я мала додумувати сама. Це мій Дамблдор [директор школи чарівництва Гоґвортс у сазі про Гаррі Поттера], й мені його дуже бракує.

Юлія Мостова,
головна редакторка видання Дзеркало тижня

Назву лише головні фігури, але зустріч із цими людьми — безумовний подарунок.

По-перше, це [український театральний педагог, актор і режисер] Анатолій Черков — людина, яка мене збила з пантелику, і я завдяки їй зайнявся театром. Тоді у нього була невелика театральна студія, куди ми, ще студентами КПІ, до нього прийшли. І він змінив мою "орієнтацію".

Друга справжня фігура — це режисер і педагог Володимир Оглоблін. Хоча ми познайомилися, коли він уже був у віці, мене вразили його дитячий, жадібний погляд на життя, фантастична любов і цікавість до нього.

Ще драматург і режисер, мій учитель і друг Клім. Захоплює його дивовижне і надзвичайно тонке сприйняття світу. Для мене це справжнє втілення художника.

І [російський режисер і теоретик театру] Борис Юхананов. На жаль, він зараз живе у Москві, й ми практично не бачимося. Але коли дивишся на нього, не виникає сумнівів — він точно геніальний.

Влад Троїцький,
театральний режисер, засновник фестивалю ГогольFest