Хто правитиме світом

В майбутньому першу скрипку гратимуть країни, населення яких сьогодні стрімко збільшується. Колись швидкозростальна Західна Європа, а за нею і США, вихідці з яких роз'їхалися всіма континентами, відходять на другий план

Ірина Ілюшина

Paul Morland. The Human Tide: How Population Shaped the Modern World, 2019

Р озквіт Британської імперії, поява Америки як наддержави, зліт і падіння нацистської Німеччини, імперської Японії та радянської Росії — головні історичні події неможливо оцінити, не розуміючи ролі, яку зіграло населення, певен фахівець із демографії та науковий співробітник Лондонського університету Пол Морланд.

Про це він пише у своєму бестселері Людський прилив: Як населення сформувало сучасний світ.

Людям треба було 1.800 років, щоб збільшитися із 250 млн до 1 млрд на початку царювання королеви Вікторії у 1837 році. У 2018-му нас вже стало понад 7,6 млрд, і головне зростання припадає на роки після Другої світової війни. Людство продовжує збільшуватися.

Крім того, демографія розглядає високі показники народжуваності не як ознаку бідності, а як ресурс, який дає влада.

Все почалося в епоху індустріалізації: нові санітарні норми і досягнення медицини призводять до збільшення кількості дітей, що вижили, і тривалості життя. Населення зростає небаченими темпами.

Спочатку це відбувається у Британії, потім у всій Західній Європі. За словами Морланда, європейцям XIX століття вдалося сконцентрувати владу, вплинути на весь світ і захопити території завдяки зростанню населення, "надлишки" якого роз'їхалися планетою.

Разом з індустріальною модернізацією це дало британським землям безпрецедентну економічну, військову та політичну життєздатність. Але у ХХ столітті почалося падіння народжуваності, викликане урбанізацією, освіченістю жінок і контрацепцією, а також новою культурою світського індивідуалізму.

Велика Британія успішно поширила свої мову і культуру в країнах, що стали, за словами автора, найбагатшими й економічно сильними на землі. Зараз же ці нації відступають у багатьох галузях на світовій арені.

Захід ненавмисно спроектував свій власний занепад

Оскільки первинні інструменти зниження смертності та збільшення тривалості життя були західними винаходами, Захід ненавмисно спроектував свій власний занепад. А багато країн, модернізовані пізніше, сьогодні зростають, до того ж у таких масштабах, які Британії й не снилися. Передусім це найбагатолюдніші Індія і Китай.

Морланд зазначає, що в Японії, де населення швидко старіє і скорочується, погіршується економічна ініціатива. З іншого боку, в цьому є позитив: молоді суспільства схильні до війни, а ті, де переважають літні люди, менш схильні до злочинів.

Тим часом у країнах Африки населення наростає, і економічні та соціально-політичні наслідки цього можуть змінити світ. За прогнозом ООН, у 2050 році на африканському континенті проживатиме 2,5 млрд осіб, а до 2100-го — 4,5 млрд.

Жан Філіп, Патрік Форт. Зінедін Зідан. Біографія. - ЕКСМО, 2019

Справжній чемпіон

Зразковий сім'янин, забіяка і фурія на футбольному полі, а також відмінний тренер — це все Зінедін Зідан

Г ерой цієї книги французький футболіст Зінедін Зідан — нині тренер найбільш титулованої команди планети — іспанського клубу Реал Мадрид. За контрактом 47-річний Зідан тренуватиме королівський клуб до 2022 року.

Батько Зінедіна Смаїл — алжирський селянин, у пошуках кращого життя перебрався працювати на будівництво у передмістя Парижа. За десять років у Марселі він познайомився із алжиркою Малікою й одружився на ній. У сім'ї народилося п'ятеро дітей, наймолодшим, що з'явився на світ у 1972 році, став Зінедін-Язід.

Як часто буває з молодшими дітьми, Зінедіна балували, і коли ще у дитинстві він зацікавився футболом, ніхто не був проти — навпаки. А хлопчисько цілісінькі дні проводив на майданчику.

Гра поступово перетворилася на регулярні заняття спортом, а на зміну майданчику приходять справжні футбольні поля. Незважаючи на вражаючі задатки, Зідан, можливо, так і залишився б на рівні провінційних клубів, якби не Жан Варро, селекціонер клубу Канн. Він запропонував хлопчику стажування із можливим подальшим контрактом.

У 15 років Зідан переїхав до Канн, які стали для нього стартовим майданчиком. Він сумував за рідними, які не могли приїздити на Лазуровий Берег так часто, як йому хотілося. І водночас він заледве кілька разів вийшов із друзями розважитися, весь час присвячуючи тренуванням.

Так само серйозно він підійшов до вибору супутниці життя. Майбутню дружину, Вероніку Лентіско-Фернандес, він зустрів у Канні в 17-річному віці, а одружився п'ять років по тому. У пари четверо синів, всі стали футболістами.

Автори книги описують свого героя як закриту, мовчазну, неймовірно працелюбну людину, дуже прив'язану до близьких. Коли з'явилися солідні гроші, він купив своїм батькам великий будинок у багатому районі Марселя. А на футбольному полі цей зразковий сім'янин, люблячий батько і син, спокійний і мовчазний, перетворювався на справжню фурію, і йдеться не тільки про швидкість реагування і майстерність володіння м'ячем. Зідан запросто переходив до бійки, якщо йому здавалося, що стосовно нього на полі вчинили несправедливо, чим заробив кілька червоних карток і репутацію гарячкуватого і швидкого на розправу гравця.

Bill McKibben. Falter: Has the Human Game Begun to Play Itself Out?, 2019

Мистецтво виживати

Авторитетний кліматолог розповідає, як "полагодити" екологію Землі

Я кщо уявити мільярди років життя Землі у вигляді 24-годинного дня, час існування людської цивілізації складе близько секунди, пише Вільям Маккіббен, провідний американський еколог.

Міжнародне енергетичне агентство повідомило про рекордно високий рівень глобальних викидів парникових газів у 2018 році, до того ж, ефективність використання енергії все частіше ігнорується. У своїй книзі Винні: Чи не переграє людство саме себе? Маккіббен зібрав яскраві статистичні дані, простежив історію впливу людей на планету.

Найгірше те, що попередженням екологів уже десятки років, а за цей час зроблено дуже мало для запобігання катастрофи. Автор згадує нафтові компанії, які вводять громадськість в оману щодо викидів викопного палива.

Маккіббен цитує оксфордського біоетика Джуліана Савулеску, який заявив, що етичний розвиток людства не встигає за розвитком індустрії. Тобто люди морально не доросли до того, щоб виправити кліматичні зміни. І єдиний спосіб вирішити проблему глобального потепління до того, як воно зруйнує планету, — це генетично змінити людей, щоб вони стали альтруїстичнішими і готовими на жертви для спільного блага.

Втім, Маккіббен вірить, що люди не настільки дефектні, як описує оксфордський учений, і здатні діяти спільно. По суті, треба зробити дві речі.

Перша: повсюдно використовувати сонячні батареї, лікувальну технологію, яка зцілює атмосферу і пом'якшує нерівність, що посилюється спраглими до прибутку енергетичними компаніями.

Другим інструментом Маккіббена є ненасильство. Якщо ми хочемо сформувати політичну волю для швидкого розгортання відновлюваних джерел енергії, нам знадобиться змінити сам дух часу — фактично ментально змінити людство.

Michael Hyatt. Free to Focus: A Total Productivity System to Achieve More by Doing Less , 2019

Момент істини

Гуру тайм-менеджменту заспокоює: встигнути все неможливо, але можна розставити пріоритети

Л евову частку часу поглинає робота — багато професіоналів працюють по 70 і більше годин на тиждень, залишаючи все менше часу для відпочинку, занять спортом, хобі, сім'ї та друзів. Тобто для того, що дарує радість, знімає стрес і робить життя прекрасним.

У цій ситуації більшість людей гарячково намагається викроїти кілька годин у забитому під зав'язку графіку або просто робити більше і на вищій швидкості, вважаючи, що в цьому і полягає поліпшення продуктивності. Це не так. Продуктивність полягає не в тому, щоб робити більше за короткий проміжок часу, а в тому, щоб робити те, що потрібно.

У книзі американський гуру тайм-менеджменту Майкл Хаятт пропонує перевірений спосіб виграти нескінченну гру наввипередки з роботою — "вирізати" з графіка все несуттєве і зосередитися на найважливіших завданнях.

Передусім переглянути своє ставлення до роботи і перейти від фази зайнятості до фази свободи.

Книга описує чотири типи свободи, які мають бути знайомі кожному: свободу зосередитися, яка полягає в концентрації; свободу присутності, яка передбачає ваше включення на 100% у те, що відбувається у цьому місці і зараз; а також свободу бути спонтанним і свободу нічого не робити.

"Вимкніть, автоматизуйте або делегуйте все інше, все те, що не перебуває в зоні бажань", — пише автор.

Не забудьте встановити межі, які захищатимуть ваш фокус уваги. Найпростіший приклад — постійне відволікання на електронну пошту і дзвінки. Гаджети — це лише інструменти, не давайте їм використовувати вас. І остання порада: обмежте себе лише трьома важливими завданнями на день. Так ви зможете виконувати роботу краще і з великим задоволенням, ніж могли собі уявити.